Справа № 560/13322/24
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
28 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - період з 27.07.2023 року по 26.01.2024 року (згідно з нормами статті 117 КЗпП України у редакції, яка діє після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - період з 27.07.2023 року по 26.01.2024 року (згідно з нормами статті 117 КЗпП України у редакції, яка діє після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на час звільнення з військової служби йому не було виплачено в повному розмірі грошове забезпечення. В подальшому, відповідач 16.08.2024 на виконання рішення суду провів розрахунок по виплаті вказаних вище коштів в сумі 71139,72 грн. Оскільки остаточний розрахунок був здійснений лише у серпні 2024 року, відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України позивач вважає, що має право на отримання коштів за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.07.2023 року по день фактичного розрахунку - 16.08.2024 року включно;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39560 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 80 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки та прийняти у цій частині нове рішення про стягнення на її користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 149240,56 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 25.07.2023 №572-ОС сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 25.07.2023 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 560/11/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06.07.2021 по 31.12.2021, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу на оздоровлення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 18.07.2022, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду відповідач 16.08.2024 виплатив позивачу вказані кошти в сумі 71 139,72 грн, що доводиться письмовими доказами у справі.
Позивач вважає, що має право на нарахування на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, а тому звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України у частині встановлення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас, до суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати принципи пропорційності та співмірності, у зв'язку із чим позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 39560,80 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Ні Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року за №2011-XII, ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №807/3664/14, від 31.10.2019 у справі № 2340/4192/18, від 20.05.2020 року у справі № 816/1640/17, від 16.07.2020 року у справі № 400/2884/18.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України, в редакції чинній до 19.07.2022 року, було визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З 19.07.2022 року стаття 117 КЗпП України на підставі змін, внесених Законом №2352-IX від 01.07.2022 року, діє в наступній редакції:
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За наведеного правового регулювання, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Станом на дату звільнення з військової служби та звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22.
Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиплатою відповідачем ОСОБА_1 належних виплат грошового забезпечення.
Зважаючи на те, що датою виплати на виконання рішення у справі №560/11/24 військовою частиною НОМЕР_1 є 16.08.2024 року, позивач у своїх позовних вимогах заявив лише спірний період вказаних правовідносин з 27.07.2023 по 26.01.2024.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Таким чином, період затримки розрахунку з позивачем у межах даного спору становить проміжок часу з 27.07.2023 року по 26.01.2024 року включно (період обмежений строком у 6 місяців, згідно ч.1 ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX), що становить 184 календарних дні.
Так, обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
За правилами п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, відповідно до довідки про середній заробіток від 27.08.2024 (а.с.13), середньоденне грошове забезпечення позивача складає 811,09 грн.
Середній заробіток становить: 811,09 грн.х184 дні = 149 240,56 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України, викладену відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», за період 27.07.2023 року по 26.01.2024 року на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасність виплати грошового забезпечення та додаткових його видів у розмірі 149240,56 грн.
З огляду на зазначене, необґрунтованим є розрахунок здійснений судом та визначений у розмірі 39560,80 грн.
Оцінюючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач провів фактичний, остаточний розрахунок з позивачем поза межами строку, визначеного ст. 116 КЗпП України, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, проте врахував період, який не було заявлено позивачем, у зв'язку з чим було помилково проведено обчислення суми середнього заробітку за час затримки належного грошового забезпечення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення в частині визначення розміру середнього заробітку.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
На підставі наведеного, згідно ст. 317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року змінити, з урахуванням мотивів викладених у цій постанові, виклавши абзац 4 резолютивної частини у наступній редакції:
"Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 липня 2023 року по 26.01.2024 в сумі 149240,56 (сто сорок дев'ять тисяч двісті сорок) гривень 56 копійок, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів".
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.