29 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/12864/24 пров. № А/857/9687/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (суддя- Плахтій Н.Б., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/12864/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
06 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 17 травня 2024 року по 24 серпня 2024 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168); зобов'язання нарахувати додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період лікування (з 17 травня 2024 року по 24 серпня 2024 року) у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаною із захистом Батьківщини відповідно до Постанови №168; визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та зобов'язання нарахувати грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік; визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов'язання нарахувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв'язку з пораненням військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, травми, в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаного із захистом Батьківщини, за 7 днів травня 2024 року та за період з 01 по 24 липня 2024 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, травми, в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку з пораненням (травмою), пов'язаного із захистом Батьківщини, за 7 днів травня 2024 року та за період з 01 по 24 липня 2024 року та провести її виплату після поновлення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та провести її виплату після поновлення ОСОБА_1 виплати грошового забезпечення. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила військова частина НОМЕР_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 09.05.2024 по теперішній час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки про обставини травми №923/ДТ від 21.05.2024, під час проходження військової служби ОСОБА_1 17.05.2024 отримав множинні дрібні вогнепальні осколкові сліпі поранення м'яких тканин обох гомілок. Вогнепальне осколкове сліпе поранення середньої третини правого плеча.
Позивач проходив лікування у період з 17.05.2023 по 20.05.2024 в КНП «Новомосковської ЦМЛ» НМР, з відміткою про направлення на подальший етап евакуації, що підтверджується випискою №2104 із медичної карти стаціонарного хворого.
Основним діагнозом ОСОБА_1 , на підставі якого останній проходив лікування, є МВТ. Множинні ВОСП м'яких тканин обох гомілок з частковим пошкодженням Ахіллового сухожилля та дефектом м'яких тканин середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча. СПО (17.05.24): ПХО ран. СПО (18.05.24): ВХО ран. Гіпсова іммобілізація.
З 21.05.2024 по 29.05.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у гематологічному відділенні в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня», з діагнозом: МВТ лівої стопи (12.05.24). Множинні ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилка та дефектом м'яких тканин, середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча. СПО 17.05.2024: ПХО ран. СПО (18.05.24). Гіпсова іммобілізація нижньої правої кінцівки. Гіпертонічна хвороба Іст. Іст. Помірний КВР СН Іст.; надані лікувальні і трудові рекомендації: перевід в інший ЗОЗ; створено електронне направлення, що підтверджується перевідним епікризом №09027 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.23-24).
З 29.05.2024 по 12.06.2024 військовослужбовець знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Заліщицька ЦМЛ» з діагнозом: стан після МВТ лівої стопи (12.05.24). ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилка з дефектом м'яких тканин середніх розмірів (S89.7). ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча (S49.8). СПО 17.05.24 р. ПХО ран. СПО (18.05.24). Гіпсова іммобілізація правої н/к. Гіпертонічна хвороба Іст Іст. Помірний КВР СН Іст.(111.9). Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами уламків та вибухів (Y36.2). У зв'язку із важкістю поранення пацієнт для подальшого лікування та реабілітації направляється в Микулинецьку обласну фізіотерапевтичну лікарню, що слідує з витягу-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №4808/654 (а.с.25-26).
З 12.06.2024 по 03.07.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»; переведений в Більче-Золотецьку лікарню реабілітації для подальшого лікування та реабілітації, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.27-28).
З 04.07.2024 по 24.07.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне-реабілітаційне лікування у КНП «Більче-Злотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори». За результатами проведеного лікування хворого виписано з незначним покращенням, що вбачається з довідки №397 (а.с.29).
Згідно довідки військово-лікарської комісії КНП «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори» від 23.07.2024 №17/1 проведено медичний огляд позивача, за яким діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після мінно-вибухової травми лівої стопи (12.05.24): вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилку з дефектом м'яких тканин середніх розмірів; вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин с/3правого плеча. Лікований оперативно: (17.05.24р.) - ПХО ран; (18.05.24р.) - гіпсова іммобілізація правої нижньої кінцівки. Гіпертонічна хвороба 1 ст., Іст. Помірний КВР.СНІ ст.
Згідно класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма відновиться відноситься до легких (згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007).
Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів (а.с.19).
Відповідно до розрахункових листів відповідача за червень-серпень 2024 року, додаткова винагорода у збільшеному розмірі виплачена позивачу в червні 2024 року в сумі 25806,46 грн за 8 днів травня 2024 року, в серпні 2024 року в сумі 100000,00 грн 30 днів червня 2024 року.
Позивач 30.08.2024 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив виплатити додаткову грошового винагороду за період лікування у розмірі 100 000 грн на місяць, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, у зв'язку з отриманим пораненням під час захисту Батьківщини. Матеріали справи не містять доказів належного розгляду даного рапорту позивача.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив додаткову винагороду у збільшеному розмірі за весь період стаціонарного лікування у зв'язку з пораненням, травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини (з 17.05.2024 по 24.08.2024), а також грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 2, 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Абзацом 2 пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Згідно пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції Постанови КМ №836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди, яка застосовується з 1 червня 2023 року).
Відповідно до 1 Постанови №168 на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-1 Постанови №168 на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Згідно наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що аналіз пункту 1-2 Постанови №168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень здійснюється за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом, з 17.05.2023 по 20.05.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Новомосковської ЦМЛ» НМР, направлений на подальший етап евакуації, що підтверджується випискою №2104 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.21).
З 21.05.2024 по 29.05.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у гематологічному відділенні в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня», переведений для подальшого лікування в інший заклад охорони здоров'я, що підтверджується перевідним епікризом №09027 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.23-24).
З 29.05.2024 по 12.06.2024 військовослужбовець знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Заліщицька ЦМЛ»; у зв'язку із важкістю поранення пацієнта для подальшого лікування та реабілітації направлено в Микулинецьку обласну фізіотерапевтичну лікарню, що слідує з витягу-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №4808/654 (а.с.25-26).
З 12.06.2024 по 03.07.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації»; переведений в Більче Золотецьку лікарню реабілітації для подальшого лікування та реабілітації, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.27-28).
З 04.07.2024 по 24.07.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне-реабілітаційне лікування у КНП «Більче-Злотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори». За результатами проведеного лікування хворого виписано з незначним покращенням, що вбачається з довідки №397 (а.с.29).
Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії військово-лікарської комісії КНП «Більче-Злотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори» від 23.07.2024 №17/1 перебував у відпустці для лікування тривалістю 30 календарних днів після поранення, яке визнано легким (а.с.19).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що в періоди з 17.05.2024 по 20.05.2024, з 21.05.2024 по 29.05.2024, з 29.05.2024 по 12.06.2024, з 12.06.2024 по 03.07.2024, з 04.07.2024 по 24.07.2024 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, а тому за цей період відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн, оскільки умови, визначені у пункті 1-2 Постанови №168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, та перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини), виконуються.
Згідно розрахункових листів ОСОБА_1 за червень-серпень 2024 року (а.с.48), виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідачем здійснена за 8 днів травня 2024 року та 30 днів червня 2024 року.
Тому, відповідач не здійснив виплату додаткової винагороди за 7 днів травня 2024 року (усього в травні позивач перебував на стаціонарному лікуванні протягом 15 календарних днів, з 17 по 31 травня 2024 року) та за період з 01 по 24 липня 2024 року.
Свою позицію щодо правомірності невиплати додаткової винагороди відповідач обґрунтовує тим, що перевідний епікриз №09027, виданий КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня», не є підтвердженням стаціонарного лікування, оскільки такий документ є фактично направленням з одного медичного закладу до іншого.
Апеляційний суд вважає безпідставними такі доводи відповідача, оскільки у перевідному епікризі №09027 чітко вказано період знаходження позивача в стаціонарі гематологічного відділення - з 21.05.2024 по 29.05.2024, із зазначенням діагнозу - МВТ лівої стопи. Множинні ВОСП м'яких тканин обох гомілок з фасетковим пошкодженням ахілового сухожилка та дефектом м'яких тканин, середніх розмірів. ВОСП м'яких тканин с/3 правого плеча. СПО 17.05.2024: ПХО ран. СПО (18.05.24). Гіпсова іммобілізація нижньої правої кінцівки. Гіпертонічна хвороба Іст. Іст. Помірний КВР СН Іст.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт зазначення в медичній документації військовослужбовця, який перебував на стаціонарному лікування, діагнозу, який за висновком ВЛК є пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є достатнім для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивач не міг бути включений до наказу про виплату додаткової винагороди у вересні 2024 року, оскільки з 22.08.2024 йому зупинено виплату грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 07.08.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 4 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Згідно пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Разом з тим, пунктом 15 розділу І Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2024 №250 (а.с.61) ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину, з 22.08.2024 знятий з грошового забезпечення, а з усіх інших видів забезпечення з 02.09.2024 (окрім продовольчого).
Командиром в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) 30.09.2024 прийнято наказ №8811 «Про результати службового розслідування».
Зазначеним наказом за результатами службового розслідування встановлено, що дії солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , а саме: неповернення з реабілітаційної відпустки до тимчасового місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчиненні в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану».
Відповідно у пункті 4 наказано: начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 - головному бухгалтеру з метою врегулювання виплати військовослужбовцям підрозділу військової частини НОМЕР_1 винагороди за серпень 2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2024 року солдата ОСОБА_1 не включати як такого, що вчинив дії, які містять ознаки кримінального правопорушення та відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 №260 позбавити щомісячної премії за серпень 2024 року та зупинити виплату грошового забезпечення військовослужбовцю з 22 серпня 2024 року.
Встановлені судом обставини справи свідчать, що позивачу з 22.08.2024 призупинено виплату грошового забезпечення як такому, що самовільно залишив військову частину.
Разом з тим, станом на день подання рапорту про виплату додаткової винагороди (30.08.2024) наказу відповідача про призупинення позивачу виплати грошового забезпечення ще не існувало, позаяк такий виданий через місяць після подання рапорту, а тому відповідач проявив бездіяльність у належному розгляді рапорту та не здійснив виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Колегія суддів зазначає, що позивач має право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за 7 днів травня 2024 року та за період з 01 по 24 липня 2024 року, позаяк таке право підтверджене відповідною медичною документацією. Водночас, оскільки на даний час діє наказ про призупинення позивачу виплати грошового забезпечення, тому реалізація права на отримання додаткової винагороди можлива лише після поновлення позивачу виплати грошового забезпечення, про що повинен бути виданий відповідний наказ командира військової частини.
Разом з тим, позивач не має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період перебування у відпустці для лікування після поранення, оскільки таке лікування пов'язане з отриманням легкого поранення, а не тяжкого, як це передбачено у пункті 1-2 Постанови №168. Отже, позовні вимоги, які стосуються періоду відпустки з 24.07.2024 по 24.08.2024, заявлені безпідставно.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за 7 днів травня 2024 року та за період з 01 по 24 липня 2024 року, зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування зазначеної додаткової винагороди за вказаний період та провести її виплату після поновлення позивачу виплати грошового забезпечення.
Стосовно позовних вимог позивача про не нарахування та невиплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Пунктами 1, 2 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Право військовослужбовців на відпустки та порядок їх надання передбачає Закон №2011-ХІІ.
Згідно частин першої-третьої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що право на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовець набуває в разі набуття права на щорічну основну відпустку повної тривалості (30 календарних днів для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років).
За правилами, визначеними у статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Згідно наказу в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2024 №132 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини з 09.05.2024, календарна вислуга років станом на 01.06.2024 становить 0 років 2 місяці 11 днів.
Відтак, станом на день подання рапорту про виплату грошової допомоги на оздоровлення (30.08.2024) позивач не набув право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки повної тривалості, а відтак і не набув права на виплату грошової допомоги на оздоровлення.
З огляду на викладене суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача у невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік.
Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 2 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Згідно абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту).
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та при відповідності військовослужбовця визначеним окремим дорученням Міністра оборони України у 2024 році умовам.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач встановленим порядком подав рапорт від 30.08.2024 командиру в/ч НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з підстави поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану. При цьому факт отримання позивачем поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, не є спірним.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, оскільки позивач має право на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, проте, враховуючи, що на даний час виплату грошового забезпечення позивачу призупинено, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позов в цій частині підлягає до задовольення частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, зобов'язання відповідача здійснити нарахування вказаної допомоги та виплатити її позивачу після поновлення виплати грошового забезпечення.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №140/12864/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар