головуючий суддя у першій інстанції: Каленюк Ж.В.
01 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/174/25 пров. № А/857/24336/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 140/174/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
08.01.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 за період з 26 лютого 2022 року - 26 жовтня 2022 року та Військової частини НОМЕР_2 за період з 01 червня 2022 року - 04 серпня 2024 року щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення - щомісячних (надбавки, доплати, підвищення та премії) та одноразових, в т.ч., але не виключно, грошової допомоги на оздоровлення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 за період з 26 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року та Військову частину НОМЕР_2 за період з 01 червня 2022 року - 04 серпня 2024 року нарахувати та виплатити грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025р. позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року - 31 травня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Крім того, суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року - 31 травня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (з урахуванням раніше виплачених сум).
Одночасно, суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року - 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
При цьому, суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року - 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно (з урахуванням раніше виплачених сум).
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині відмовлених позовних вимог, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2025р. скасувати в частині: відмови у задоволенні позовних вимог щодо періоду служби з 20.05.2023р. - 04.08.2024р.; відмови у застосуванні 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати як мінімальної величини при перерахунку грошового забезпечення за період служби з 26.02.2022р. - 31.05.2022р. та 01.06.2022р. - 04.08.2024р. та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
26.02.2022р. Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 №43 солдата ОСОБА_1 , кулеметника 2 механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 , зараховано на військову службу за призовом у воєнний час на всі види забезпечення з 26 лютого 2022 року (а.с.133).
Із матеріалів справи видно, що у період: 26 лютого 2022 року - 31 травня 2022 року Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 , а у період: 01 червня 2022 року - 04 серпня 2024 року (у межах спірного періоду) - Військової частини НОМЕР_2 .
Як видно з картки грошового забезпечення від 31 грудня 2022 року, із лютого 2022 року - травень 2022 року за займаною посадою кулеметника позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 2820,00 грн. та оклад за військовим званням “солдат» у розмірі 530,00 грн. Виплати грошового забезпечення за цей період здійснювала Військова частина НОМЕР_3 .
Згідно наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 травня 2024 року №2 вважаються такими, що продовжують виконувати обов'язки військової служби за посадами відповідно до нового штату, зокрема, молодший сержант ОСОБА_1 , головний сержант 2 механізованого взводу 2 механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 червня 2024 року №57 молодшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 2 механізованого взводу 2 механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 , з 25 червня виключено з усіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 липня 2024 року №80 вважаються такими, що прибули і приступили до виконання службових обов'язків після безпідставної відсутності з 18 липня 2024 року, зокрема, ОСОБА_1 , який зарахований на фінансове забезпечення з 18 липня 2024 року (а.с147).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 серпня 2024 року №96 позивача, який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 , який призначений наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 серпня 2024 року №107-РС на посаду командира 3 відділення - командира машини взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 , виключено з фінансового та речового забезпечення та зі списків особового складу з 03 серпня 2024 року як такого, що справи і посаду здав і вибув до нового місця служби (а.с.145).
Із відомостей Військової частини НОМЕР_2 від 28 жовтня 2024 року №1910фс (а.с.36-37) та від 14 лютого 2025 року №435 (а.с.137) посадовий оклад ОСОБА_1 становив: з червня 2022 року - 2820,00 грн., з листопада 2022 року - 3260,00 грн., з лютого 2023 року - 3440,00 грн., а оклад за військовим званням: з червня 2022 року - 530,00 грн., з квітня 2023 року - 670,00 грн.
Крім того, ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу на оздоровлення: в листопаді 2022 року (донараховано в травні 2023 року) - у сумі 14662,88 грн., в травні 2023 року (за квітень) - у сумі 24988,88 грн., в квітні 2024 року (за березень) - у сумі 24988,88 грн., а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - в грудні 2022 року (донараховано в травні 2023 року) - у сумі 7331,44 грн. Зокрема, позивач виключений з фінансового забезпечення з 25 червня 2024 року - 17 липня 2024 року у зв'язку із безпідставною відсутністю на військовій службі.
Із змісту наказу від 03 серпня 2024 року №96 видно, що ОСОБА_1 при звільненні належить виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років за період з 01 серпня 2024 року по 03 серпня 2024 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07 серпня 2024 року №227 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 серпня 2024 року №107-РС, призначено на посаду командира 3 відділення-командир машини взводу технічної розвідки ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_2 ; встановлено оклад за посадою 3170,00 грн на місяць (а.с.134).
Вважаючи протиправними дії суб'єктів владних повноважень щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ч.2 ст.19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2, ч.3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Детально це питання врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260 ( який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. № 745/32197).
В абз.1 ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» видно, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018р., встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
У п.4 цієї Постанови в редакції, яка чинна до 24.02.2018р., встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
24.02.2018р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», п.6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 викладено в редакції, згідно якої установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 не був приведений у відповідність з нормою п.4 цієї ж постанови.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 826/6453/18 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб визнано протиправним та скасовано.
Таким чином, з 29.01.2020р., тобто з дня набрання законної сили судового рішення у справі № 826/6453/18, діяв п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 у первісній редакції, згідно якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
20.05.2023р. набрала чинності постанова Кабінету міністрів України від 12.05.2023р. № 481, якою внесені зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно якими абз.1 п.4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з 20.05.2023р. розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями вже не прив'язані до розміру прожиткового мінімуму, а визначені у певній величині.
Вказані зміни були чинними в тому числі станом на час виключення позивача зі списків особового складу військової частини.
В абз.1 ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» видно, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такі розміри (на виконання вказаного Закону) встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», абз.1 п.4 якої (в редакції постанови КМУ від 12.05.2023р. № 481) до закінчення спірного періоду визначав розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями у певній величині (тобто без прив'язки до прожиткового мінімуму як раніше). Не визнавався незаконний, скасований не був, був чинним, а тому підлягав застосуванню на всій території України.
Разом з цим, з 29.01.2020р. (щодо періоду: 29.01.2020р. - 19.05.2023р. включно) знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум).
За п.3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021р. в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Згідно ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Оскільки положення п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п.3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ, тому вони не підлягають до застосування.
Щодо спірного періоду з 20.05.2023р. - 04.08.2024р., колегія суддів звертає увагу апелянта на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування п.п.1 п.3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі - Постанова №481) скасовано п.п.1 п.3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662).
п.2 Постанови №481 внесено зміну до п.4 Постанови №704, викладено абз.1 в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з 20 травня 2023 року у зв'язку із внесенням Постановою №481 змін до Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762,00 грн., та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року. Встановлення з 01 січня 2024 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, оскільки на момент розгляду цієї справи Постанова №481 нечинною не визнавалася.
Тобто, щодо частини спірного періоду (з 20 травня 2023 року - 04 серпня 2024 року) підлягають застосуванню приписи п.4 Постанови №704 в редакції Постанови №481.
Одночасно, колегія суддів наголошує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481 не суперечить нормам закону, з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин Постанова Кабінету Міністрів України №481 є чинною, у передбаченому законом порядку не скасована, а тому підстав застосування попередньої редакції постанови Кабінету Міністрів України №704, у суду не має.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в цій частині позовних вимог, а тому такі до задоволення не підлягають.
ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З роз'яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб'єкти владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 діяли не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 140/174/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель