П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/17869/25
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Ступакової І.Г.,
при секретарі судового засідання Коблова А.А.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Казнєвського В.О.,
за участю представника позивача - Білоконь Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу громадянина Таджикистану та Російської Федерації Латіпова ( ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 серпня 2025 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Таджикистану та Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,
07.08.2025 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до громадянина Таджикистану та Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_3 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.08.2025 року співробітниками ГВКР УСБУ в Одеській області спільно з співробітниками ГУ ДМС в Одеській області виявлено відповідача, який перебуває на території України без чинних документів, які посвідчують особу та дають право на перетин державного кордону України, а також дозволяють законно перебувати на території України.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 08 серпня 2025 року позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено. Затримано громадянина Таджикистану та Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців по 06.02.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач 06.08.2025 року самостійно звернувся до міграційного органу з наміром подати повторну заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак посадові особи позивача відмовили у прийнятті заяви та доставили відповідача до Управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії, де йому видали рішення про примусове видворення з України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому міграційний орган заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити без змін оскаржуване рішення.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
06.08.2025 року співробітниками ГВКР УСБУ в Одеській області спільно з співробітниками ГУ ДМС в Одеській області було виявлено за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44 та доставлено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33, особу, який назвався громадянином Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1
06.08.2025 року о 13.46 год. ОСОБА_1 було затримано відповідно до протоколу про адміністративне затримання серії № МОД 000322 відповідно до ч. 2 ст. 263 КУпАП з метою встановлення особи та/або з'ясування обставин правопорушення.
В результаті проведеної перевірки, щодо законності перебування на території України встановлено, що ОСОБА_1 є особою з подвійним громадянством. Під установчими даними ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Таджикистан, уродженцем м. Гафуров (Таджикистан). Під установчими даними ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Російської Федерації.
Відповідач прибув до України 12.07.2017 року під установчими даними « ОСОБА_7 », легально через КПП «Бачівськ» по паспортному документу громадянина РФ виданому на його ім'я.
Під час перебування в Україні громадянин Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку знаходженням відповідача у процедурі розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту його було документовано довідкою про звернення за захистом № 014119, яка неодноразово продовжувалась, в останній період до 02.06.2025 року.
06.08.2025 року за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно громадянина Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.08.2025 року серії ПР МОД № 012181 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 06.08.2025 року серії ПН МОД № 012278 відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП відповідачем - громадянином Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 08.08.2025 року добровільно адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, не сплачено, що підтверджується відсутністю банківської квитанції банку платника як в додатках до адміністративного позову, так і в особовій справі останнього.
06.08.2025 року ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 5101100100000513 про примусове видворення з України громадянина Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач не маючи документів, які б підтверджували законне перебування на території України, порушив ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у іноземця відсутні підстави та документи, що дають право законно перебувати на території України, на момент виявлення та затримання відсутні документи що посвідчують особу та дають право на виїзд з України, постійне зареєстроване місце проживання, законні засоби існування для забезпечення перебування в Україні відсутні, в зв'язку з чим, заявлений позов про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Відповідно ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Згідно ч. 2 ст.289 КАС України заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіального органу чи підрозділу, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України про державний кордон або про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, до завершення процедури розгляду такої заяви.
Тобто, у кожному конкретному випадку, якщо відповідний адміністративний позов про затримання іноземця або особи без громадянства подано з метою ідентифікації особи, забезпечення примусового видворення чи реадмісії, повинні братись до уваги конкретні фактичні обставини, які доводять той факт, що особа перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії, існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.
Згідно до частини 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 статті 16 розділу II зазначеного вище Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Частиною 15 стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно частини 4 статті 4 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 21 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну або транзитний проїзд через територію України громадянами держав, перелік яких зазначено у додатку 5, та особами без громадянства, які постійно проживають у зазначених державах, здійснюються після подання ними підтвердження фінансового забезпечення свого перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за межі України.
Згідно до п. 14 ст. 1 Закону вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Громадянин Таджикистану/рф на установчі дані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до України 12.07.2017 року через КПП «Бачівськ» по паспортному документу громадянина РФ виданому на його ім'я.
Під час перебування в Україні громадянин Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
10.01.2024 року відповідач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про надання міжнародного захисту. В якості причини звернення ОСОБА_1 зазначив, що у 2005 році у зв'язку із постійними переслідуваннями був змушений змінити свої установчі дані на ОСОБА_9 . Маючи цілком обґрунтовані побоювання за своє життя, стати жертвою переслідувань через релігійні та політичні переконання, він змушений був покинути Республіку Таджикистан та виїхати до російської федерації, де постійно проживав до 2017 року та отримав паспорт громадянина російської федерації на установчі дані ОСОБА_9 , а також продовжив свою релігійну та викладацьку діяльність, як член організації «Хізб ут-Тахpip аль-Ісламі». У разі повернення до країни походження, а також до країни громадянської належності у нього існує ризик переслідувань, на підставі його політичних поглядів та релігійних переконань. Позивач є членом організації «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі», яка визнана терористичною організацією та заборонена у РФ та Таджикистані.
Рішенням Державної міграційної служби України від 25.07.2024 року №124-24 громадянину Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/37097/24 відмовлено у задоволені адміністративного позову громадянина Таджикистану/РФ на установчі дані ОСОБА_10 , до ДМС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року по справі № 420/37097/24 апеляційну скаргу громадянина Таджикистану та РФ ОСОБА_10 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року по справі № 420/З7097/24 - без змін.
Ухвалою Верховного суду від 01.07.2025 року по справі № 420/37097/24 касаційну скаргу ОСОБА_11 який діє в інтересах громадянина Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року по справі № 420/37097/24 повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного суду від 04.08.2025 по справі № 420/37097/24 касаційну скаргу ОСОБА_11 , який діє в інтересах громадянина Таджикистану та РФ на установчі дані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року по справі № 420/37097/24 - повернуто особі, яка її подала.
На період знаходженням відповідача у процедурі розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту його було документовано довідкою про звернення за захистом № 014119, яка неодноразово продовжувалась до 02.06.2025 року.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що відповідач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, перебуває на території України без дійсних документів, що посвідчують його особу, нелегально та не має дійсного внутрішнього паспорту громадянина Таджикистану чи Російської Федерації. Також відповідач не має зареєстрованого місця проживання, постійного доходу чи можливості працевлаштування, що у своїй сукупності вказує на неможливість самостійно покинути територію України та є підставою затримання іноземця з метою його ідентифікації та подальшого видворення.
Також колегія суддів критично сприймає доводи апелянта, що ним повторно ініційовано процедуру визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки апелянт не надав доказів звернення та прийняття міграційним органом заяви до розгляду.
До того ж, з дня ухвалення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року по справі № 420/37097/24 вказане рішення набрало законної сили та відповідач втратив легальні підстави для перебування на території України. Тому колегія суддів не приймає доводи представника апелянта про відсутність необхідності зверення з новою заявою про визнання відповідача біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту у період касаційного оскарження.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу громадянина Таджикистану та Російської Федерації ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: І.Г.Ступакова