Справа № 240/17824/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Пириходько О.Г.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
01 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV) та статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XII);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону № 796-XII, починаючи із 16 серпня 2023 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою реалізації права на пенсійне забезпечення зі зниженням пенсійного віку після досягнення 53-річного віку звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 16 серпня 2023 року про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII як особі, яка постійно проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Позивачка має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 03 травня 2004 року Житомирською облдержадміністрацією.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, прийнявши рішення від 24 серпня 2023 року № 064350006281, яким відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, оскільки станом станом на 01 січня 1993 року вона проживала (відпрацювала) в зоні безумовного (обов'язкового) відселення менше 2 років - 1 рік 11 місяців, що не надає права на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ.
У цьому ж рішенні вказано, що на підставі поданих документів страховий стаж позивачки становить 36 років 02 місяці 26 днів; вік 53 роки 01 місяць 27 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно зі записами трудової книжки від 15 серпня 1989 року серії НОМЕР_2 зараховано всі періоди роботи.
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення від 24 серпня 2023 року № 064350006281 позивачку повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.7).
При вирішенні цього спору суд, насамперед, враховує доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо пропуску процесуального строку звернення до суду з позовом у цій справі, а тому звертає увагу відповідача на висновки суду про поновлення позивачці цього строку із визнанням наведених нею підстав поважними в ухвалі від 14 жовтня 2024 року при вирішенні питання прийняття позовної заяви до розгляду. Суд бере до уваги аргументи відповідача, проте не знаходить підстав для визнання цього висновку суду передчасним або невідповідним, а тому такий довід відповідача суд відхиляє.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Разом з тим, визначаючись у цьому соціальному спорі суд виходить з того, що ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону № 796-XII, а відтак, - надання оцінки достатності періоду проживання та роботи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення (не менше 2 років) для цілей призначення пенсії на умовах статті 55 Закону № 796-XII.
Так, згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, мають право на зниження пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 4 роки постійне проживання або робота в зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо того, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто з 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічний підхід щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку застосовано Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 556/1153/17.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV і цього Закону.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) (надалі Порядок № 22-1), абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 якого передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
Виходячи з положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ та висновків Верховного Суду у справі № 556/1153/17, позивачка має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 4 роки, оскільки з 26 квітня 1986 року по 25 серпня 1986 року проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що підтверджується довідкою від 16 вересня 2021 року № 20-1228, виданою виконкомом Овруцької міської ради Житомирської області.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 7 років відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 4 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 2 роки станом на 01 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за кожний рік проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 2 роки.
Для підтвердження факту постійного проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення до заяви про призначення пенсії позивачка додала довідку Овруцької міської ради Житомирської області від 16 вересня 2021 року № 20-1228, згідно з якою ОСОБА_1 постійно була зареєстрована та постійно проживала в період з 26 квітня 1986 року по 25 серпня 1986 року, з 02 червня 1991 року по 06 жовтня 1994 року в селі Думинське (Руднянська сільська рада) Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, яке згідно з Постановою № 106 відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
У постанові від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23 Верховний Суд, за подібних зі спірними відносин в аспекті належного підтвердження проживання (роботи) у зоні радіаційного забруднення для цілей призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, зауважив на тому, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24 серпня 2023 року № 064350006281 відмова у призначенні позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 7 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII побудована на висновках щодо проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01 січня 1993 року 01 рік 11 місяців.
Як пояснює відповідач, підставою для такого висновку слугувало незарахування пенсійним органом до проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення періоду роботи у Житомирській облпсихлікарні № 2 з 24 липня 1991 року по 06 жовтня 1994 року згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , оскільки місто Житомир не віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Надаючи оцінку доказам в матеріалах справи, а саме інформації у довідці Овруцької міської ради Житомирської області від 16 вересня 2021 року № 20-1228 щодо постійного проживання позивачки у с. Думинське з 26 квітня 1986 року по 25 серпня 1986 року та з 02 червня 1991 року по 06 жовтня 1994 року у порівнянні та співставленні із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 , суд погоджується з висновками пенсійного органу, оскільки у довідці зазначено "про постійну реєстрацію та постійне проживання", але не йдеться про фактичне проживання (безвідносно до місця реєстрації проживання), при цьому варто врахувати й реальну відстань між с. Думинським та м. Житомиром, що складає понад 160 км, що додатково спростовує саме фізичне перебування позивачки у зоні радіоактивного забруднення (с. Думинське) у зв'язку з постійним проживанням упродовж роботи у Житомирській облпсихлікарні № 2 з 24 липня 1991 року по 06 жовтня 1994 року.
При цьому суд враховує, що предметом оскарження у цій справі не є рішення від 24 серпня 2023 року № 064350006281 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, а саме дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV та статті 55 Закону № 796-XII, які за встановлених обставин цієї справи та наведеного правового регулювання з урахуванням правової позиції у практиці Верховного Суду, відповідають критеріям законності та обґрунтованості згідно з частиною другою статті 2 КАС України. Помилкове зазначення у рішенні від 24 серпня 2023 року № 064350006281 зарахованого періоду проживання станом на 01 січня 1993 року як 01 рік та 11 місяців не ставлять під сумнів встановлені обставини цієї справи, як і не спростовують висновків суду за результатом розгляду цього спору.
Встановлені обставини цієї справи на підставі поданих сторонами доказів дають підстави для висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовлено у призначенні позивачці пенсії зі зниженням пенсійного віку на 7 років й обґрунтовано при цьому встановлено, що позивачка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення менше двох років.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.