Справа № 640/1574/19 Головуючий у 1 інстанції - Дмитрук В.В.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
27 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В 2021 році фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 № 2022103-1305-2655.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15 грудня 2022 року, відповідно до ст. 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ (в редакції, чинній з 26 вересня 2024 року, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями […], передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/1574/19 передана на розгляд та вирішення Волинському окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом подання до суду доказів про дійсну адресу місця проживання/перебування позивача.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що оскільки позивач не виконав вимоги ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 про залишення позову без руху, то позовну заяву слід залишити без розгляду, відповідно до приписів пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Водночас ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Частинами 13-15 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для залишення адміністративного позову без розгляду були висновки суду першої інстанції щодо неусунення позивачем недоліків адміністративного позову, відображених в ухвалі від 28.03.2025.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже було зазначено вище, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали, шляхом подання до суду доказів про дійсну адресу місця проживання/перебування позивача.
Вказана ухвала про залишення позовної заяви без руху була направлена на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ).
В той же час, конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто, позивач ухвалу про залишення позову без руху не отримав.
Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення у тому числі є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В свою чергу, положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою повернення кінець терміну зберігання (за закінченням встановленого строку зберігання), така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.
Отже, така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.
Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 та у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08.11.2018, у справі Созонов та інші проти України , в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що повернення поштового відправлення, яким позивачу направлено копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, з відміткою повернення - кінець терміну зберігання, не може свідчити про обізнаність позивача щодо її існування та як наслідок, наявності у нього можливості виконати таку ухвалу суду шляхом усунення недоліків позовної заяви, визначених у цій ухвалі у встановлений судом строк.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи відомості не дають колегії суддів обґрунтованих підстав для встановлення факту вручення ухвали суду від 28.03.2025 про залишення позовної заяви без руху у встановлений процесуальний спосіб, що, відповідно, слугує початком перебігу процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.
При цьому, застосування наслідків, встановлених положеннями п. 9 ч. 1 ст. 240 КАС України, можливе лише за умов беззаперечного встановлення та з'ясування судом дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, яке є визначальним для обчислення строку, встановленого судом для усунення відповідних недоліків.
Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 560/694/22.
Отже, колегія суддів вважає, що Волинським окружним адміністративним судом залишено без розгляду адміністративний позов у справі № 640/1574/19 передчасно, що унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту прав та інтересів, шляхом судового розгляду справи.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини справи, дають підстави для висновку, що безпідставно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт незаконності та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 29.08.2025.