ЄУН: 336/5925/25
Провадження №: 2/336/3199/2025
02.09.25
іменем України
02 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН №336/5925/25 (провадження 2/336/3199/25) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
встановив:
25 червня 2025 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Дараган Ю.О. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 257291 від 31 січня 2022 року в сумі 31872,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу, 16872,00 грн. - суми заборгованості за відсотками, а також стягнути з відповідача на користь позивачі понесені судові витрати. Представник позивача направив до суду позовну заяву з додатками через відділення укрпошти.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на наявність договору та його умови в підтвердження наданого розрахунку про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 29 липня 2025 року о 09-30 год. та 02 вересня 2025 року о 09-30 год. не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом направлення кореспонденції за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що 31 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 257291.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразово ідентифікатора, який був надісланий на номер моб.телефону відповідача. Відповідач за допомогою одноразово ідентифікатора Е203 31.01.2022 о 08:05:19 підписав договір, про що свідчить п. 11 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 257291 укладання договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайті/ІТС товариства.
Згідно з п. 1.2 договору на умовах встановлених договором товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сторони узгодили: тип кредиту - кредит, сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн. (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору № 257291 кредит надається строком на 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати відсотків визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені договором. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору.
Згідно з п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору, якщо не виконані умови для застосування заниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3. договору.
Відповідно до п. 1.7.1 кредитного договору - відсотки за стандартною ставкою становлять 24079,41 % річних.
Відповідно до п. 1.8.1. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 23550,00 грн., за зниженою ставкою 16710,00 грн.
Згідно з п. 1.6 договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті потреби).
В паспорті споживчого кредиту наведені умови кредитування, які узгоджуються з умовами кредитного договору № 257291 від 31 січня 2022 року.
В додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 257291 наведена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, де сума кредиту - 15000,00 грн., строк кредитування 30 днів (з 31 січня 2022 року по 02 березня 2022 року), проценти за користування кредитом визначені в сумі 1710,00 грн., загальна вартість позики з урахуванням відсотків визначених договором - 16710,00 грн. Якщо клієнтом не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені у графіку будуть перераховані за стандартною процентною ставкою 24079,41 % річних, в зв'язку з чим матимуть такі значення: загальна вартість кредиту складе 23550,00 грн., де 15000,00 грн - сума кредиту, 8550,00 грн. - відсотки за стандартною ставкою.
Вказані умови кредиту доведені до відома споживача та узгоджені сторонами.
Додаток № 1 до договору споживчого кредиту підписаний електронним підписом позичальника, який відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е203 31.01.2022 о 08:05:19, саме наведені в додатку умови узгоджені та підписані сторонами.
Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом позичальника 31.01.2022 о 08:05:19.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 3.1. договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.
Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначені в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначеному п. 4.2 (п. 4.2.1- 4.2.4) договору або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умови визначених п. 4.3( п. 4.3.1- 4.3.4) договору.
Відповідно до п. 4.2. договору, продовження строку кредиту може бути здійснено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, на підставі додаткової угоди, що укладається між сторонами відповідно до наступного порядку.
Згідно з п. 4.2.1. договору споживач з метою ініціювання перед товариством продовження строку кредиту повинен здійснити всі без виключення наступні дії:
- в особистому кабінеті або на платіжному терміналі здійснити вибір клавіши, що вказує на продовження строку кредиту під час ініціювання внесення платежу для такого продовження;
- ознайомитися з паспортом споживчого кредиту, що наданий товариством в електронній формі засобами ІТС товариства, та включає розрахунки для споживача здійснені виходячи з кількості днів строку кредиту на який пропонується продовження строку кредиту, тобто виходячи з строку пролонгації, а не загального строку кредиту за договором, протягом якого вже відбулося фактичне користування кредитом та має відбутися подальше користування, враховуючи продовження строку кредиту;
- підписати додаткову угоду про продовження строку кредиту своїм електронним підписом, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в договорі;
- на користь товариства внести платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату укладення додаткової угоди про продовження строку кредиту процентів та неустойки (за наявності) через особистий кабінет або платіжний термінал.
Згідно з 4.2.2. договору, якщо товариство після вчинення споживачем, вказаних вище дій вважає за можливе продовжити строк кредиту за договором, товариство на підписану електронним підписом споживача додаткову угоду накладає аналог власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання.
З цього моменту додаткова угода про продовження кредиту вважається укладеною між сторонами, а строк кредиту продовженим на її умовах.
Відповідно до п. 4.2.3. договору, новий строк кредиту розраховується з дня, наступного за днем укладення додаткової угоди та нова дата повернення кредиту зазначається в додатковій угоді та відображається в Особистому кабінеті.
Згідно з 4.2.4. договору, протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою, якщо інша ставка не встановлена Сторонами в додатковій угоді.
Пунктом 4.2.5. договору передбачено, що укладена між сторонами додаткова угода направляється споживачу в особистий кабінет та/або на електронну адресу споживача. Споживачу також направляється текстове повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону.
Відповідно до п. 4.3. договору визначено порядок автопролонгації строку кредиту.
Згідно з п. 4.3.1 договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Відповідно до п. 4.3.2 договору, споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 договору.
Кредитний договір, додаток № 1 до договору підписаний електронним підписом позичальника, який відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е203 31.01.2022 о 08:05:19.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, а тому суд дійшов до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
На виконання умов договору первісний кредитор ТОВ «Селфі Кредит» перерахував відповідачу грошові кошти: 31 січня 2022 року о 08:07:03 на суму 15000,00 грн., номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРаy.ua - 134597228, призначення платежу - зарахування 15000,00 грн. на карту НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» за вих 1-1905 від 19 травня 2025 року.
Станом на 29 лютого 2024 року, заборгованість за кредитним договором № 257291 від 31 січня 2022 року становить в сумі 31872,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу, 16872,00 грн. - суми заборгованості за відсотками.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), договір є підставою для виникнення зобов'язань.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений сторонами в електронній формі.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року N 675-VIII визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В частині 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначені терміни, зокрема: - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5); - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); - електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7); - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенні з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Сторони узгодили суму кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).
31 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 257291.
За умовами кредитного договору сторони узгодили: сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн. (п. 1.3 договору), строк кредитування 30 днів (п. 1.4 договору), строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору, тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5. договору), відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору, якщо не виконані умови для застосування заниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3. договору.
Відповідно до п. 1.7.1 кредитного договору - відсотки за стандартною ставкою становлять 24079,41 % річних.
Відповідно до п. 1.8.1. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 23550,00 грн., за зниженою ставкою 16710,00 грн.
В додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 257291 наведена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, де сума кредиту - 15000,00 грн., строк кредитування 30 днів (з 31 січня 2022 року по 02 березня 2022 року), проценти за користування кредитом визначені в сумі 1710,00 грн., загальна вартість позики з урахуванням відсотків визначених договором - 16710,00 грн. Якщо клієнтом не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені у графіку будуть перераховані за стандартною процентною ставкою 24079,41 % річних, в зв'язку з чим матимуть такі значення: загальна вартість кредиту складе 23550,00 грн., де 15000,00 грн - сума кредиту, 8550,00 грн. - відсотки за стандартною ставкою.
Відтак, у межах строку кредитування до 02 березня 2022 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Доказів того, що в подальшому сторонами було пролонговано вказаний договір або відбувалась автопролонгація матеріали справи не містять.
Відповідно до розрахунку, станом на 29 лютого 2024 року, заборгованість за кредитним договором № 257291 від 31 січня 2022 року становить в сумі 31872,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу, 16872,00 грн. - суми заборгованості за відсотками.
Суд не погоджується з нарахуванням відсотків, які зазначені позивачем в розмірі 16872,00 грн., враховуючи наступне.
Умови нарахування процентів за договором та сплати заборгованості позичальником передбачені п. 3.1. договору № 257291 від 31 січня 2022 року.
Позивачем не надано доказів пролонгації або автопролонгації спірного договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі справа № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловила правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відтак, у межах строку кредитування до 02 березня 2022 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість кредиту.
Доказів того, що в подальшому сторонами було пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Строк кредитування встановлено до 02 березня 2022 року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитними договором з 31 січня 2022 року до 02 березня 2022 року (строк дії договору узгоджений сторонами).
Заборгованість відповідача, станом на 02 березня 2022 року, за кредитним договором № 257291 від 31 січня 2022 року, з урахуванням стандартної процентної ставки, становить 23550,00 грн., яка складається з: 15000,00 грн. - сума кредиту, 8550,00 грн. сума процентів за користування кредитом.
Саме такий розрахунок загальної вартості кредиту доводився до відмова відповідача, при невиконанні умов договору.
Іншого розрахунку процентів за кредитним договором позивач не надав.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 109-114, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зміст п. 3.1. кредитного договору № 257291 від 31 січня 2022 року, де встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації (90 днів п. 4.3.1 договору) виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці та році, тобто метод факт/факт, то дані положення не ґрунтуються на законі та є такими, що ставлять у невигідне становище споживача.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до п. 8.1. договору внесення змін та доповнень до цього договору оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів/угод.
Доказів того, що в подальшому, після 02 березня 2022 року сторонами було пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять.
Згідно з абз. 3 п. 6.1 договору якщо відбулося продовження строку користування кредитом в порядку автопролонгації, повернення кредиту здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в особистому кабінеті, а сплата процентів, що нараховується за день автопролонгації, здійснюється в день такої автопролонгації.
Однак позивач не надав доказів, що такі дії вчинялись первісним кредитором.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нарахування ТОВ «Селфі Кредит» відсотків за кредитним договором № 257291 в сумі 16872,00 грн., є несправедливими, оскільки розмір нарахованих відсотків перевищує суму кредиту.
Крім того, наведений позивачем розрахунок відсотків не узгоджується з сумою відсотків - 8550,00 грн., яка доведена до відома споживача та погоджена сторонами.
Суд дійшов до висновку, що відповідач мав заборгованість перед ТОВ «Селфі Кредит» (первісним кредитором) за кредитним договором № 257291 від 31 січня 2022 року в сумі 23550,00 грн., яка складається: 15000,00 грн. - сума кредиту, 8550,00 грн. сума відсотків за користування кредитом.
29 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1 договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №1, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників № 2 від 29 лютого 2024 року. що є додатком № 1 до договору факторингу № 29022024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31872,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16872,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п.1.3. Договору Факторингу, ТОВ «Селфі Кредит» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
Договір Факторингу позивачем надано не в повному обсязі (надано лише 1, 2, 3, 4 та останню сторінки договору, інші відсутні), що позбавляє суд можливості дослідити повний текст договору.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» зареєстровано як фінансову установу відповідно до розпорядження комісії від 27.12.2007 року № 8462, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ч.1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Первісний кредитор та відповідач, з урахуванням обраних умов кредитування споживачем, домовились, що сума кредиту становить 15000,00 грн., строк кредиту 30 днів (до 02 березня 2022 року), сума процентів за користування кредитом 8550,00 грн., загальна вартість кредиту 23550,00 грн.
Суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК» «ЄАПБ» набуло право вимоги на ту суму заборгованості, на яку мав право первісний кредитор (ТОВ «Селфі Кредит»), тобто на суму заборгованості за кредитним договором № 257291 від 31 січня 2022 року в сумі 23550,00 грн., яка складається: 15000,00 грн. - суми кредиту, 8550,00 грн. суми відсотків за користування кредитом.
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання відповідачем на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги ТОВ «ФК» «ЄАПБ» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 257291 від 31 січня 2022 року підлягають частковому задоволенню в сумі 23550,00 грн., яка складається: 15000,00 грн. - суми кредиту, 8550,00 грн. суми відсотків за користування кредитом.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Щодо судових витрат
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Судові витрати, згідно зі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що відповідає заявленій в позові сумі 31872,00 грн. Задоволеній сумі 23550,00 грн. буде відповідати такий розмір судового збору: 3028,00 грн. х 23550,00 грн. : 31872,00 грн. = 2237,36 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2237,36 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 257291 від 31 січня 2022 року в сумі 23550,00 грн., яка складається: 15000,00 грн. - суми кредиту, 8550,00 грн. суми відсотків за користування кредитом.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в розмірі 2237,36 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, (фактична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4).
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складання повного судового рішення 02 вересня 2025 року.
Суддя: