Справа № 320/19887/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
29 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зупинення нарахування і виплати призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 20.06.2023 поновлення нарахування і виплати пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити утворену заборгованість.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 18.04.2016, що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Шевченківським РВ ГУ ДМС України в м. Києві 09.04.2016.
Відповідно до копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Головною податковою інспекцією центрального регіону в м. Києві від 08.02.2000 позивач одержав ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , наданий Державною податковою службою України, який занесений до Державного реєстру фізичних осіб - 13.12.1996.
Відповідно до копії посвідчення серія НОМЕР_3 від 29.10.1992 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 2).
Згідно із наявним в матеріалах справи копії розпорядження про призначення/перерахунку пенсії (станом на 21.10.2023) ОСОБА_1 відповідно до рішення 263040012001 від 30.06.2023 призначено з 20.06.2023 пенсію за віком у сумі 12 623, 90 грн.
27.10.2023 позивачем подано заяву про виплату належних йому сум пенсії, починаючи з 27.10.2023 із зазначенням рахунку.
Листом від 16.11.2023 № 39202-28718/1-02/3-2600/23 пенсійним органом зазначено про неповідомлення позивачем у заяві від 20.06.2023 про призначену йому раніше пенсію на іншій підставі: пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При виявленні вищезазначеного факту, нарахування пенсійної виплати було припинено. Крім цього, у наведеному листі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з посиланням на законодавство України повідомило, що поновлення виплати пенсії особі, яка переселилась з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим на територію, підконтрольну українській владі, можливе при наданні цією особою пенсійної справи та документу про припинення виплати пенсії в російській федерації з конкретної дати (атестат).
У листі від 17.11.2023 № 2600-0207-8/226152 відповідач повідомив позивача, що при розгляді поданої ним заяви виявлено, що згідно даних паспорта до 2016 року зареєстроване місце в АР Крим, м. Сімферополь, на підставі зазначеного управлінням з питань виплат здійснено перевірку, яка засвідчує про перебування ОСОБА_1 на обліку та отримання пенсії за віком на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи зазначене, було прийнято рішення про відмову в опрацюванні поданої заяви.
Нарахування пенсійної виплати припинено з 01.10.2023.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення, зокрема тим, що службові записки, які містяться в матеріалах пенсійної справи не є належними та допустимими доказами наявності правових підстав для припинення ОСОБА_1 виплати пенсії, починаючи з 01.10.2023. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для припинення виплати пенсії позивачу.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України визначає Закон України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII).
Згідно ч. 2 ст. 1 вищевказаного Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.
Частинами 1-2 статті 4 Закону № 1207-VII передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону № 1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Статтею 18 Закону № 1207-VII закріплено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII).
Згідно статті 1 Закону №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до статті 4 Закону №1706-VІІ, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
За приписами статті 7 Закону №1706-VІІ, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Відповідно до п. 6 Порядку №509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Приписами ст. 5 Закону №1058-IV встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Частиною 1 статті 47 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 49 Закону №1058-IV передбачено випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Згідно пункту 1.1 Порядку заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
За приписами пункту 2.8 Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, електронна пенсійна справа - сукупність інформації, яка обробляється на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, «Про електронні довірчі послуги» та Про захист персональних даних, включаючи обов'язкову інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.
Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, листом від 16.11.2023 № 39202-28718/1-02/3-2600/23 пенсійним органом зазначено про не повідомлення позивачем у заяві від 20.06.2023 про призначену йому раніше пенсію на іншій підставі: пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При виявленні вищезазначеного факту, нарахування пенсійної виплати було припинено. Крім цього, у наведеному листі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з посилання на законодавство України повідомило, що поновлення виплати пенсії особі, яка переселилась з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим на територію, підконтрольну українській владі, можливе при наданні цією особою пенсійної справи та документу про припинення виплати пенсії в російській федерації з конкретної дати (атестат).
З даного приводу слід зазначити наступне.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації (далі - особи) визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 (далі - Порядок № 234).
Згідно пункту 3 Порядку № 234, особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надсилає поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Пунктом 4 Порядку № 234 передбачено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Тобто, необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 308/3864/17 «…відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення».
Враховуючи вищезазначене, посилання відповідача на відсутність пенсійної справи позивача є необґрунтованим.
Також, слід зазначити, що Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що конституційне право позивача на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження його пенсійної справи, а відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у виплаті їй пенсії.
Разом з цим, як слідує з матеріалів пенсійної справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надіслало до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві лист від 28.06.2023 № 2000-0302-9/87250 щодо опрацювання електронної пенсійної справи № 263040012001 ОСОБА_1 , в якому зазначено про призначення йому пенсії за віком згідно заяви від 20.06.2023. Водночас, для призначення пенсії з дати звернення, і щоб не було переплати, стаж і заробіток враховано не згідно даних персоніфікації по 30.03.2023, а обраховано по 28.02.2023, оскільки програмою пенсія призначалась з 01.04.2023. Для впорядкування пенсійної справи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просило врахувати стаж і заробіток згідно даних персоніфікованого обліку ОСОБА_1 з 01.03.2023 по 31.03.2023 та провести перерахунок призначеної пенсії після надходження сплати внесків за квітень і травень 2023 року, і встановити правильне підвищення пенсії.
Крім того, в матеріалах справи міститься службова записка начальнику управління з питань виплати від 31.08.2023 № 26763/03-16 «Щодо визначення права на пенсію гр. ОСОБА_1 », відповідно до якої посадовою особою за результатами надходження вищезазначеного листа, було здійснено перевірку в ОРАКУЛ, яка засвідчила, що заявнику ( ОСОБА_1 ) призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ШВП 150) в м. Сімферополі. Громадянин ОСОБА_1 вже має статус пенсіонера, а отже первинне призначення не правомірне. Висловлено пропозицію закрити до з'ясування о/р НОМЕР_4 (Шевченківський район).
Службовою запискою від 09.11.2023 № 10150/05-16 начальника з управління виплат повідомлено заступника начальника управління з обслуговування громадян щодо прийнятого рішення про опрацювання заяви від 27.10.2023 за № 12443 про аналогічні обставини, викладені в службовій записці від 31.08.2023 № 26763/03-16, та повідомлено про зняття до з'ясування з 01.10.2023 особового рахунку позивача.
Однак, аналізуючи наявні документи в матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що останні не містять в собі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про припинення пенсійних виплат позивачу.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В контексті положень частини другої статті 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що положення Закону № 1058-IV передбачають, що припинення пенсійних виплат здійснюється за рішенням пенсійного органу.
Тобто, Закон № 1058-IV не надає широкого розсуду пенсійному органу в частині способу прийняття рішення про припинення пенсійних виплат пенсіонеру.
Відтак, підстави для припинення пенсійних виплат мають бути відображені в рішенні про припинення пенсійних виплат конкретно визначеному пенсіонеру.
Таким чином, службові записки, які містяться в матеріалах пенсійної справи не є належними та допустимими доказами наявності правових підстав для припинення ОСОБА_1 виплати пенсії починаючи з 01.10.2023.
Крім цього, ухвалою суду першої інстанції від 28.05.2024 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві копію рішення про припинення виплати пенсії позивачу з 20.06.2023 із доказами направлення такого рішення, та докази повідомлення позивача про підстави припинення виплати пенсії. Однак, такі вимоги пенсійним органом не виконано.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для припинення виплати пенсії позивачу.
Водночас, зі змісту довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про розмір фактично нарахованої і фактично отриманої пенсії позивачем від 12.06.2024 вих. № 40344 вбачається, що ОСОБА_1 у період з червня 2023 року по вересень 2023 року нараховувалась призначена пенсія, однак не виплачувалась.
У той же час, з 01.10.2023 виплата пенсії позивачу фактично припинена.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність відмови контролюючого органу щодо виплати пенсії позивачу, невиплаченої за період з 20.06.2023 по 30.09.2023.
Разом з цим, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, правильно вийшов за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 20.06.2023 (дата призначення пенсії за віком) по 30.09.2023 (дата припинення її нарахування та виплати), а також щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2023.
З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що припиняючи нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.10.2023 та відмовляючи у її виплаті, починаючи з 20.06.2023, пенсійний орган діяв не у порядок та не в спосіб, встановлений законом.
В той же час, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Також, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.