Справа № 320/6144/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ковбасюк О.О.
20 серпня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,
за участю секретаря Михайлової І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі її відокремленого підрозділу - Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України в особі її відокремленого підрозділу - Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування постанов Енергетичної митниці ДФС у справах про порушення митних правил, у якому просив:
- визнати поважними підстави пропуску строку для звернення до суду із позовом про скасування постанов про порушення митних правил та поновити строк.
- зупинити реалізацію арештованого майна, а саме: 1/4 частини трикімнатної квартири №47 , реєстраційний номер 2726225252232060, місцезнаходження: АДРЕСА_1 у Броварському Відділі державної виконавчої служби, у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1, до якого входять виконавчі провадження НОМЕР_2, НОМЕР_3.
- визнати протиправною та скасувати постанову Енергетичної митниці у справі про порушення митних правил №059/90301/18 від 15.02.2019 та закрити провадження у зазначеній справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
- визнати протиправною та скасувати постанову Енергетичної митниці у справі про порушення митних правил №0057/90301/18 від 15.02.2019 та закрити провадження у зазначеній справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
- визнати протиправною та скасувати постанову Енергетичної митниці у справі про порушення митних правил №0058/90301/18 від 15.02.2019 та закрити провадження у зазначеній справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
- визнати протиправною та скасувати постанову Енергетичної митниці у справі про порушення митних правил №0068/90301/18 від 15.02.2019 та закрити провадження у зазначеній справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 адміністративну справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Осадчої Крістіни Олегівни про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України в особі її відокремленого підрозділу - Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі її відокремленого підрозділу - Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при залишенні позову без розгляду, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Вказано, що позивачу не було відомо про розгляд адміністративних справ за ст. 485 Митного кодексу України (далі МКУ) Енергетичною митницею ДФС, останній не отримував жодних повідомлень, не був присутній та обізнаний про складання протоколів про порушення митних правил та винесення 4 постанов в справі про порушення митних правил відносно нього. Також йому не було відомо про діяльність товариства, де директором юридично він був близько п'яти місяців.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірну ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, а спірну ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно вказано судом першої інстанції, спірні постанови винесені відповідачем 15.02.2019. Позовну заяву подано позивачем до Київського окружного адміністративного суду 05.02.2025, тобто по спливу майже шести років після винесення оскаржуваних постанов.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на таке.
Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з приписами ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З наведених норм вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Колегія суддів зазначає про те, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).
Так, апелянтом вказано, що що з оскаржуваними постановами він ознайомився лише 01.11.2024 та зміг звернутися до суду з позовом лише після отримання відповідних копій документів із матеріалів кримінального провадження, розпочатого за його заявою на підставі виявлених ним обставин щодо наявності виконавчих проваджень.
Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції, з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду по спливу майже шести років після винесення оскаржуваних постанов. При цьому, позивач звертався із аналогічним позовом до Броварського міськрайонного суду Київської області, однак ухвалою суду від 03.12.2024 позов було залишено без розгляду у зв'язку з недоведеністю поважності причин пропуску звернення до суду.
У спорі, який відноситься до даної справи позивач посилається на ті ж обставини щодо причин пропуску строку, що були наведені раніше. Жодних інших аргументів чи доказів не надано.
Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав на відсутність обгрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
При цьому, ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2024 у справі № 361/11183/24 позивачем оскаржена не була.
Більше того, представник позивача повідомляла суду першої інстанції, що після залишення позову ОСОБА_1 без розгляду ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області позивач повторно звертався із аналогічним позовом до того ж суду, однак в подальшому подав заяву про залишення такого позову без розгляду.
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що позивач звернувся із даним позовом до суду по спливу встановленого законом строку більше ніж на п'ять (майже шість) років, за відсутності доказів поважності причин пропуску такого строку.
Суд відхиляє твердження апелянта стосовно неповідомлення про розгляд адміністративних справ за ст. 485 Митного кодексу України (далі МКУ) Енергетичною митницею ДФС, та не отримання жодних повідомлень про складання протоколів про порушення митних правил та винесення 4 постанов в справі про порушення митних правил відносно нього, адже зазначені доводи не спростовуються висновків викладених вище.
Апелянтом ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду не було надано жодних обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду.
Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки позивачем пропущено процесуальний строк звернення з даним позовом до суду, то зазначена обставина позбавила суд попередньої інстанції можливості розглянути позовні вимоги по суті.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Відтак, зважаючи на те, що апелянтом при зверненні з позовною заявою до суду не було дотримано процесуальний строк оскарження, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі її відокремленого підрозділу - Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко