Справа № 357/12860/25
3/357/5378/25
01.09.2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Оксана Вознюк розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 18.08.2025 надійшли адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-6 КУпАП розглядаються у п'ятнадцятиденний строк.
Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Гр. ОСОБА_1 з'явилася в судове засідання. В судовому засіданні встановлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та роз'яснено права та обов'язки.
Також в судовому засіданні був присутній прокурор Шлапацький О.В.
Дослідивши адміністративний матеріал, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя встановила наступне.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушила вимоги ч. 1 ст. 45 розділу VII Закону № 1700- VII, несвоєчасно 07.07.2025, без поважних причин, подавши щорічну декларацію, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (протокол № 3853 від 12.08.2025).
Згідно іншого протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушила вимоги ч. 1 ст. 45 розділу VII Закону № 1700- VII, несвоєчасно 07.07.2025, без поважних причин, подавши щорічну декларацію, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (протокол № 3854 від 12.08.2025).
Також, ОСОБА_1 порушила вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 розділу VII Закону № 1700- VII, несвоєчасно 04.11.2024, без поважних причин, подавши декларацію при звільненні, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період з 01.01.2023 по 19.10.2023, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (протокол № 3855 від 12.08.2025).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушила вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45 розділу VII Закону № 1700- VII, несвоєчасно 12.05.2024, без поважних причин, подавши декларацію, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2023, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (протокол № 3856 від 12.08.2025).
В судовому засіданні ОСОБА_1 визнала свою вину. Додала, що через незнання та перебування у декретній відпустці не змогла подати декларації вчасно.
Прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти стягнення в межах санкції відповідної статті.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши адміністративні матеріали, суддя дійшла висновку, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Так, наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.05.2023 №1626-к ОСОБА_1 з 05.05.2023 присвоєно черговий 9 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби.
Згідно зі ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державним службовцем є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Відповідно до Переліку типових посад державної служби в межах рівнів посад, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2023 №1409 посада головного спеціаліста належить до VIIІ (вищого) фахового рівня категорії «В» державної служби.
Отже, ОСОБА_1 будучи державним виконавцем Білоцерківського ВДВС, є державним службовцем категорії «В»
Також, 10.05.2019 ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця.
Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про державну службу» передбачено, що на державних службовців поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VІІ). Аналогічно пп «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VІІ державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
З вимогами, встановленими Законом № 1700-VІІ ОСОБА_1 ознайомлена відповідно до відмітки в особовій картці.
Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1700-VІІ суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Суб'єктами правопорушень, згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП, у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відтак, відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» державний виконавець Білоцерківського ВДВС Іваненко Є.С., як державний службовець, є особою на яку поширюється дія вказаного Закону.
Згідно, ч. 1 ст. 45 розділу VІІ Закону № 1700-VІІ визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 розділу VІІ Закону № 1700-VІІ особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Також, абз. 2 ч. 2 ст. 45 розділу VІІ Закону № 1700-VІІ визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до даних офіційного веб-сайту ВРУ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.
Абзацом 1 п. 2-7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій ст. 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою чотирнадцятою ст. 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Відтак ОСОБА_1 мала подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022 та 2023 до 31.03.2024 (включно) та декларацію при звільненні за період з 01.01.2023 по 19.10.2023 до 18.11.2023 (включно).
Натомість відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті НАЗК, такі декларації ОСОБА_1 подала за 2021 рік - 07.07.2025, 2022 рік - 07.07.2025, 2023 рік - 12.05.2024 та за період з 01.01.2023 по 19.10.2023 - 04.11.2024.
Поважних причин для несвоєчасного подання декларації при звільненні як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у ОСОБА_1 не встановлено.
В судовому засіданні ОСОБА_1 визнала свою винуватість за обставин вказаних у протоколах та пояснила, що у зв'язку із звільненням не вчасно дізналася про відновлення кампанії декларування, тому подала деякі декларації із запізненням. Просила призначити покарання в мінімальних межах санкції.
Відтак наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2021, 2022 рік, декларації при звільненні та декларації після звільнення.
Підстави для закриття адміністративного провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП відсутні.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Оскільки правопорушення вчинені 19.11.2023, 01.02.2024 та 01.04.2024 на момент судового розгляду не сплив 2-річний строк з дня вчинення
Крім того, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у листі від 09.04.2021 № 1089/0/2-21 (абз. 1, 2 сторінки 7) виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов'язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов'язане з корупцією як сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, на час судового розгляду не сплив 6-місячний строк з дня виявлення адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачене накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, ОСОБА_1 вчинила чотири однорідні адміністративні правопорушення, тому покарання призначатиметься в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, зважаючи на наявність обставини, що пом'якшують відповідальність, якою є щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суддя вважає, що стягнення в мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у виді штрафу відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 36, 38, 172-6, 221, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та з урахування ст. 36 КУпАП застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
СуддяОксана ВОЗНЮК