Справа № 320/7297/22 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
29 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Інженерія» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії, -
ТОВ «АТ Інженерія» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Білоцерківської Державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 7118889/39994286 від 27.07.2022 та рішення Державної податкової служби України від 12.08.2022 № 31623/39994286 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 16.06.2022 на загальну суму поставки 108 659,33 гривень, в тому числі ПДВ 18 109,89 гривень, та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 16.06.2022 на загальну суму поставки 108 659,33 гривень, в тому числі ПДВ 18 109,89 гривень, що складена та подана до реєстрації ТОВ «АТ Інженерія»;
- визнати протиправними та скасувати рішення Білоцерківської Державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 27.07.2022 № 7118888/39994286 та рішення Державної податкової служби України від 15.08.2022 № 32462/39994286/2 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 08.06.2022 на загальну суму поставки 52 800,00 гривень, в тому числі ПДВ 8 800,00 гривень, та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 08.06.2022 на загальну суму поставки 52 800,00 гривень, в тому числі ПДВ 8 800,00 гривень, що складена та подана до реєстрації ТОВ «АТ Інженерія».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області № 7118889/39994286 від 27.07.2022 та зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 16.06.2022 на загальну суму поставки 108 659,33 гривень, в тому числі ПДВ 18 109,89 гривень, що складена та подана до реєстрації ТОВ «АТ Інженерія» (ідентифікаційний код юридичної особи 39994286, індивідуальний податковий номер 399942810022); визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.07.2022 № 7118888/39994286 та зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 08.06.2022 на загальну суму поставки 52 800,00 гривень, в тому числі ПДВ 8 800,00 гривень, що складена та подана до реєстрації ТОВ «AТ Інженерія» (ідентифікаційний номер юридичної особи в ЄДР 39994286); в іншій частині позову відмовлено.
В подальшому, на адресу суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, в якій заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5-А, ідентифікаційний код ВП 44096797) на користь ТОВ «АТ Інженерія» (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пролетарська, 13, кв. 26, ідентифікаційний код 39994286) витрати, понесені на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з огляду на фактичний об'єм виконаної роботи, заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є обґрунтованими.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване додаткове рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повно та належно співмірність послуг категоріям складності справи.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Колегія суддів констатує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві представник позивача вказував, що орієнтовний розрахунок судових витрат по цій справі становить 30 000,00 грн., зокрема 15 000,00 грн. за представництво в суді першої інстанції (а.с. 6).
Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «АТ Інженерія» та Адвокатським бюро «Олексія Романченко» укладено договір № 20/08-2022 від 18.08.2022, у відповідності до якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта, зокрема в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій (далі - договір).
У відповідності до пункту 6.2 статті 6 зазначеного договору розмір гонорару, порядок та умови його сплати визначаються у додатковій угоді до даного договору.
18.08.2022 сторонами укладено додатку угоду № 1 до договору № 20/08-2022 від 18.08.2022, у відповідності до якої сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у пункті 1 даної додаткової угоди, у суді першої інстанції становить 15 000 грн., у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта.
Відповідно до пункту 8 зазначеної додаткової угоди надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає в себе, зокрема підготовку та подання до суду першої інстанції позовної заяви, підготовку і подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, підготовку та подання до суду клопотань про залучення доказів, надання суду відповідних доказів, за необхідності підготовку та подання до суду заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання суду інших документів, передбачених КАС України, які необхідні для розгляду справи.
Згідно з актом виконаних робіт № 1 від 09.11.2023 до договору №20/08-2022 від 18.08.2022 Адвокатським бюро надано позивачу наступну правничу допомогу: підготовка позовної заяви від 19.08.2022 - витрачено 3 години; підготовка уточненої позовної заяви від 08.09.22 - витрачено 0,5 години; підготовлено відповідь на відзив від 30.10.2022 - витрачено 1,5 години, підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення від 09.11.2023 - витрачено 1 годину. Загалом витрачено - 6 годин.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано заперечення на клопотання щодо приєднання доказів на понесення витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів зауважує, що умовами пункту 8 додаткової угоди № 1 до договору № 20/08-2022 від 18.08.2022 чітко передбачено конкретні види надання правничої допомоги, а актом виконаних робіт № 1 від 09.11.2023 до договору № 20/08-2022 від 18.08.2022 безпосередньо визначено, які види правничої допомоги було надано позивачу, кількість витраченого час та їх вартість.
Колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Отже, враховуючи вищевикладене, а також враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн. є справедливою та співмірною.
Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
З огляду на зазначене, доводи апелянта про неспівмірність послуг категорії складності справи, колегія суддів вважає необґрунтованими та не бере до уваги.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.