01 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4059/24 пров. № А/857/29034/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №260/4059/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя у І інстанції Рейті С.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
19 червня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через підсистему “Електронний суд» системи ЄСІТС у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб з нарахованого грошового забезпечення здійсненого на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №260/507/21, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №260/5062/21 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №260/4209/22.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 грошову компенсацію податку з доходів фізичних осіб з нарахованого грошового забезпечення здійсненого на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №260/507/21, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №260/5062/21 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №260/4209/22.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що дії відповідача щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з сум грошового забезпечення є протиправними. Стверджує, що на виконання судових рішень йому виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення. При цьому з нарахованої суми відраховано податок з доходів фізичних осіб, що не відповідає вимогам «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №260/507/21, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №260/506/21 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 60/4209/22.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утриманого при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №260/507/21, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №260/506/21 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №260/4209/22.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач набув право на виплату за рішенням суду, а не у зв'язку із виконанням обов'язків під час проходження служби. Тому під час виплати позивачу індексації грошового забезпечення ним правомірно не застосовано Порядок №44. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.04.2019 року № 126-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.04.2019.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №260/506/21, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.05.2017 по 01.04.2019 в повному обсязі; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування червня 2016 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18.05.2017 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 01.04.2019 не врахування абзаців 4, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.05.2017 по 01.04.2019, із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18.05.2017 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 року по 01.04.2020 з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №260/506/21 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.05.2017 по 01.04.2019, із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18.05.2017 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 року по 01.04.2020 з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. У цій частині ухвалено постанову, якою вказані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Військову частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.05.2017 по 01.04.2019 та виплатити таку з урахуванням виплачених сум. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 залишено без змін.
Крім того, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №260/507/21 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Також, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №260/4209/22 визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, щодо не врахування січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.05.2017 по 28.02.2018; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.05.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із врахуванням виплаченої індексації; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 01.04.2019; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.04.2019, виходячи з фіксованої величини 4441,67 грн., визначену з урахуванням положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із врахуванням виплаченої індексації.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року у справі №260/507/21, відповідачем було здійснено виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, у розмірі 6733,82 грн.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 260/506/21 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №260/4209/22, відповідачем було здійснено виплату індексації грошового забезпечення у розмірі 75931,37 грн.
Проте, як стало відомо позивачу та не заперечується відповідачем, вказані виплати проведені останнім з одночасним утриманням військового збору у розмірі 1,5 % та податку на доходи фізичних осіб 18%.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 N 276) (далі - Порядок № 44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115 (далі - Положення), - особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Пунктом 292 Положення визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
Отже, на суб'єкта владних повноважень - Військова частина НОМЕР_1 , у якому позивач проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення було покладено обов'язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу. Однак, відповідні заходи відповідачем щодо повного розрахунку з позивачем на час його звільнення з військової служби вжито не було.
Відповідно до п. 168.5 ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Із огляду на зазначене, відповідачу належало при виплаті позивачу заборгованості сплатити у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, право на індексацію грошового забезпечення, як і грошову компенсацію за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій, позивач набув під час проходження військової служби та повинен був її отримати при звільненні, однак не отримав з вини відповідача.
Вказані обставини підтвердженні рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №260/507/21, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі №260/5062/21 та рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №260/4209/22.
Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому заборгованості, не звільняє відповідача компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві такої індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні відпустки вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №260/4059/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук