Справа № 640/4585/21 Головуючий у 1-й інстанції: Прудник С.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
29 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.202 № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію зі належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідні до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу що минув, з дня виникнення права на отримання цього майна, до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу орган Держприкордонслужби, за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 року № 41 «Про доведені розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 29.10.2020 року №1057-ос ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом голови Державної прикордонної служби України від 16.11.2020 року №1109-ос позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.11.2020 року.
Під час проходження військової служби на посаді начальника Центру кадрового забезпечення Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 на матеріальному (речовому) забезпеченні перебував у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Із наявних у позивача документів речового та грошового забезпечення встановлено, що ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням, не у повному обсязі виплачено компенсацію за неотримане речове майно, право на яке позивач набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби.
Згідно довідки № 115, за неотримане речове майно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нараховано до виплати відповідну компенсацію у сумі 18 502,66 грн., на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178, якою затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яку в подальшому, 19.11.2020 було виплачено позивачу.
У довідці № 115 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , з якої нараховується сума грошової компенсації замість належного до видачі речового майна право на яке набув ОСОБА_1 при проходженні військової служби, здійснено нарахування вартості речового майна пропорційно термінів його носіння, тим самим зменшивши розмір грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно.
Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.02.2020 № 41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2020 році і, порівнюючи ціни на предмети обмундирування зазначені у довідці № 115 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , вбачається невідповідність цін, визначених розпорядженням від 17.02.2020 № 41.
Як стверджував позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розрахунок також проведений з порушенням вимог п. 5 Порядку № 178.
Не погоджуючись із розміром виплаченої компенсації за речове майно, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до вимог п. 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату, та зазначеним порядком не передбачено застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідно до п. 10 розділу І Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132, нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При нарахуванні грошової компенсації за окремими видами речового майна необхідно обов'язково враховувати такі складові, як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна, оскільки приписами Порядку № 178 не передбачено такого механізму розрахування суми грошової компенсації. Натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно, виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а також грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХII (далі - Закон № 2011-ХII).
Статтею 1 Закону № 2011-ХII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХII передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної норми Закону № 2011-ХII, Урядом затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 (далі Порядок - № 178).
У п. 2-4 Порядку № 178, передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку № 178).
Отже, з наведеного слідує, що виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 815/5826/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 809/1488/16.
Тобто, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Колегія суддів зазначає, що Порядком № 178 не передбачено, що при розрахунку суми грошової компенсації необхідно враховувати такі складові, як момент виникнення права на отримання майна, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна, натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно на підставі довідки, яка не відповідає формі та змісту встановленому Порядком № 178, який в свою чергу, прийнятий Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог ст. 9-1 Закону № 2011-XII.
Отже, розрахунок проведений відповідачем суперечить приписам п. 5 Порядку № 178, за яким довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.
Організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період визначено Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132 (далі - Інструкція № 1132).
У п. 10 розділу І Інструкції № 1132, передбачено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.
Частиною 3 статті 7 КАС України, передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору, обґрунтовано враховано, що при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, слід керуватися саме актом вищої юридичної сили, яким є Порядок № 178, оскільки норми Інструкції № 1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
На підтвердження вказаної позиції суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 380/2458/20 вказав, що положення п. 10 розділу І Інструкції № 1132 не суперечать Порядку № 178. Вказаним пунктом Інструкції № 1132 передбачено порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що положення Інструкції № 1132 про компенсацію за неотримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, що зменшує розмір компенсації, протирічать нормам Закону № 2011-ХII та Порядку № 178, а тому не можуть бути застосовані.
Отже, враховуючи вказане, обов'язком суб'єкта владних повноважень є нарахування та виплата військовослужбовцю при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу цього військовослужбовця.
При цьому, положеннями пункту 10 розділу І Інструкції № 1132, передбачено порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. В той же час, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують.
Крім того, аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.