29 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6816/24 пров. № А/857/14468/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року (головуючий суддя Шумей М.В., м.Івано-Франківськ) у справі №300/6816/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
09.09.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просила: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 26.08.2024, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 12.03.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позов обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовило позивачці у здійсненні перерахунку пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 26.08.2024, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 12.03.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що для зарахування до стажу періоду роботи, зокрема з 01.01.2004 по 12.03.2024 (як просить позивачка) правових підстав немає, оскільки перерахунок по стажу проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058) (тобто не раніше 01.02.2026).
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Після призначення пенсії позивачка продовжувала та продовжує працювати.
На адвокатський запит представника позивачки від 26.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 29.08.2024 за №0900-0202-8/46943 надіслано документи із пенсійної справи позивачки.
Із наданих документів щодо обчислення, призначення та перерахунку пенсії позивачці вбачається, що рішенням за №092650006754 від 23.07.2024 позивачці призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно рішення суду. На момент призначення пенсії стаж роботи склав 35 років 04 місяці 16 днів, а індивідуальний коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1 - 0,35333. Також даним рішенням позивачці проведено перерахунок пенсії у зв'язку з індексацією заробітку. На момент перерахунку пенсії стаж роботи склав 35 років 04 місяці 16 днів, а індивідуальний коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1 - 0,35333.
Під час призначення та перерахунку пенсії позивачці стаж її роботи в шкідливих і важких умовах праці після 01.01.2004 зарахований (дорахований) відповідачем в ординарному розмірі, що суперечить чинному законодавству України.
26.08.2024 позивачкою через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії з проханням зарахувати до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 12.03.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
До заяви про перерахунок пенсії позивачкою було долучено скан-копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків, скан-копії трудової книжки, а також скан-копію довідки, виданої 12.03.2024 Комунальним некомерційним підприємством «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» за №4402, якою підтверджується та обставина, що позивачка з 25.04.1996 по теперішній час (12.03.2024) працює зі шкідливими та важкими умовами праці.
Відповідь за результатами розгляду звернення №3887 від 26.08.2024 про перерахунок пенсії на адресу позивачки не надходила. У графі «результат обробки звернення» - «текст відповіді» - проставлено відмітку «Призначено». Однак, як слідує з матеріалів пенсійної справи позивачки, період її роботи з 01.01.2004 по 12.03.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» до стажу в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховано не було.
З огляду на викладене, 02.09.2024 представником позивачки було скеровано на адресу відповідача адвокатський запит з проханням надати належним чином завірені світлокопії відповіді за результатами розгляду звернення позивачки про перерахунок пенсії від 26.08.2024 (до призначення у зв'язку з додатковими документами), з яким вона зверталася до відповідача через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
У відповідь на адвокатський запит від 02.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 05.09.2024 за №0900-0202-8/47965 надіслано додаткові документи із пенсійної справи позивачки.
Із наданих документів щодо обчислення та перерахунку пенсії позивачки вбачається, що рішенням за №092650006754 від 02.09.2024 позивачці проведено перерахунок пенсії у зв'язку з уточненням даних в ЕПС. На момент перерахунку пенсії стаж роботи склав 35 років 04 місяці 16 днів, а індивідуальний коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1 - 0,35333.
Крім цього, з даного рішення про перерахунок пенсії позивачці повторно підтверджується та обставина, що період роботи позивачки з 01.01.2004 по 12.03.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» до стажу в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховано не було. Поряд з цим, світлокопії відповіді за результатами розгляду звернення позивачки від 26.08.2024 про перерахунок пенсії відповідачем надано не було.
Позивачка, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, звернулася в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон №1058.
Відповідно до статті 24 Закону України № 1058 страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (Закон № 1788).
Згідно з статтею 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Колегія суддів зазначає, що відомостями, які наявні в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, підтверджується стаж роботи позивачки з 01.01.2004 року по 12.03.2024 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради».
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» від 12.03.2024 року № 4402 ОСОБА_1 дійсно працює в КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я» віддалений структурний підрозділ №2 з 25.04.1996 року по теперішній час.
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону №1788.
Згідно з статтею 60 Закону №1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин. Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги. Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах. Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» належать спеціалізована медична практика 86.22 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами), діяльність лікарняних закладів 86.10 (цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в'язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади) та загальна медична практика код 86.21 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю).
Відтак, Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і в розумінні статті 60 Закону №1788 є закладом з надання психіатричної допомоги.
Також колегія суддів зазначає, що апелянтом не заперечується факт роботи позивачки в психіатричному закладі у спірні періоди.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивачки у психіатричному закладі після 01.01.2004, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Окрім цього, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи в закладі з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Даний висновок відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, викладеним в постановах від 22.12.2021 в справі № 688/2916/17, від 20.04.2022 в справі № 214/3705/17, від 08.06.2022 в справі № 510/1593/16-а, від 27.04.2023 в справі № 160/14078/22.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме, що відмова апелянта зарахувати до стажу позивачки у подвійному розмірі періоди роботи в психіатричному закладі охорони здоров'я з01.01.2004 по 12.03.2024 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.
Отже, проаналізувавши зазначені вище нормативно-правові акти, колегія суддів вважає, що у відповідача наявна достатня кількість підстав для зобов'язання провести з 26.08.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до стажу період її роботи з01.01.2004 по 12.03.2024 року у Комунальному некомерційному Підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведених платежів.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 300/6816/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар