ЄУН: 333/4770/25
Провадження №: 2/336/3202/2025
02.09.25
іменем України
02 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 333/4770/25 (провадження № 2/336/3202/2025) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
встановив:
02 червня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» Столітний М.М. звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Документ сформований в системі «Електронний суд» 31 травня 2025 року.
В позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість, яка виникла на підставі договору факторингу № 24.05/2024 загальною сумою 7600,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 1000,00 грн., заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором 4280,00 грн. та позивачем за 116 календарних днів 2320,00 грн.; заборгованість, яка виникла на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф загальною сумою 34565,97 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 6700,00 грн., заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором 12266,36 грн. та позивачем за 117 календарних днів 15599,61 грн., всього стягнути заборгованість на загальну суму 42165,97 грн. Вишити питання щодо судових витрат, стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 23 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4001381 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
За умовами кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші умови передбачені договором.
Сторони погодили наступні умови: тип кредиту кредит, сума кредиту 1000,00 грн. (п. 1.2 договору), строк кредиту 360 днів: з 23 вересня 2023 року по 17 вересня 2024 року. Періодичні платежів зі сплати відсотків - кожні 30 днів (п. 1.3 договору).
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано під час укладання договору.
Станом на 24 травня 2024 року загальна сума заборгованості відповідача за договором № 4001381 від 23 вересня 2023 року склала: тіло кредиту - 1000,00 грн., заборгованість за відсотками 4280,00 грн., загальна сума 5280,00 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 24 травня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 24.05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Позивачем в межах строку дії кредитного договору за 116 календарних днів нараховано відсотки в сумі 2320,00 грн.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4001381 від 23 вересня 2023 року на загальну суму 7600,00 грн., яка складається: з тіла кредиту - 1000,00 грн., заборгованості за відсотками 4280,00 грн. та нарахованими позивачем відсотками за 116 календарних днів 2320,00 грн.
26 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 7109668 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 6700 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу (20.09.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 6700 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
За умовами договору сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Станом на 27 травня 2024 року загальна сума заборгованості відповідача за договором № 7109668 від 26 вересня 2023 року склала: тіло кредиту - 6700,00 грн., заборгованість за відсотками 12266,36 грн., загальна сума 18966,36 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Позивачем в межах строку дії кредитного договору за 117 календарних днів нараховано відсотки в сумі 15599,61 грн.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № № 7109668 від 26 вересня 2023 року на загальну суму 34565,97 грн., яка складається: з тіла кредиту - 6700,00 грн., заборгованості за відсотками 12266,36 грн. та нарахованими позивачем відсотками за 117 календарних днів 15599,61 грн.
Позивач мав право на укладення договорів факторингу та є новим кредитором відповідача за кредитними договорами.
Вказану цивільну справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Судом постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
Відповідно до ухвали суду від 29 липня 2025 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 23.09.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 1000 грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 26.09.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 6700 грн., за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».
01 вересня 2025 року до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана інформація.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 29 липня 2025 року о 10-30 год., 02 вересня 2025 року о 10-30 год. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення кореспонденції за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що 23 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4001381 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші умови передбачені договором.
Сторони погодили наступні умови: тип кредиту кредит, сума кредиту 1000,00 грн. (п. 1.2 договору), строк кредиту 360 днів: з 23 вересня 2023 року по 17 вересня 2024 року. Періодичні платежів зі сплати відсотків - кожні 30 днів (п. 1.3 договору). Детальні терміни та дати повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.
Відповідно до п. 1.4 договору тип процентної ставки - фіксована.
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
В п. 1.4.1.договору визначено що стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 1.6. договору сторони узгодили, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 8200,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.
Порядок повернення кредиту визначений в розділі 4 договору.
Договір про надання споживчого кредиту, додаток № 1 до договору підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором К651, 23.09.2022 о 07:42:11 / ОСОБА_1 /.
До підписання договору відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором К651, 23.09.2022 о 07:40:42 / ОСОБА_1 /.
26 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 7109668 про надання споживчого кредиту.
Кредитний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року, які набрали чинності з 10 лютого 2022 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua.
Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 6700 грн, тип кредиту - кредит (п. 1.3. Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.4 договору - строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дати повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк останнього платежу за кредитом та відсотками - 20 вересня 2024 року.
Згідно з п. 1.4.1 договору у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована.
За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
В п. 1.5.1.договору визначено що стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
Згідно з п. 1.5.2. договору знижена процентна ставка 1,89 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 26.10.2023 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Мета отримання кредиту - споживчі потреби (п. 1.6 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.
Відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору - 26 вересня 2023 року о 20:13:11 год.
Договір про надання споживчого кредиту, Додаток № 1 до нього, в якому визначено графік платежів, сума кредиту та сума нарахованих процентів, і паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С8126, 26 вересня 2023 року о 20:13:11 / ОСОБА_1 /, що підтверджується копією вказаного договору з додатком, копією паспорту споживчого кредиту, копією таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитні договори не були б укладені сторонами, а тому суд дійшов до висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Відповідно до п. 2.1. договорів, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
01 вересня 2025 року представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду повідомив, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) на яку здійснено переказ коштів: 23 вересня 2023 року в сумі 1000,00 грн. та 26 вересня 2023 року в сумі 6700,00 грн.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 1000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 в сумі 1000,00 грн. 23 вересня 2023 року о 07:44:05 год., номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» 40013811695444244, призначення платежу зарахування на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 6700 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 в сумі 6700,00 грн. 26 вересня 2023 року о 20:14 год., номер транзакції 1301643755, номер замовлення 39334743, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Відтак вказані докази, а саме довідка ТОВ «Пейтек Україна», довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та витребувана судом інформація про здійснення успішного переказу з урахуванням пункту 2.1. кредитних договорів є достатніми доказами виконання ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Авентус Україна» зобов'язань за договорами щодо надання відповідачу кредитних коштів.
За умовами кредитних договорів сторони погодили відсоткову ставку та строк кредиту.
Відповідач умови договорів не виконував, у встановлений договором строк платежі не вносив.
Станом на 24 травня 2024 року загальна сума заборгованості відповідача за договором № 4001381 від 23 вересня 2023 року склала: тіло кредиту - 1000,00 грн., заборгованість за відсотками 4280,00 грн., загальна сума 5280,00 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 24 травня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 24.05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Позивачем в межах строку дії кредитного договору за 116 календарних днів нараховано відсотки в сумі 2320,00 грн.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4001381 від 23 вересня 2023 року на загальну суму 7600,00 грн., яка складається: з тіла кредиту - 1000,00 грн., заборгованості за відсотками 4280,00 грн. та нарахованими позивачем відсотками за 116 календарних днів 2320,00 грн.
Станом на 27 травня 2024 року загальна сума заборгованості відповідача за договором № 7109668 від 26 вересня 2023 року склала: тіло кредиту - 6700,00 грн., заборгованість за відсотками 12266,36 грн., загальна сума 18966,36 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Позивачем в межах строку дії кредитного договору за 117 календарних днів нараховано відсотки в сумі 15599,61 грн.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № № 7109668 від 26 вересня 2023 року на загальну суму 34565,97 грн., яка складається: з тіла кредиту - 6700,00 грн., заборгованості за відсотками 12266,36 грн. та нарахованими позивачем відсотками за 117 календарних днів 15599,61 грн.
Відповідно до наведених вище умов договору, нарахування процентів здійснювалось ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Авентус Україна» та позивачем в межах строку кредитних договорів. Строк кредиту 360 днів.
Згідно з п. 5.1.3 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов'язковим повідомлення клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
Згідно з пп. 3 п. 4.1. кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача, але з обов'язковим повідомлення клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна» повідомили відповідача про відступлення права вимоги за кредитними договорами.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є фінансовою установою, про що було отримано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанія для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 03.04.2024 року.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач мав право на укладення договорів факторингу та є новим кредитором відповідача за кредитними договорами.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), договір є підставою для виникнення зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Встановлено, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір відповідає вимогам статті 11 Закону, оскільки відповідач перед взяттям кредиту був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору, саме до його підписання, адже Інформаційно-телекомунікаційна система відповідача побудована на тому, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору, клієнт не може перейти до наступного етапу - безпосереднього підписання договору.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили розмір кредиту, процентну ставку, яка є фіксованою, строк кредитування.
24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, у тому числі стосовно відповідача ОСОБА_1
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, у тому числі стосовно відповідача ОСОБА_1 .
Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим допустив виникнення заборгованості за кредитним договором.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості, відповідач за вказаним кредитним договором суду не надав.
Заборгованість відповідача за кредитними договорами перед позивачем не сплачена.
Відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4001381 від 23 вересня 2023 року на загальну суму 7600,00 грн., яка складається: з тіла кредиту - 1000,00 грн., заборгованості за відсотками 4280,00 грн. та нарахованими позивачем відсотками за 116 календарних днів 2320,00 грн.
Відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 7109668 від 26 вересня 2023 року на загальну суму 34565,97 грн., яка складається: з тіла кредиту - 6700,00 грн., заборгованості за відсотками 12266,36 грн. та нарахованими позивачем відсотками за 117 календарних днів 15599,61 грн.
Відповідач ОСОБА_1 погодивсь з умовами договору, зокрема і з відсотковою ставкою та підписав кредитні договори.
Суд не знаходить підстав для зменшення суми відсотків за користування кредитом, оскільки, вони є платою за користування кредитними коштами та не відносяться до поняття неустойки, розраховані в межах дії кредитних договорів.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, не здійснив дій на погашення існуючої заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В даному випадку позивач просить стягнути з відповідача тіло кредиту та проценти за його користування визначені умовами договорів.
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання відповідачем на користь первісних кредиторів матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за наведеними вище договорами в установлений строк, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кошти, на що він розраховував при укладенні договорів відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідач порушив умови договору, має невиконані перед позивачем зобов'язання за кредитними договорами, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач при подачі позову через електронний суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволено, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До позову додано: акт прийому-передачі виконаних робіт від 26 травня 2025 року, в якому зазначено вид правової допомоги, кількість годин 17, вартість 15000,00 грн., заява на виконання доручення, договір про надання правничої допомоги № 087/20-П від 08 липня 2020 року, договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер.
Представник позивача просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на надані послуги адвокатом розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У Цивільному процесуальному кодексі у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, серед іншого, суд вирішує питання як розподілити судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах даної цивільної справи містяться докази в підтвердження надання правничої допомоги.
З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується надання адвокатом професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, проте суд вважає, що зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу правничої допомоги, витраченого часу та складності справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Сторони погодили вартість правничої допомоги, загальний розмір становить 15000,00 грн.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи вище наведене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те що розгляд даної справи здійснюється з порядку спрощеного позовного провадження, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню частково на суму 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість, яка виникла на підставі договору факторингу № 24.05/2024 загальною сумою 7600,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 1000,00 грн., заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором 4280,00 грн., відсотків нарахованих позивачем за 116 календарних днів 2320,00 грн.; заборгованість, яка виникла на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф загальною сумою 34565,97 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 6700,00 грн., заборгованості за відсотками нарахованими первісним кредитором 12266,36 грн., відсотків нарахованих позивачем за 117 календарних днів 15599,61 грн., всього стягнути заборгованість на загальну суму 42165,97 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
В іншій частині вимог (про стягнення витрат на професійну правничу) - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15 оф.118/2.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складання повного судового рішення 02 вересня 2025 року.
Суддя: