П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/12348/24
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В..
Дата і місце ухвалення 23.04.2025р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Лук'янчук О.В.
суддів Бітова А.І.,
Ступакової І.Г.
при секретарі Потомському А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа - Миколаївська окружна прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу №322 від 06.11.2024 року в частині,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Миколаївська окружна прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 322 від 06.11.2024 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників» в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату № 014090 від 10.12.2018 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У поданій апеляційній скарзі позивачка посилалась на те, що при прийнятті рішення про звернення з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника Кваліфікаційна комісія з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника не врахувала подані нею пояснення та не встановила обставини, які мають суттєве значення для прийняття обґрунтованого рішення, зокрема Комісією не було враховано, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 площею 29,9468 га була передана їй в роботу для розробки проекту землеустрою про поділ земельної ділянки на 2 окремі земельні ділянки площею 20,0000 га та 9,9468 га з метою подальшого продажу органом місцевого самоврядування права оренди на них на торгах. При цьому, при розробці проекту землеустрою встановлено, що дана земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності була сформована загальною площею 29,9468 га з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154, тому згідно вимог Закону України «Про землеустрій» при виконанні робіт із землеустрою позивач мала врахувати вже наявні в Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку, її обмеження та обтяження та раніше розроблена документація із землеустрою, а під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 площею 29,9468 га в обмеженнях не вказано наявність прибережної захисної смуги річки Інгул (50м).
Позивач зазначала, що враховуючи положення ст. 29 Закону України «Про землеустрій», ст. 79-1 Земельного кодексу України, п.5 ст. 111 Земельного кодексу України, Порядку ведення державного земельного кадастру (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051) нею при виконанні робіт із землеустрою повинні бути враховані вже наявні в Державному земельному кадастрі відомості про земельні ділянки, їх обмеження та обтяження, та раніше розроблені документації із землеустрою, що і було зроблено.
У поданій апеляційній скарзі апелянт вказувала на те, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції застосував норми Закону та нормативно-правового акту, які не діяли на момент прийняття Кваліфікаційною комісією рішення про звернення до Держгеокадастру з поданням про анулювання кваліфікаційного сертифіката позивача та прийняття Держгеокадастром рішення (оформленого наказом № 322 від 06.11.2024 року) про анулювання кваліфікаційного сертифіката позивача, що мало наслідком незастосування норм матеріального права, якими встановлено порядок оскарження рішення Держгеокадастру про анулювання кваліфікаційного сертифіката до суду, яке прийнято на підставі подання Кваліфікаційної комісії.
Також апелянт вказував на те, що вона не допускала порушення у сфері землеустрою, а тому вона притягнута до відповідальності протиправно.
Зважаючи на зазначене апелянт просила скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року.
Згідно статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що Миколаївською окружною прокуратурою до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру направлено лист від 25.09.2024 року №50-6240ВИХ-24 щодо порушення сертифікованим інженером-землевпорядником Пішеніною Катериною Миколаївною (кваліфікаційний сертифікат від 10.12.2018 №014090) законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру.
У зазначеному листі Миколаївська окружна прокуратура вказувала на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024152000000050 від 23.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, були виявлені порушення вимог земельного законодавства сертифікованим інженером-землевпорядником Пішеніною Катериною Миколаївною (кваліфікаційний сертифікат від 10.12.2018 № 014090) при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.
Миколаївська окружна прокуратура зазначила про те, що було установлено, що 29.11.2023 року між Воскресенською селищною радою Миколаївського району Миколаївської області та ТОВ «Миколаївський земельно-кадастровий інститут» було укладено договір №787/2023 на виготовлення вищевказаної технічної документації. Останнє має в штаті двох сертифікованих інженерів-землевпорядників. Розробкою проєкту землеустрою, згідно вищевказаного договору, займалась ОСОБА_1 , що засвідчено підписами останньої. Вказано, що згідно даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів «Гідрографія», «Умовна прибережна захисна смуга», до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 накладається на законодавчо визначену прибережну захисну смугу річки Інгул, відстань від найближчої точки земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 до урізу води становить менше 30 м. Також, за інформацією Регіонального офісу водних ресурсів в Миколаївській області від 18.04.2024 земельна ділянка з кадастровими номерами 4823381300:01:000:0178 частково накладається на прибережну захисну смугу річки Інгул. Крім того, проведеним 03.09.2024 року в межах кримінального провадження оглядом місця події - земельних ділянок, в тому числі землі з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178, із залученням спеціаліста-геодезиста встановлено, що спірна земельна ділянка накладається на нормативно визначені межі прибережної захисної смуги водного об'єкту - річку Інгул. Оглядом місця події в межах вказаного вище кримінального провадження від 03.09.2024 року встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 в місцях межування з водним об'єктом проростає комиш. Згідно плану горизонтальної зйомки, складеного за результатами огляду, земельна ділянка з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 накладається на прибережну захисну смугу річки Інгул площею 1,2114 га. Таким чином, спірна земельна ділянка частково накладається на прибережну захисну смугу, а отже відноситься до земель водного фонду і містить законодавчо передбачені обмеження у використанні, що не відображено в Проєкті землеустрою. Водночас, як зазначила прокуратура, у вказаній вище документації зазначено недостовірну інформацію стосовно обмежень у використанні земельної ділянки (вони відсутні). Окрім того, в пояснювальній записці надана експлікація земельних угідь, в якій зазначено, що остання повністю складається з пасовищ. Відповідно до Класифікації видів земельних угідь, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, вказані угіддя відносяться до групи 002 підгрупи 02, яка включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ТОСТ 26640-85), рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю, площею до 20 відсотків ділянки.
З огляду на вказане, заявник посилався на те, що відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178, яка накладається на прибережну захисну смугу річки Інгул та за переліком угідь є пасовищами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є порушенням чинного законодавства. Отже, на думку Миколаївської окружної прокуратури, сертифікованим інженером-землевпорядником Пішеніною К.М. при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав оренди на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області не відображено обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 - прибережна захисна смуга, а також передбачено для передання на аукціон для продажу прав оренди на земельних торгах земельні ділянки площею 20,0000 га та 9,9468 га пасовищ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Враховуючи наведене Миколаївська окружна прокуратура просила розглянути питання про скасування кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 .
Звернення Миколаївської окружної прокуратури було розглянуто на засіданні Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника 31.10.2024 року.
Згідно протоколу засідання Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 31.10.2024 року, Комісією встановлено, що сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 здійснено формування земельної ділянки за рахунок земель запасу (земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154, площею 29,9468 га), зокрема здійснено поділ земельної ділянки на 2 окремі земельні ділянки площею 20,0000 га та 9,9468 га з метою подальшого продажу органом місцевого самоврядування права оренди на них на торгах. Водночас, Комісією встановлено, що під час формування нової земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 площею 9,9468 га - в обмеженнях не вказано наявність прибережної захисної смуги річки Інгул (50м).
За наслідком опрацювання долучених до листа Миколаївської окружної прокуратури матеріалів та пояснень, наданих сертифікованим інженером-землевпорядником Комісія ухвалила рішення звернутись з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 10.12.2018 №014090).
На підставі подання Кваліфікаційної комісії від 05.11.2024 року № 21-28-0.232-223/61-24-КФК Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру прийнято наказ від 06.11.2024 року №322 “Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників», яким, зокрема, анульовано кваліфікаційний сертифікат № 014090 від 10.12.2018 року, виданий ОСОБА_1 .
Вважаючи вказаний наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру протиправним, позивачка оскаржила його до суду першої інстанції.
Заперечуючи правомірність оскаржуваного наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.11.2024 року №322, ОСОБА_1 посилалась на те, що Кваліфікаційною комісією під час розгляду листа Миколаївської окружної прокуратури не були з'ясовані та були залишені поза увагою обставини, які безпосередньо стосуються даного випадку, а саме: що земельна ділянка з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 площею 9,9468 га сформована в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 площею 29,9468 га; земельна ділянка з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 площею 29,9468 га була сформована Вітовським виробничим відділом Миколаївської регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру» 20.04.2018 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Вітовського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Воскресенської об'єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням КМУ від 08 вересня 2015 року №1002- р від 16 березня 2018 року; під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 площею 29,9468 га в обмеженнях не вказано наявність прибережної захисної смуги річки Інгул (50м); сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 площею 29,9468 га була зареєстрована у Державному земельному кадастрі; не з'ясовано, чи вірно визначена прибережна захисна смуга річки Інгул інженером-геодезистом Ліпчук Максимом Богдановичем при складені плану горизонтальної зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178, який надала разом з листом Миколаївська окружна прокуратура.
Позивачка посилалась на те, що на момент формування та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 чинне законодавство передбачало реєстрацію та/або внесення відомостей до Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земельної ділянки, в тому числі встановлені законами. Проте, під час формування та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 до Державного земельного кадастру в обмеженнях не вказано наявність прибережної захисної смуги річки Інгул. Враховуючи те, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 площею 9,9468 здійснено в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154 (про яку до Державного земельного кадастру було внесено відомості під час реєстрації), позивач вказує на те, що в силу приписів ст.ст. 29, 50 Закону (у відповідній редакції) нею були враховані вже наявні в Державному земельному кадастрі відомості про земельні ділянки, їх обмеження та обтяження, раніше розроблені документації із землеустрою.
Також позивач зазначала, що у плані горизонтальної зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178, складеної інженером-геодезистом Ліпчук Максимом Богдановичем, який надала разом з листом Миколаївська окружна прокуратура, не зазначено, чи був цей план складений з урахуванням вимог норм ч. 2 ст. 88 ВК України, п. 7 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486.
На думку позивачки, рішення про анулювання виданого їй кваліфікаційного сертифіката прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що в межах даної справи позивачка не оскаржує процес прийняття спірного Наказу № 322 відповідачем, не оскаржує дії відповідача щодо прийняття спірного Наказу № 322. Суд дійшов висновку, що з огляду на те, що виданню відповідачем Наказу № 322 передувало рішення Кваліфікаційної комісії та подання кваліфікаційної комісії, з висновками яких фактично й не згодна ОСОБА_1 , але в межах даної справи позивачка не оскаржує рішення Кваліфікаційної комісії, яке викладено в Протоколі № 10 від 31.10.2024 року та в Поданні від 05.11.2024 року № 21-28-0.232-223/61-24-КФК, то при винесенні спірного Наказу № 322 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру діяла в межах та в спосіб визначений законом, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою визначає Закон України «Про землеустрій», який спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Згідно визначень, наведених у статті 1 Закону України «Про землеустрій», діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої; документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Статтею 25 цього Закону передбачено, що документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій», розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Статтею 28 Закону України «Про землеустрій» передбачені права та обов'язки розробників документації із землеустрою.
Так, розробники документації із землеустрою мають право, зокрема: а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою; б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати; в) безперешкодного доступу до об'єктів землеустрою; е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою; є) у процесі розробки документації із землеустрою, на підставі якої формуються відомості про об'єкти Державного земельного кадастру (у тому числі документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією), одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об'єктів та їх характеристики (з урахуванням законодавства про користування інформацією, що становить державну таємницю).
Розробники документації із землеустрою зобов'язані, зокрема: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору.
Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про землеустрій», державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, при розробленні документації із землеустрою здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.
Статтею 66 Закону України «Про землеустрій» визначено, що професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою.
Відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.
Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.
Цією ж статтею Закону визначено, що дія кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника припиняється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин: а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону; г) на підставі свідоцтва про смерть.
Рішення про зупинення дії чи припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду.
Згідно ст. 68 Закону України «Про землеустрій», особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.
Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його припинення дії).
Підставою для внесення подання є, зокрема: встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Відповідно до п.п. 39 п. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань приймає на підставі подання кваліфікаційної комісії рішення про анулювання (позбавлення), зупинення та поновлення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста.
Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Засади роботи Кваліфікаційної комісії, процедуру видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, визначає Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.10.2021 року № 317 «Про питання сертифікації інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2021 року за № 1582/37204 (далі Порядок № 317), який також встановлює порядок розгляду письмових звернень щодо професійної діяльності сертифікованих інженерів-землевпорядників.
Відповідно до п. 5 Розділу І Порядку № 317 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень Комісії належить, зокрема: розгляд письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою стосовно професійної діяльності сертифікованих інженерів-землевпорядників, а також актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) Держгеокадастром; прийняття рішень про внесення подання до Держгеокадастру стосовно анулювання сертифіката інженера-землевпорядника у випадках, визначених законом.
Пунктами 2, 4 та 5 Розділу ІІ Порядку № 317 передбачено, що рішення Комісії про анулювання сертифіката інженера-землевпорядника та про затвердження програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників приймаються на її засіданні трьома чвертями голосів від загального складу Комісії.
Рішення Комісії приймаються шляхом відкритого голосування присутніх на засіданні членів Комісії та оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії та секретарем Комісії.
Рішення Комісії може бути оскаржено в суді.
Пунктами 16, 17 Розділу ІІІ Порядку № 317 передбачено, що рішення про зупинення дії, анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника приймаються Держгеокадастром відповідно до статей 61-1, 66 Закону України «Про землеустрій».
Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено в суді.
Пунктами 6, 7 Розділу IV Порядку № 317 визначено, що письмові звернення розглядаються Комісією на її засіданнях. Члени Комісії (крім голови Комісії та секретаря Комісії) та особи, стосовно яких подані письмові звернення, можуть брати участь у засіданнях у режимі відеоконференції.
Сертифікований інженер-землевпорядник, якого стосується письмове звернення, має право подати письмові пояснення та/або особисто бути присутнім на засіданні Комісії.
Пунктами 10 та 11 Розділу IV Порядку № 317 передбачено, що за результатами розгляду письмового звернення Комісія у випадках, визначених законом, приймає мотивоване рішення про внесення подання Держгеокадастру про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника або рішення про відмову у внесенні подання.
Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та секретарем Комісії.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавець наділив Держгеокадастр повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання Кваліфікаційної комісії.
Судом встановлено, що в даному випадку оскаржуваний наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 322 від 06.11.2024 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників» в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату № 014090 від 10.12.2018 року прийнятий на підставі подання Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 05.11.2024 року № 21-28-0.232-223/61-24-КФК.
В свою чергу зазначене вище подання внесено Кваліфікаційною комісією на підставі прийнятого за результатами розгляду письмового звернення Миколаївської окружної прокуратури рішення, оформленого протоколом від 31.10.2024 року № 10, згідно з яким вирішено звернутись з поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 10.12.2018 №014090).
При цьому безпосередньо рішення Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, оформленого протоколом від 31.10.2024 року № 10, позивачкою не оскаржено.
В межах даної справи позивачка не наводить доводів щодо порушення процедури прийняття Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру наказу № 322 від 06.11.2024 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників», що мало б наслідком визнання прийнятого наказу незаконним, а фактично не погоджується з рішенням Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, оформленого протоколом від 31.10.2024 року № 10, яким встановлено наявність підстав для анулювання виданого їй кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника від 10.12.2018 року, яке, як зазначено вище, нею в судовому порядку оскаржено не було.
В свою чергу судом в ході розгляду справи не встановлено допущення відповідачем порушення процедури прийняття оскаржуваного наказу або не відповідність його критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилалась на те, що норми чинного законодавства не містять положень про те, що оскарженню наказу Держгеокадастру має передувати оскарження рішення та/або подання Кваліфікаційної комісії.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п.п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Рішення Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника про внесення подання до Держгеокадастру стосовно анулювання сертифіката інженера-землевпорядника є актом індивідуальної дії, який безпосередньо стосується прав та обов'язків позивача, породжує певні юридичні наслідки для позивача та за положеннями п. 5 Розділу ІІ Порядку № 317 може бути оскаржено в суді.
Неоскарження акта індивідуальної дії, зокрема, в судовому порядку, має наслідком чинність такого акта та породження ним юридичних наслідків.
Слід зазначити, що за положеннями ст. 68 Закону України «Про землеустрій» підставою для внесення Кваліфікаційною комісією за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його припинення дії) є встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади.
В даному випадку за результатом розгляду звернення Миколаївської окружної прокуратури Кваліфікаційною комісією встановлено факт порушення ОСОБА_1 під час виконання робіт із землеустрою положень статі 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», статті 28, пункту 12 Розділ IX «Прикінцеві положення» Закону України «Про землеустрій», статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України, що призвело до внесення недостовірних відомостей до Державного земельного кадастру в частині існування обмежень щодо користування земельною ділянкою.
Кваліфікаційною комісією встановлено, що позивачем, як сертифікованим інженером-землевпорядником, здійснено формування земельної ділянки за рахунок земель запасу (земельної
ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154, площею 29,9468 га), зокрема здійснено поділ земельної ділянки на 2 окремі земельні ділянки площею 20,0000 га та 9,9468 га з метою подальшого продажу органом місцевого самоврядування права оренди на них на торгах. Водночас, під час формування нової земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 площею 9,9468 га - в обмеженнях не вказано наявність прибережної захисної смуги річки Інгул (50м).
Так, встановлено, що позивачем здійснено формування земельних ділянок за рахунок земель запасу (земельної ділянки з кадастровим номером 4823381300:01:000:0154, площею 29,9468 га) шляхом поділу земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки площею 20,0000 га та 9,9468 га з метою подальшого продажу права оренди на них на торгах органом місцевого самоврядування.
З наданих Миколаївською окружною прокуратурою доказів, зокрема інформації Регіонального офісу водних ресурсів в Миколаївській області від 18.04.2024 року, даних Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру із застосуванням шарів «Гідрографія», «Умовна прибережна захисна смуга» та протоколами огляду місця події, Комісією встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 частково накладається на нормативно визначені межі прибережної захисної смуги водного об'єкту - річку Інгул.
Однак законодавчо встановлені обмеження у використанні спірної земельної ділянки позивачем в проекті землеустрою не відображені.
Згідно ст. 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Статтею 10 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що об'єктами Державного земельного кадастру є, зокрема, обмеження у використанні земель.
Статтею 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.
Таким чином при формуванні земельної ділянки обов'язковому зазначенню підлягають відомості щодо наявних обмежень у використанні сформованих земельних ділянок, які у подальшому підлягали внесенню до Державного земельного кадастру.
Положеннями ст. 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, які відомості про земельні ділянки включаються до Державного земельного кадастру. Серед переліку вказано і відомості про обмеження у використанні земельних ділянок.
Статтею 14 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, які відомості про обмеження у використанні земель включаються до Державного земельного кадастру.
Відповідно до пунктом 12 Розділ IX «Прикінцеві положення» Закону України «Про землеустрій» до 1 січня 2024 року, зокрема, до складу проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, включається: щодо земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельних ділянок, розташованих на території чи в межах об'єкта природнозаповідного фонду, його охоронної зони, земель, зарезервованих для заповідання, або в межах прибережної захисної смуги, - інформація про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони та використання відповідної території та вимоги природоохоронного законодавства, надана органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони 32 навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, а також проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, проекти організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду, положення про них та/або схеми формування екологічної мережі, програми у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі, а щодо земельних ділянок, розташованих у зоні відчуження або зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Статтями 58, 60 Земельного кодексу України.
За наслідком розгляду звернення Миколаївської окружної прокуратури Кваліфікаційною комісією встановлено недотримання позивачкою зазначених вище положень нормативно-правових актів, що є порушенням законодавства у сфері землеустрою.
В свою чергу, відсутність у раніше складеній технічній документації із землеустрою відомостей про обмеження та обтяження земельної ділянки, яка підлягала поділу, не звільняє розробника документації від обов'язку при формуванні земельної ділянки та складанні проекту зазначити відомості про обмеження у використанні земельної ділянки.
При цьому відповідач звернув увагу на те, що проекти землеустрою на земельні ділянки розроблялись позивачем з метою подальшого продажу права оренди на них на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав, 27.03.2024 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4823381300:01:000:0178 зареєстроване право оренди за ФГ «КУЩІ».
Відповідач вказував на те, що пунктом 26 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03 березня 2004 р. № 220, передбачено обов'язкове зазначення в договорі оренди земельної ділянки наявних обмежень (обтяжень) щодо використання такої земельної ділянки.
В свою чергу за чинним законодавством орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
З огляду на викладене незазначення позивачем в проекті землеустрою обмежень у використанні земельної ділянки має наслідком порушення права орендаря на отримання повної інформації про об'єкт оренди і використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства, зокрема, без дотримання режиму водоохоронних зон.
Таким чином за наслідками розгляду звернення Миколаївської окружної прокуратури Кваліфікаційною комісією встановлено факт порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, що є підставою для внесення до Держгеокадастру подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника.
За встановлених у даній справі обставин колегія суддів доходить висновку, що оскаржуваний наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 322 від 06.11.2024 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників» в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату № 014090 від 10.12.2018 року, виданого ОСОБА_1 , є правомірним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
В свою чергу у поданій апеляційній скарзі апелянт посилалась на те, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи застосовані положення частин 1, 7, 8 та 9 ст. 61-1 Закону України «Про землеустрій» в редакції, яка діяла до 28.04.2021 року. В свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 року (далі Закон № 1423-ІХ) внесено зміни, в тому числі до Закону України «Про землеустрій».
В ході розгляду справи знайшли своє підтвердження вказані доводи апелянта щодо застосування судом першої інстанції при вирішенні даної справи норм Закону України «Про судоустрій» у редакції, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та не підлягала застосуванню.
Крім того встановлено, що судом першої інстанції застосовано норми Порядку роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про питання сертифікації інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів" від 28 липня 2017 року № 392, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.10.2021 року № 317 і також не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Однак вказане не призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що допущене судом першої інстанції порушення є підставою для зміни судового рішення на підставі ст. 317 КАС України та викладення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції даної постанови суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 29.08.2025 року.
Суддя-доповідач: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова