П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 499/221/23
Перша інстанція суддя Тимчук Р.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній службі України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, а саме: серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року; серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року; серії АА № 00005866 від 03 березня 2023 року; серії АА № 00005863 від 03 березня 2023 року, серії АА №00006594 від 21 березня 2023 року.
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправними та скасовано постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року та серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги, з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким вирішити спір відповідно до їхніх позовних вимог та заперечень.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року - без змін.
При цьому, постановою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року задоволено касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті та скасовано ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, з направленням справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
В свою чергу, здійснюючи розгляд апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом не порушено процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, оскільки оскаржувані постанови серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року та серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року приймались в різні дні та щодо різних правопорушень.
Крім того, апелянт зазначає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17 лютого 2023 року по 21 березня 2023 року, державними інспекторами Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, відповідно до яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Не погоджуючись з фактами притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як оскаржувані постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року та серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно ч. 3 ст. 14-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 279-7 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Між тим, відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, в частині фактичної маси для трьохвісних вантажних автомобілів, на дорогах державного значення - 25 тонн, а також для трьохвісних вантажних автомобілів, у яких ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 26 тонн.
В свою чергу, Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 (далі Інструкція № 512).
Згідно п. 1 розділу І Інструкції № 512, ця Інструкція визначає процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - уповноважена посадова особа) відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі.
Згідно п. 1 розділу ІІ Інструкції № 512, уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП (далі - адміністративні правопорушення).
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанов Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, а саме: серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року, серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року, серії АА № 00005866 від 03 березня 2023 року, серії АА № 00005863 від 03 березня 2023 року, серії АА №00006594 від 21 березня 2023 року.
При цьому, як зазначено вище, правомірність постанов серії АА № 00005866 від 24 лютого 2023 року, серії АА № 00005863 від 24 лютого 2023 року, серії АА № 00006594 від 21 березня 2023 року підтверджена судовими рішеннями у даній справі, які набрали законної сили.
З іншого боку, як зазначалось в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року, судом апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, не перевірялась законність та обґрунтованість рішення Іванівського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року, в частині висновку про задоволення позовних вимог.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Іванівського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року, в частині висновку про задоволення позовних вимог та скасування постанов серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року, серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року, на підставі доводів та вимог апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частково задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок, що постанови серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року та серії АА №00005827 від 23 лютого 2023 року винесено стосовно однієї особи, однією посадовою особою (старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Савченком Владиславом Олеговичем), а як наслідок такі постанови прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З аналізу вищевикладених положень КУпАП вбачається, що за вчинення кількох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
В даному випадку, зазначений принцип накладення адміністративного стягнення спрямований на захист прав осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, з метою унеможливлення накладення на них надмірної кількості адміністративних стягнень.
Між тим, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року, вона складена за наслідком виявлення порушень п. 22.5 ПДР, яке вчинено 18 січня 2023 року у Полтавській області.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року, вона складена за наслідком виявлення порушення п. 22.5 ПДР, яке вчинено 03 лютого 2023 року у Дніпропетровській області.
Тобто, оскаржувані постанови прийнято в різні дні та щодо різних правопорушень, які також вчинено в різні дні та в різних місцях.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року та серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП.
З іншого боку, надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам, колегія суддів зазначає наступне.
Так, оскаржуваними постановами на позивача накладено адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме за перевищення граничної маси вантажних автомобілів, яка дозволяє рух автомобільними дорогами України.
При цьому, позивач вважає, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом порушено процедуру зважування вантажних автомобілів позивача, так як на переконання останнього, застосування контролюючим органом похибки при розрахунку загальної маси автомобілів позивача у розмірі 10 % є некоректним, оскільки загальна маса відповідних вантажних автомобілів визначалась контролюючим органом шляхом додавання навантаження на кожну окрему вісь, а не шляхом комплексного зважування автомобілів, що свідчить про необхідність застосування контролюючим органом похибки при розрахунку загальної маси автомобілів позивача на рівні 16 %.
Крім того, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Між тим, з тексту оскаржуваних постанов вбачається, що факти перевищення нормативних вагових параметрів (п. 22.5 ПДР) кожного з транспортних засобів позивача встановлено контролюючим органом із врахуванням допустимої похибки автоматичних вагових комплексів, яку передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 “Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь».
При цьому, як вбачається з вимог ДСТУ OIML R 134-1:2010, відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на окремі осі.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав вважати, що застосований контролюючим органом розмір допустимої похибки вимірювання вагового комплексу на рівні 10 %, при здійсненні виміру загальної маси транспортних засобів позивача, свідчить про помилковість відповідних обрахунків.
Щодо доводів позивача про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
При цьому, з аналізу вищевикладених положень КУпАП вбачається, що суб'єктом адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є фізична особа, або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
В даному випадку, транспортний засіб, яким вчинено спірне правопорушення зареєстровано за ТОВ “БЕЛОГВІ», директором якого є позивач, а тому саме позивач, як відповідальна особа, згідно вимог ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, має нести адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів про неконституційність ст. 14-3 КУпАП, так як колегія суддів позбавлена можливості вирішувати питання про відповідність Конституції України (конституційність) ст. 14-3 КУпАП, оскільки такі повноваження наявні у Конституційного Суду України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком першої суб'єкта владних повноважень про те, що позивача у межах спірних правовідносин правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскаржуваними постановами.
Між тим, враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в частині що переглядається, наявні підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 323 КАС України, колегія суддів,-
Задовольнити апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті.
Скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 22 червня 2023 року, в частині висновку про задоволення позову та скасування постанови Державної служби України з безпеки по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00005376 від 17 лютого 2023 року та постанови Державної служби України з безпеки по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії серії АА № 00005827 від 23 лютого 2023 року, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян