ЄУН: 336/2810/25
Провадження №: 2/336/2151/2025
02.09.25
02 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Представник позивача - Киричук Г.М., яка діє на підставі довіреності від 14.08.2024, через електронну підсистему «Електронний суд» звернувся до суд з зазначеним позовом в якому просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2001692189201 від 23.09.2020 у розмірі 40 362,41 грн., за кредитним договором № 1010010027 від 23.12.2020 у розмірі 3 135,12 грн., за кредитним договором № 1010078163 від 23.04.2021 у розмірі 6 243,57 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позов обґрунтовує тим, що між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитні договори: №2001692189201 від 23.09.2020, № 1010010024 від 23.12.2020 та № 1010078186 від 23.04.2021, відповідно до яких останній отримав у користування кредитні кошти на умовах строковості та зворотності. Банком умови договорів виконані в повному обсязі. Відповідачка свої зобов'язання за кредитними договорами виконувала не належно, у зв'язку з чим виникла заборгованість по договору №2001692189201 від 23.09.2020 у розмірі 40 362,41 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 25 915,70 грн., заборгованість за процентами - 14 446,71 грн.;
За кредитним договором № 1010010027 від 23.12.2020 у розмірі 3 135,12 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 2 297,57 грн., заборгованість за процентами - 0,35 грн., заборгованість за комісією - 837,20 грн.;
За кредитним договором № 1010078163 від 23.04.2021 у розмірі 6 243,57 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 4 209,62 грн., заборгованість за процентами 0,75 грн., заборгованість за комісією 2 033,20 грн. Загальна сума заборгованості за кредитними договорами станом на 10.01.2025 становить 49 741,10 гривень, яку просили стягнути з відповідача разом зі сплаченим судовим збором у сумі 2 422,40 гривень.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.
Ухвалою суду від 02.04.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідачем на позовну заяву відзиву подано не було.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що 23.09.2020 з метою отримання кредитних коштів ОСОБА_1 звернулась до АТ «Перший Український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), де підписала власноручним підписом Заяву №2001692189201 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 23.09.2020 (далі Заява-1).
Відповідно до умов вказаної Заяви-1, ОСОБА_1 просила Банк: відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривнях та надати Кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфікованої № НОМЕР_1 ) та встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за вказаною заявою, кредитний ліміт у сумі 15 000,00 гривень. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної карти встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки.
Підписанням заяви, ОСОБА_1 підтвердила, що нею отримана у неушкодженому стані платіжна картка та ПІН, а також, що з правилами користування платіжною карткою ознайомлений та зобов'язався їх дотримуватись.
Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, відсотки, комісії та інші платежі - 12 577,58 гривень (за умови виникнення заборгованості у сумі 1 000,00 грн. та наступним її погашенням у строк 12 місяців рівними платежами, строк дії якого продовжується на тай самий строк у разі наявності заборгованості.
Цього ж дня, ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту.
Паспорт містить аналогічну Заяві інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
23.12.2020 з метою отримання кредитних коштів ОСОБА_1 звернулась до АТ «Перший Український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), де підписала власноручним підписом Заяву №1010010027 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до умов вказаної Заяви, ОСОБА_1 просила Банк відкрити на її ім'я поточний рахунок на споживчі цілі у розмірі 7 000 грн., строком дії на 24 місяця зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 0,01% та сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% шляхом безготівкового перерахування на відкритий рахунок на ім'я відповідачки
Підписанням заяви, ОСОБА_1 підтвердила, що умови надання та обслуговування карткового рахунку встановлюється відповідно до умов ДКБО, з якими вона цілком згодна, всі умови ДКБО їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення та їй відомо, що укладання договору страхування зі страховиком не є обов'язковою умовою отримання кредиту, тау послугу було обрано за власною ініціативою за числа послуг, що запропоновані банок.
Реальна річна процентна ставка складає 0,01%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, відсотки, комісії та інші платежі - 12 023,78 грн. та наступним її погашенням у строк 24 місяці рівними платежами.
23.04.2021 з метою отримання кредитних коштів відповідачка звернулась до АТ «Перший Український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), де підписала власноручним підписом Заяву №1010078163 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до умов вказаної Заяви відповідачка просила Банк відкрити на її ім'я поточний рахунок на споживчі цілі у розмірі 8 500 грн., строком дії на 24 місяця зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 0,01% та сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% шляхом безготівкового перерахування на відкритий рахунок на ім'я відповідача.
Підписанням заяви, відповідачка підтвердила, що умови надання та обслуговування карткового рахунку встановлюється відповідно до умов ДКБО, з якими вона цілком згодна, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення та їй відомо, що укладання договору страхування зі страховиком не є обов'язковою умовою отримання кредиту, тау послугу було обрано за власною ініціативою за числа послуг, що запропоновані банок.
Реальна річна процентна ставка складає 0,01%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, відсотки, комісії та інші платежі - 14 600,32 грн. та наступним її погашенням у строк 24 місяці рівними платежами.
Підписанням вказаних заяв відповідачка беззастережно підтвердила, що крім викладених в ДКБО, наступні твердження та запевнення, що: 1. Ця заява має інноваційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та Банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України; 2. Ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згоден, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 3. Отримав від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; 4. Йому відомо, що укладання договору страхування зі страховиком не є обов'язковою умовою отримання кредиту в Банку, таку послугу було обрано ним за власною ініціативою з числа послуг, що пропонуються Банком, і відносини за договором страхування, після його укладення виникають виключно між страхувальником та страховиком.
ОСОБА_1 в день підписання заяв також особисто підписав Паспорти споживчого кредиту.
Паспорти містять аналогічну заявам інформацію та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.
В обґрунтування законності та обґрунтованості своїх вимог до відповідача, банк надав Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція від 12.06.2019), затверджену рішенням Правління ПАТ «ПУМБ», протокол №760 від 11.06.2019. Вказаний документ не містить ані особистого, ані електронного підпису відповідача.
Факт відкриття кредитного рахунку на ім'я відповідача та перерахування на нього кредитних коштів у розмірі, підтверджується розрахунками заборгованості, а також платіжними інструкціями.
Відповідачкою не було спростовано факт отримання кредитних коштів та їх використовування на споживчі цілі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» було укладено три кредитних договору.
Банком умови договорів виконані в повному обсязі. Відповідачка свої зобов'язання за кредитними договорами виконувала не належно, у зв'язку з чим виникла заборгованість по договору №2001692189201 від 23.09.2020 у розмірі 40 362,41 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 25 915,70 грн., заборгованість за процентами - 14 446,71 грн.;
За кредитним договором № 1010010027 від 23.12.2020 у розмірі 3 135,12 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 2 297,57 грн., заборгованість за процентами - 0,35 грн., заборгованість за комісією - 837,20 грн.;
За кредитним договором № 1010078163 від 23.04.2021 у розмірі 6 243,57 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 4 209,62 грн., заборгованість за процентами 0,75 грн., заборгованість за комісією 2 033,20 грн. Загальна сума заборгованості за кредитними договорами станом на 10.01.2025 становить 49 741,10 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію», визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7, ч12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «Перший Український Міжнародний банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, виходячи із змісту статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Кредитних договорах сторонами були обумовлені питання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Факт отримання кредитних коштів та активного користування ними підтверджується виписками по особових рахунках відповідача, які відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачка також їх не надала, що відповідно до статей 12, 81ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Відповідно до висновків Великої палати Верховного Суду, наданих у постанові від 04.07.2023 у справі №553/1501/15-ц (провадження №14-50цс22), суд при прийнятті рішення повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю або частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести в рішенні свій розрахунок (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі №204/2217/16, від 11 листопада 2020 року у справі №723/602/17, від 05 серпня 2020 року у справі №367/786/17, від 13 лютого 2019 року у справі №753/23979/15 та від 31 липня 2019 року у справі №753/11963/15).
Так, з наданих до позовної заяви розрахунків заборгованості вбачається, що вони відповідають вимогам Закону, є чіткими, зрозумілими, узгоджуються з умовами Кредитних договорів, з них вбачається основний борг, нараховані відсотки, суми погашення заборгованості з датами внесення таких грошових коштів на рахунок Банку, залишок нарахованих не погашених відсотків та тіла кредиту.
З огляду на вищевказане, суд приходить, до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором №2001692189201 від 23.09.2020 у сумі 40 362,41 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 25 915,70 грн., заборгованість за процентами - 14 446,71 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що ж стосується стягнення з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за Кредитним договором №1010010027 від 23.12.2020 та Кредитним договором № 1010078163 від 23.04.2021, суд приходить до наступних висновків.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10.06.2017 на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII, який діє з 10.06.2017, ( в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту.
Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2022 (в редакції на час укладення договору), відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Згідно ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи наведене, оскільки відповідно до Кредитного договору №№1010010027 від 23.12.2020 та Кредитним договором № 1010078163 від 23.04.2021, відповідачці було встановлено щомісячну плату у вигляді комісії у розмірі 2,99%, без зазначення переліку послуг Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд констатує, що положення вказаного пункту Кредитного договору, щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію в терміни та у розмірах, визначених у Заявах - є нікчемними.
Відповідно до ст.3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст.509 ЦК України. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, обслуговування кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеними у постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц, де суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є нікчемними. Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
Такого ж висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.03.2019 у справі № 486/1882/15-ц.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19.08.2020 у справі №641/11984/15-ц, дійшов висновку про нікчемність пунктів договору, що передбачають винагороду банку за додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку та сплату винагороди за надання фінансового інструменту. Суд дійшов висновку, що зазначена винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 зазначила, що суди повинні досліджувати умови кредитного договору про неправомірність включення плати за обслуговування кредиту до складу послуг зі споживчого кредитування та правомірності покладення її на споживача. Суди мають застосувати висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16, від 06.09.2017 у справі № 6-2071цс16, і висновки Верховного Суду сформульовані у постановах від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц, від 18.03.2020 у справі №183/2122/15, та від 10.06.2020 у справі №133/474/15-ц.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 щодо наслідків укладення договору споживчого кредиту, який передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 194/1387/19.
Проте, у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), на яку також посилається заявник у касаційній скарзі, Верховний Суд встановив, що оспорюваними пунктами кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». За наслідками касаційного перегляду справи Верховний Суд положення частини другої пункту 1.10, а також пункту 6 кредитного договору від 21 листопада 2018 року, щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнав недійсними відповідно до положень частин першої-п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі № 361/392/20, підставою визнання недійсними пунктів кредитного договору від 16.07.2018 щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості вказано ч.ч.1-5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 583/3343/19 та від 15.03.2021 у справі №361/392/20, та зазначив, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Велика Палата Верховного Суду вказала на застосування наслідків виконання нікчемного правочину.
З огляду на вказане, суд вважає на необхідне відмовити позивачу у стягненні з Позичальника заборгованості по комісії у сумі 837,20 гривень та у сумі 2 033,20 гривень, загальна сума 2 870,40 гривень, а тому загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитними договорами складає 46 870,70 гривень (49 741,10 грн. - 2 870,40 грн.).
За змістом положень ст.12, ст.13, ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов'язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Водночас, суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростувала, контррозрахунку заборгованості не надала, доказів сплати заборгованості за кредитними договами у відповідності до їх умов, до суду не подала.
На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже позов підлягає частковому задоволенню з вищенаведених підстав.
Так, заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь Банка складає 46 870,70 гривень, з яких:
заборгованість по договору №2001692189201 від 23.09.2020 у розмірі 40 362,41 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 25 915,70 грн., заборгованість за процентами - 14 446,71 грн.;
За кредитним договором № 1010010027 від 23.12.2020 у розмірі 2 297,92 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 2 297,57 грн., заборгованість за процентами - 0,35 грн.;
За кредитним договором № 1010078163 від 23.04.2021 у розмірі 4 210,37 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 4 209,62 грн., заборгованість за процентами 0,75 грн.
В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2282,38 гривня = (2 422,40грн.*(46 870,70*100%/49 741,10)).
Керуючись ст.3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 284, 364, 365 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість у сумі 46 870,70 гривень, з яких:
заборгованість за кредитним договором №2001692189201 від 23.09.2020 у розмірі 40 362,41 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 25 915,70 грн., заборгованість за процентами - 14 446,71 грн.;
За кредитним договором № 1010010027 від 23.12.2020 у розмірі 2 297,92 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 2 297,57 грн., заборгованість за процентами - 0,35 грн.;
За кредитним договором № 1010078163 від 23.04.2021 у розмірі 4 210,37 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 4 209,62 грн., заборгованість за процентами 0,75 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2282,38 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.С. Звєздова