Дата документу 02.09.2025
Справа № 334/7169/25
Провадження № 2/334/3838/25
02 вересня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Явісенко О.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Запоріжжі заяву адвоката Железняк Лариси Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданої в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівни, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування житлового будинку,
01 вересня 2025 року адвокат Железняк Лариса Володимирівна в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно подано заяву про забезпечення позову.
Заява обґрунтовується тим, що зазначений житловий будинок знаходиться у власності відповідача ОСОБА_3 , на його ім'я існують документи, за якими вказаний житловий будинок можливо продати або здійснити відчуження іншим способом.
Позивачці стало відомо про намір ОСОБА_3 02.09.2025 року продати житловий будинок, на сайті ОЛХ наявна об'ява про продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Тому є підставі вважати, що невдовзі відбудеться чергове відчуження житлового будинку іншій невідомій особі.
За таких обставин у разі неприйняття заходів для забезпечення позову будуть створені перешкоди для розгляду справи по суті, а при задоволенні позову стане неможливим виконання рішення суду.
Вважає, що для забезпечення виконання рішення суду про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду вразі задоволення позовних вимог. Зважаючи на те, що на спірному майні відсутні будь-які арешти, відповідач без жодних перешкод може його відчужити до ухвалення рішення у даній справі.
Просить суд накласти арешт на нерухоме майно, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .
Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, ознайомившись із позовною заявою та доданими документами, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
Отже, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Як встановлено судом, позивачка звернулася з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно договору дарування від 01.10.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М., належить відповідачу ОСОБА_3 .
Заявник вважає, що ОСОБА_3 може відчужити будинок, право власності на який зареєстровано на нього, а такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Судом враховано, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, свідчать про те, що між сторонами дійсно є спір та може виникнути реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання договору дарування недійсним, якщо його буде відчужено відповідачем.
Застосування саме такого заходу забезпечення позову належним чином запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Крім цього, даний вид забезпечення позову, на думку суду, є співмірним заявленим позовним вимогам.
Накладення судом заборони відчуження спірного майна в повній мірі може забезпечити виконання рішення суду та не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
При цьому забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди відповідачу, оскільки арешт майна та заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. При цьому майно залишається у володінні та користуванні власника.
Окрім того, суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст.149-154, 157, 353 ЦПК України,
Заяву адвоката Железняк Лариси Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданої в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівни, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Турбіна Т. Ф.