Справа № 320/6481/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
29 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка виразилась у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 15 червня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 15 червня 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у період з 01.01.2016 по 15.06.2018.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником військової частини НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем було подано аналогічну позовну заяву до військової частини НОМЕР_1 , яка розглянута Київським окружним адміністративним судом та за результатами розгляду якої винесено рішення у справі №320/3110/23.
Апелянт стверджує, що рішення за позовом ОСОБА_1 у справі №320/3110/23 набрало законної сили 19.11.2024 та є обов'язковим до виконання військової частиною НОМЕР_1 .
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.06.2018 №137 капітана ОСОБА_1 , заступника начальника технічно-експлуатаційної частини з морально-психологічного забезпечення технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 15.06.2018.
Представник позивача, адвокат Єрьоміна В.А. звернулася до відповідача із заявою про проведення розрахунку індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 16.10.2023 повідомила представнику позивача, що виключно військовій частині належить право визначати базовий місяць та відповідний розрахунок індексації грошового забезпечення по кожному військовослужбовцю, який проходить військову службу.
Відповідач зазначив, що січень 2008 року на може бути визначений як базовий місяць для проведення перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 роки, оскільки 09.12.2015 вступила в силу постанова КМУ від 09.12.2025 №1013, якою було внесено зміни до постанови КМУ від 17.03.2003 №1078 та встановлено базовий місяць - грудень 2015 року.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач мав використовувати січень 2008 року в якості місяця підвищення доходу, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Суд встановив, що відповідач правомірно не здійснював нарахування та виплату позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з березня по листопад 2018 року включно.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до п. 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Наведені положення процесуального закону свідчать, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 20.03.2024 року у справі № 320/225/23 позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
З аналізу наведених вище правових положень процесуального законодавства випливає, що законодавцем з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, встановлено певні правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.
Таким чином, вищенаведеними нормами встановлений імперативний обов'язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Київського окружного адміністративного від 21 серпня 2024 року у справі №320/3110/23 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01.01.2016 по 15.06.2018 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та березень 2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 15.06.2018 індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Надаючи оцінку вказаному, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимогу в цій справі та справі №320/3110/23 повністю ідентичні.
Із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі №320/3110/23 оскаржувалося військовою частиною НОМЕР_1 до апеляційного суду, однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернуто апелянту.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №320/3110/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року набрало законної сили 19 листопада 2024 року.
Згідно положень статті 129-1 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, існують правові підстави для закриття провадження у справі, оскільки наявне судове рішення у справі №320/3110/23, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
За таких обставин, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки в апеляційній скарзі апелянт просить суд апеляційну скаргу залишити без розгляду, що не відповідає нормам Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вже згаданої вище норми п. 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні цієї справи неповно встановлено обставини справи, межі позовних вимог, предмет спору та підстави позову і порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Отже, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого спору і між тими самим сторонами, то наявні підстави для закриття провадження у справі щодо частини задоволених позовних вимог згідно п. 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, що помилково було залишено поза увагою суду першої інстанції.
Згідно п. 3 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №320/6481/24 скасувати.
Провадження в адміністративній справі №320/6481/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова