01 вересня 2025 рокуСправа №160/11463/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач, просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року, зазначеної в довідках від 13 лютого 2025 року № Б-с-226, № Б-с-227, № Б-с-228, № Б-с-229, виданих Територіальним Управлінням ДСА України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VІІІ він був звільнений з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставку та наказом голови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 № 106-0 - відрахований зі штату суду з 19.10.2016, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Частиною четвертою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що розмір посадового окладу судді встановлюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Щомісячне довічне грошове утримання має бути розраховано у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року становить 2270 грн.; на 01 січня 2022 року - 2481 грн.; на 01 січня 2023 року - 2684 грн., 01 січня 2024 року - 3028 грн., з доплатою за вислугу років. 13.02.2025 Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області оформлені та видані довідки-розрахунки суддівської винагороди станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2024 для проведення перерахунку. Однак, відповідач листом №0400-01037-8/71581 від 10.04.2025 повідомив про неможливість проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі вказаних довідок з тих підстав, що частиною 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що лише у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Позивач категорично незгоден з відповідачем та вважає його бездіяльність щодо не здійснення перерахунку протиправною, що порушує його право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог частини 2 статті 130 Конституції України і частини 3 статті 135, частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про прожитковий мінімум», що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11463/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суду було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
07.05.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав. 31.03.2025 ОСОБА_1 через адвоката Крихту А.А. звернувся до Головного управління з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Заява позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.04.2025 №0400-01037-8/71581 позивачу відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2021, у 2022, у 2023, у 2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Отже, базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного суду з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року, з 01.01.2024 року не змінювався і становить: судді місцевого суду 63060 грн. До заяви від 31.03.2025 долучено довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, видані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 13.02.2025 року, а саме: № Б-с-226 станом на 01.01.2022, № Б-с-227 станом на 01.01.2023, № Б-с-228 станом на 01.01.2024, № Б-с-229 станом на 01.01.2025. Оскільки, повідомлення від судових органів про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до Пенсійного фонду України не надходило, відсутні підстави для проведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданих довідок.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив на скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 07.12.1999 Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; є суддею у відставці.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
13.02.2025 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області оформлені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №Б-с-226, №Б-с-227, №Б-с-228, №Б-с-229.
Згідно із довідкою №Б-с-226 від 13.02.2025, вона видана ОСОБА_1 , судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставці про те, що суддівська винагорода станом на 01.01.2021 судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», складає 134838,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 74910,00 грн., доплата за вислугу років (80%) - 59928,00грн.
Згідно із довідкою №Б-с-227 від 13.02.2025, вона видана ОСОБА_1 , судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставці про те, що суддівська винагорода станом на 01.01.2022 судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», складає 147371,40 грн., у тому числі: посадовий оклад 81873,00 грн., доплата за вислугу років (80%) - 65498,40грн.
Згідно із довідкою №Б-с-228 від 13.02.2025, вона видана ОСОБА_1 , судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставці про те, що суддівська винагорода станом на 01.01.2023 судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», складає 159429,60 грн., у тому числі: посадовий оклад 88572,00 грн., доплата за вислугу років (80%) - 70857,60грн.
Згідно із довідкою №Б-с-229 від 13.02.2025, вона видана ОСОБА_1 , судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставці про те, що суддівська винагорода станом на 01.01.2024 судді, який здійснює повноваження без врахування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», складає 179863,20 грн., у тому числі: посадовий оклад 99924,00 грн., доплата за вислугу років (80%) - 79939,20грн.
31.03.2025 представник позивача адвокат Крихта А.А. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок від 13.02.2025 №Б-с-226, №Б-с-227, №Б-с-228 та №Б-с-229.
Листом №0400-010307-8/71581 від 10.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що у зв'язку з тим, що базовий оклад судді визначається на 1 січня кожного року, а зміни розміру складових суддівської винагороди судді не відбулося, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає підстав.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 13.02.2025 за №Б-с-226, №Б-с-227, №Б-с-228, №Б-с-229, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1), положеннями пункту 1 розділу IV якого передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України №1402-VIII, частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Відповідно до пунктів 5 та 6 Порядку №3-1 довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 9 розділу IV Порядку № 3-1).
У спірному випадку, підставою для відмови у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі виданих Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області довідок від 13.02.2025 №Б-с-226, №Б-с-227, №Б-с-228, №Б-с-229, відповідачем визначено те, що позивачем не надано документів, передбачених Порядком №3-1, а також те, що відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік», «;Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді, є незмінним та становить 2102,00 грн.
За змістом частини третьої статті 142 Закону №1402-VIІІ розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, прямо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Отже, нормами Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2189 гривень, для працездатних осіб - 2270 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі на - 2393 гривні, для працездатних осіб - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, для працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами законів про Державний бюджет України на 2021-2024 рр. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи з 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 зробила такий правовий висновок, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (пункти 104-106 постанови від 24.04.2025 у справі №240/9028/24).
Результатом вирішення спору у справі №240/9028/24 була, у тому числі, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення суми суддівської винагороди за період з 01.11.2024 по 31.01.2025, що, за твердженнями позивача у справі №240/9028/24, мала обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року (2684 грн) та на 1 січня 2024 року (3028 грн).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.
З огляду на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.04.2025 в справі № 240/9028/24, суд не бере до уваги посилання позивача в позовній заяві як релевантну практику на постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 22.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 02.08.2023 у справі №560/5597/22, оскільки Велика Палата Верховного Суду в згаданій постанові відступила від висновків Верховного Суду, які зводилися до того, що у справах, які стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу судді, починаючи з 2021, закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання спеціального закону - «Про судоустрій і статус суддів», а має братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Також суд вказує, що хоча наведені постанови Верховного Суду й не зазначені в переліку Великої Палати Верховного Суду, наведеному в постанові від 24.04.2025, від правового висновку в яких здійснено відступ, однак в них викладено правові позиції, які є подібними до тих, від яких здійснено відступ Великою Палатою Верховного Суду. При цьому, Велика Палата Верховного Суду наголосила про те, що незалежно від того, чи перераховані всі рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах, мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (пункт 112 постанови). Таким чином, Велика палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки відступає від правової позиції, а не від судових рішень (пункт 113 постанови).
Отже, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, розмір складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, враховуючи приписи статті 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік», «;Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року, має розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто з розміру 2102 гривні.
За таких обставин, починаючи з 2021 року, розміри складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді не змінювалися через сталу величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00грн.
Крім того, суд зазначає, що у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 13.02.2025 №Б-с-226, №Б-с-227, №Б-с-228, №Б-с-229 суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2024 обчислена із прожиткових мінімумів для працездатних осіб в розмірі 2270,00грн., 2481,00грн., 2684,00грн. і 3028,00грн. відповідно. Однак, такі довідки не відповідають розміру грошової винагороди діючого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яка в 2021-2024 роках розрахована з прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00грн., тобто грошова винагорода з 2021 року не змінювалася.
За вказаних обставин, ураховуючи зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, суд дійшов висновку, що з огляду на положення пункту 9 розділу IV Порядку № 3-1 у відповідача не було правової підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, встановлених законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік», «;Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» (в розмірі 2270,00грн., 2481,00грн., 2684,00грн. і 3028,00грн. відповідно), оскільки з 2021 року розмір грошового утримання діючого судді (посадовий оклад) не змінювався, тож у позивача не виникло права на перерахунок.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова