Справа № 640/390/21
29 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді: Кобаля М.І., суддів: Бужак Н.П., Черпака Ю.К., перевіривши матеріали апеляційної скарги Київської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродім Опт» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, -
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволення позовних вимог відмовити.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків, з дати отримання копії даної ухвали.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 року, від апелянта надійшла заява від 04.08.2025 року про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій останній зазначає, що має право скористався своїм законним правом звернення з апеляційною скаргою, тобто в стислі строки, а тому строк має бути поновлено. Зазначену заяву отримано головуючим суддею Кобалем М.І. 25.08.2025 року.
Окрім того, апелянт наголошує, що строк має бути поновлено, оскільки апелянт має право скористався своїм законним правом повторного звернення з апеляційною скаргою, у максимально стислі строки, з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги.
Щодо доводів та посилань скаржника на практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Європейський суд з прав людини - це міжнародний суд, який розглядає заяви тільки від осіб, організацій та підприємств, які вважають, що стали потерпілим від порушення прав і свобод гарантій, зазначених у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або в Протоколах до неї.
Тобто, роль та мета Європейського суду з прав людини полягає у захисті осіб, організацій та підприємств, які вважають, що стали потерпілим від порушення своїх прав та законних інтересів.
У даному випадку, Київська митниця є суб'єктом владних повноважень, який виконує публічно-владні управлінські функції органу державної влади на підставі законодавства, є уповноваженим центральним органом виконавчої влади, відповідно, на Київську митницю не розповсюджується захист Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або Протоколів до неї.
Окрім того, однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Однак, ч. 2 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Так, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
На переконання суду, обґрунтовуючи свою заяву, відповідач не зазначив поважних причин, які б вказували на наявність обґрунтованих та суттєвих підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
Апелянт не був позбавлений можливості вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу.
Разом з тим, апелянтом не надано суду апеляційної інстанції належних доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
У свою чергу, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У свою чергу, судом апеляційної інстанції для апелянта були забезпечені умови, за яких відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов'язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2022 року по справі № 640/16836/21.
Отже, посилання апелянта на поважність причин пропуску строку подачі апеляційної скарги, на які посилається скаржник, є неповажними, що виключає можливість поновлення вказаного строку.
Дослідивши обставини справи та заяву апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка міститься в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що останнім не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2025 року в частині пропуску строку на апеляційне оскарження та не було усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки це є лише недоліками роботи в організації представництва інтересів останнього у судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.
Станом на 29.08.2025 року від апелянта додаткові докази підтвердження пропуску строку на апеляційне оскарження не надходили.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -
У задоволенні заяви Київської митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродім Опт» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення - відмовити.
Надіслати учасникам справи копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Копію апеляційної скарги залишити в суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак