Справа № 357/7702/25
3/357/4863/25
01.09.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. . розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №2, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючої, місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого на підставі ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №324383 від 08.05.2025, 08.05.2025 о 21 год. 05 хв. за адресою м.Узин вул.Ярослава Мудрого 9 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керувала транспортним засобом елекросамокат марки М365 без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а самем запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомгою Алкотестера 7510 Драгер 0045, проба позитивна 0,69 проміле. Від проходження огляду у встановленому законодавством порядку у медичному закладі відмовилась, чим порушила п.2.9а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП..
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про що мається рекомендоване повідомлення. Суд з прав людини (зокрема, рішення "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року) наголошує, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N 0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 в скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не може ґрунтуватися на досліджених в судовому засіданні доказах.
Відповідно до п.2.9 «Правил дорожнього руху» водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266КУпАП, а також затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду'та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно п.7 Розділу 1 Інструкції №1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно достатті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Пунктами 8,9 Розділу 2 Інструкції №1452/735 та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Допустима норма 0,2проміле алкоголюв крові(п.7 Розділу2 Інструкції №1452/735).
Згідно ч.3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або вразі незгодиз йогорезультатами оглядпроводиться взакладах охорониздоров'я.
Згідно ч.5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, згідно вимог ч.3 ст.266 КУпАП, «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», інспектор поліції,який складавпротокол проадміністративне правопорушення, у разі незгоди водія з результатами проходження тесту на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, повинен був забезпечити доставку останнього до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, на встановлення стану сп'яніння, або у разі відмови водія проїхати до медичного закладу, зазначити про це в протоколі.
Відповідно до протоколу про адмінністраивне правопорушення ОСОБА_1 керувала транспортним засобом елекросамокат марки М365 без д.н.з.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу дорогами, а також встановлене на ньому спеціальне обладнання.
Згідно з чинною судовою практикою та роз'ясненнями МВС, електросамокат із електродвигуном потужністю до 0,25 кВт та конструктивною швидкістю до 25 км/год не підпадає під категорію «транспортного засобу», а належить до засобів індивідуальної мобільності.
Таким чином, об'єктивна сторона складу правопорушення за ст. 130 КУпАП відсутня, адже застосування цієї норми можливе лише у разі керування саме транспортним засобом.
Стаття 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює принцип «нема покарання без закону» (nullum crimen, nulla poena sine lege).
ЄСПЛ у справі Kokkinakis v. Greece (1993) підкреслив, що норма закону має бути достатньо чіткою та передбачуваною для особи.
У даній справі положення КУпАП не містять чіткого припису, який дозволяв би відносити електросамокати до транспортних засобів у розумінні ст. 130. Отже, ОСОБА_1 не могла передбачити, що її дії підпадатимуть під адміністративну відповідальність за керування у стані сп'яніння.
Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. ЄСПЛ у справі Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain (1988) наголосив, що саме держава зобов'язана довести наявність складу правопорушення.
Поліція не надала доказів, що електросамокат відповідає критеріям «транспортного засобу», а отже, склад правопорушення не доведений.
Застосування суворої санкції за ст. 130 КУпАП (штраф та позбавлення права керування) є надмірним у випадку, коли особа фактично користувалася засобом індивідуальної мобільності. У рішенні Engel and others v. the Netherlands (1976) ЄСПЛ визначив, що заходи державного примусу мають бути співмірними правопорушенню.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.
З цього приводу, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням оголошених вище доказів, на думку судді, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення є недоведеною належними та допустимими доказами.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді, - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суд оцінює критично.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
На підставі викладеного, статтями 62 Конституції України ч. 1 ст. 130, ст. 9, ст. 124, ст. 122-4, 221, 247, 251, 252, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП .
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя:О.Л. ГАВЕНКО