29 серпня 2025 рокуСправа №160/10955/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 05.09.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року в розмірі 1762 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно із додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 05.09.2022 року по 31.12.2022 року грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування у довідці про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, складених щодо ОСОБА_1 , розміру грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виготовити та видати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії грошовий атестат з урахуванням розміру грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не оформлення довідки про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 при його звільненні з військової служби;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби, 18 березня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він з 05.09.2022 по 18.03.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Починаючи з 05.09.2022 по 20.05.2023, відповідач неправомірно розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення його майнових прав та гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі, та до зменшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Позивач не погоджується з відповідачем та вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, тобто скасовано зміни, внесені до пункту 4 Постанови № 704, яким передбачалось застосування при обрахунку грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. З огляду на викладене наявне право на перерахунок грошового забезпечення з 05.09.2022 по 20.05.2025 із врахуванням встановленого 1 січня відповідного календарного року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки та складових довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії. Крім того, вважає, що відповідачем безпідставно не включено до грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Позивач вказує, шо за своєю правовою природою щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. До розрахунку грошової компенсації включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою, тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Також зауважує, що відповідачем безпідставно не оформлено довідку про склад і вартість неотриманого ним речового майна для виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при його звільненні з військової служби. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10955/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.
Цією ж ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_3 ) з відомостями щодо тарифного розряду за посадою та за військовим званням за період служби з 05.09.2022 по 18.03.2025; відомостей щодо звернення позивача із рапортом про отримання компенсації за недоотримане речове майно.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовних вимог, вважає їх безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 05.09.2022. Грошове забезпечення позивачу нараховувалось та виплачувалось у відповідності до вимог чинного законодавства. Щодо виконання Постанови №704 відповідачем зазначено, що Постанова №704 встановлює тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, осіб рядового і начальницького складу. Після видання Постанови №103 від 21.02.2018 Постанову №704 було змінено та викладено її п. 4 з урахуванням змін Постанови №103. В подальшому, Шостим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову у справі №826/6453/18 від 29.01.2020, після чого Верховним Судом було винесено постанову у справі №826/6453/18 від 20.10.2022. Проте в п.4 Постанови КМУ 704 жодних змін не вносилось та у новій редакції не видавалось. Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення позивача за спірний період служби є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018. У зв'язку з наведеним, відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення. Щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, відповідачем зазначено, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, на час звільнення ОСОБА_1 на 18.03.2025 відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не включається в розрахунок грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані дні щорічної основної або додаткової відпусток, а отже відповідач жодним чином не порушив права позивача. Більш того, передбачена Постановою №168 додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто її виплата залежить від певних умов та виплачується лише в означений період і її розмір не є сталим, оскільки визначається наказами командира у відповідній сумі, пропорційно часу участі у таких заходах, тому така виплата не включається до складу грошового забезпечення для обчислення розміру грошової матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток. Щодо невиплаченої компенсації за неотримане речове майно, відповідачем вказано, що в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації, за призовом із числа резервістів в особливий період, не передбачено видачу не отриманого речового майна, а тому, як наслідок, відповідна грошова компенсація не виплачується. За таких обставин, відповідач вважає, що позивач не має права на отримання компенсації вартості за неотримане речове майно. Щодо виготовлення та видачі довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 відповідач вказує, що довідка, видана позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 для подання до Пенсійного фонду України, містить перелік всіх складових грошового забезпечення, які враховуються при призначенні та перерахунку пенсій, відповідно до зазначеної норми статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач вважає, що при видачі довідки ОСОБА_1 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії діяв виключно в законний спосіб, на підставі чинних нормативно правових актів, тому відсутні підстави для повторної видачі зазначеної довідки. У зв'язку з наведеним вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними, оскільки відповідач у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі.
До відзиву відповідачем долучено витребувані докази.
Представником позивача у відповіді на відзив зазначено непогодження з доводами відповідача у відзиві, наполягає на необґрунтованості та безпідставності позиції відповідача. У відповіді представник позивача повторно акцентує, що з 29.01.2020 виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ. Щодо твердження відповідача про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, на час звільнення позивача зі служби не включається в розрахунок грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані дні відпусток, представник позивача зауважує, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач мав урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Щодо доводів відповідача про відсутність права на отримання компенсації вартості за неотримане речове майно, представником позивача наголошено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Аргументи відповідача, викладені у відзиві, не містять зауважень щодо форми звернення позивача за грошовою компенсацією за неотримане речове майно, а відповідач просто заперечує право ОСОБА_1 на таку компенсацію через довільне трактування норм чинного законодавства. Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для видачі оновленої довідки про додаткові види грошового забезпечення, представником позивача зазначено, що після здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення у належному розмірі, відповідач має видати ОСОБА_1 оновлену довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії. Зважаючи на викладене, представник позивача вважає, що всі наведені відповідачем аргументи спростовуються викладеними у позовній заяві доводами, положеннями чинного законодавства та висновками Верховного Суду, тому наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь позивача не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; відповідно до відомостей з військового квитка серії НОМЕР_5 з 05.09.2022 призваний на військову службу у Збройні Сили України за мобілізацією на підставі Указу Президента України №69/2022; з 05.09.2022 по 18.03.2025 - проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 10.05.2017).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2025 №233 (по стройовій частині), старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого у запас на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2025 №77-рс (за станом здоров'я за наявності ІІІ групи інвалідності), вважати таким, що справи та посаду здав з 18.03.2025 - виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Також, за змістом наказу №233 від 18.03.2025: щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана - виплатити грошову компенсацію за 8 діб невикористаної основної відпустки за 2022 рік. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана - виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної основної відпустки за 2023 рік. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана в кількості 30 діб. Щорічна основна відпустка за 2025 рік не використана - виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної основної відпустки за 2025 рік. Згідно із пунктом 3 розділу 31 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, виплатити грошову компенсацію за невикористані 56 (п'ятдесят шість) днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій), в тому числі: 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб, 2025 рік - 14 діб.
Згідно з картками особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , виданих Військовою частиною НОМЕР_1 , у період з 05.09.2022 по 15.01.2024 позивач перебував на посаді механіка-водія (посадовий оклад - 2910,00грн., оклад з військовим званням - старший солдат - 600,00грн.), з 16.01.2025 - на посаді солдат-резерву (посадовий оклад - 2470,00грн. оклад з військовим званням - старший солдат - 600,00грн.).
25.03.2025 адвокат Коробейнікова Є.Ю. звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом в інтересах ОСОБА_1 , в якій просила:
-надати інформацію щодо тарифного розряду і коефіцієнту посадового окладу ОСОБА_1 у період з 05.09.2022 по 18.03.2025;
-надати інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з якого Військовою частиною НОМЕР_1 визначались розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями ОСОБА_1 у період з 05.09.2022 по 18.03.2025;
-надати належним чином засвідчену довідку про всі виплачені Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 основні та додаткові (щомісячні і одноразові) види грошового забезпечення у період з 05.09.2022 по 18.03.2025 з деталізацією складових;
-надати інформацію з її документальним підтвердженням чи нараховувалась ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у період з 05.09,2022 но 18.03.2025, а у разі виплати - надати належним чином засвідчену довідку про нараховану та виплачену додаткову винагороду із зазначенням періодів такого нарахування та/або виплати;
-надати інформацію з її документальним підтвердженням чи включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 суми додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
-надати інформацію з її документальним підтвердженням чи забезпечувався ОСОБА_1 речовим майном у період проходження військової служби у Військовій частини НОМЕР_1 з 05.09.2022 по 18.03.2025;
-виготовити та надати довідку про вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна за період військової служби з 05.09.2022 по 18.03.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 ;
-на підставі довідки про вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна за період військової служби з 05.09.2022 по 18.03.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військовій служби - 18.03.2025 року;
-надати належним чином засвідчену довідку про всі нараховані та виплачені Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 суми при звільненні з військової служби з деталізацією складових.
У відповідь на запит листом №2955/ФЕС від 17.04.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що нарахування основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення за період з 05.09.2022 по 19.05.2023 було здійснено у відповідності до пункту 4 Постанови №704 (в редакції Постанови №103) з розміром розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, за період з 20.05.2023 по день звільнення 18.03.2025 було здійснено у відповідності до пункту 4 Постанови №704 із змінами, внесеними Постановою №481. Також повідомлено, що грошова компенсація за неотримане речове майно нараховується згідно з наказом командира військової частини. Так як наказу командира на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 не було, то нарахування та виплата не здійснювалась.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не застосування при обчисленні грошового забезпечення за період з 05.09.2022 по 20.05.2023, а також допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, щодо неврахування у довідці про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії розміру грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а також щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та щодо неоформлення довідки про склад і вартість неотриманого речового майна та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні його з військової служби, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XI).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XI військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 20ІІ-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до положень статті 1-2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Щодо не застосування при обчисленні грошового забезпечення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, за період служби з 05.09.2022 по 20.05.2023.
Відповідно до частини другої - третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції від 30.08.2017), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018.
Пунктом 6 Постанови №103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.
Крім цього, пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, який викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.
Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно частини статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови №103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.
За таких обставин, з 29.01.2020 відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 постанови КМУ №704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Проте, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови №103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Пункт 3 розділу ІІ Закону від 06.12.2016 №1774-VIII є чинним.
Суд звертає увагу, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
З огляду на викладене, враховуючи що норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб:
-станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»);
-станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-IX«Про Державний бюджет України на 2022 рік»);
-станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 є меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законами України від 02.12.2021 № 1928-IX на 01.01.2022, від 03.11.2022 № 2710-IX на 01.01.2023.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2022 - 2023 рр., відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Відповідний правовий висновок неодноразово виснувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 28.10.2024 у справі №420/3341/23, від 18.08.2025 у справі №300/8187/24, від 21.08.2025 у справі №520/22317/23.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 05.09.2022 призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022, та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на посаду механіка-водія, з 16.01.2025 - солдатом-резерву, з 18.03.2025 - звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини.
У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо не застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення за період служби з 05.09.2022 по 20.05.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Відповідачем у відзиві та у листі-відповіді від 17.04.2025 №2955/ФЕС зазначено, що при розрахунку грошового забезпечення позивача за період служби з 05.09.2022 по 19.05.2023 застосований розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 згідно із пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (в редакції Постанови №103), а з 20.05.2023 - виходячи з розрахункової величини 1762,00грн. відповідно до Постанови КМУ від 12.05.2023 №481.
Отже, починаючи з 05.09.2022 по 19.05.2023, відповідач застосовував при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 (1762,00грн.), а не станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Суд вважає, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 05.09.2022 по 19.05.2023 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
При цьому, відзив відповідача не містить обґрунтувань причин обрахунку позивачу посадового окладу та окладу за званням у період з 05.09.2022 по 19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, окрім ствердження заперечення проти задоволення позову.
За викладених обставин, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні при обчисленні позивачу посадового окладу та окладу за званням за період служби з 05.09.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Щодо обрахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за вказаний період.
Відповідно до частини другої - третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.
Згідно із пунктом 1 Розділу VI Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Військовослужбовцям, які мають присвоєну в установленому порядку класну кваліфікацію, займають посади і виконують службові обов'язки за спеціальністю, щомісяця виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу (пункт 1 Розділу VIII Порядку №260).
Виплата надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних об'єктів передбачена Розділом ХІ Порядку №260.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ Порядку №260 військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов'язки в умовах режимних обмежень у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов'язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів. Розмір надбавки військовослужбовцям (крім військовослужбовців режимно-секретних органів), які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації.
За змістом пункту 2 Розділу XVI «Преміювання» Порядку №260, розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Отже, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних об'єктів, надбавка за класну кваліфікацію та премія вираховується у відсотковому співвідношенні до посадового окладу та окладу за військовим званням.
З огляду на викладене, а також встановлену судом протиправність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 05.09.2022 по 19.05.2023 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у вказаний період була проведена з порушеннями, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ХХІІІ Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Також, відповідно до пунктів 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у військовій частині НОМЕР_7 та підпорядкованих їй військових частинах установлюється командиром цієї частини виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі військової частини НОМЕР_7 .
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від грошового забезпечення (в тому числі від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), на яке військовослужбовець мав право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З карток особового рахунку військовослужбовця вбачається нарахування та виплату Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, а матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань лише у 2022 році.
Доказів нарахування і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році позивачем не надано, а матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, а також встановлену судом протиправність застосування відповідачем при обчисленні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням за період служби з 05.09.2022 по 19.05.2023 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, виплата грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік також була проведена з порушеннями, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
За таких обставин, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії)) за період служби з 05.09.2022 по 19.05.2023, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, позовні вимоги щодо спонукання владного суб'єкта до використання відповідного тарифного коефіцієнту є одночасно і безпідставними, і передчасними. Позаяк зі змісту позову вбачається відсутність спору з даного питання і матеріали справи не містять об'єктивних даних про намір владного суб'єкта у майбутньому вдатись до порушення прав позивача у цьому питанні.
Суд звертає увагу, що судовому захисту підлягають лише реально порушені права, захист не порушених прав не узгоджується з принципами і завданням адміністративного судочинства.
При вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Позовні вимоги в частині щодо перерахунку грошового забезпечення, отриманого за період служби з 20.05.2023 включно не підлягають задоволенню з наступного.
12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (далі - Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач.
Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах від 26.06.2025 у справі № 480/7154/24, від 30.06.2025 у справі № 280/8083/24, від 30.06.2025 у справі № 460/3942/24, від 02.07.2025 у справі № 240/29489/23, від 03.07.2025 у справі № 360/152/24.
В указаних постановах Верховний Суд звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданихзакономправ (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Окремо варто зауважити, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У постанові від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», набрало законної сили після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 за наслідками перегляду вказаного рішення суду, отже Постанова № 481 вважається такою що втратила чинність саме з цієї дати.
Як наслідок, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент спірних правовідносин (з 20.05.2023) відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 280/8605/24.
Зважаючи на викладене, порушень при обрахунку грошового забезпечення позивача за період служби з 20.05.2023 включно судом не встановлено, оскільки з 20.05.2023 грошове забезпечення військовослужбовцям здійснювалось з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762 гривні, а не станом на 01 січня відповідного календарного року, як вказує позивач, тому позовні вимоги в цій частині безпідставні та задоволенню не підлягають.
Щодо обрахунку компенсації грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022 - 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до пунктів 5, 6 Розділу ХХХІ Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Отже, розрахунок компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки здійснюється у рік звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Суд повторно звертає увагу, що згідно із пунктом 4 Постанови №704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Зважаючи, що у спірному випадку обрахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022 - 2023 роки проведено у 2025 році (рік звільнення з військової служби), порушень при їх розрахунку судом не встановлено, оскільки з 20.05.2023 грошове забезпечення військовослужбовцям здійснюється з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762 гривні, а не станом на 01 січня відповідного календарного року, як вказує позивач.
Щодо позовних вимог в частині видачі довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 20.05.2023, суд зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно із частиною 3 статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (Порядок №3-1) визначено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються серед інших грошовий атестат або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби.
Уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №3-1).
З матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 було оформлено на ім'я ОСОБА_1 довідку від 18.03.2025 №1998 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зі змісту вказаної довідки від 18.03.2025 №1998 вбачається, що у розрахунок увійшли розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії позивача, починаючи з березень 2023 року по лютий 2025 року (24 місяці перед звільненням).
З огляду на викладене, а також встановлену судом протиправність застосування відповідачем при обчисленні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням з 05.09.2022 по 19.05.2023 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а також висновків суду про невірне нарахування та виплату позивачу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у вказаний період, суд зазначає, що відображені у довідці від 18.03.2025 №1998 розміри надбавки за вислугу років та премії з березень 2023 року по 19.05.2023, також невірні та підлягають коригуванню у відповідній частині.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування у довідці про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням, що подається для призначення пенсії, при обрахунку надбавки за вислугу років та премії за період з березень 2023 року по 19.05.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.
Щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану (доповнено згідно з Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року); допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку №260 установлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вирішуючи питання щодо врахування передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі № 240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом і в постановах від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 19.12.2024 у справі №580/3483/24 та від 10.04.2025 у справі №380/10576/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується під час дії воєнного стану і має постійний характер виплати, та відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , наданої Військовою частиною НОМЕР_1 на вимогу суду, виплачувалась йому перед звільненням, тож указана додаткова винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні відпусток.
Доказів того, що до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток позивачу включалась додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
За викладених обставин, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд погоджується з позивачем, відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у невключені до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток.
Щодо неоформлення довідки про склад і вартість неотриманого речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
У відповідності до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 (далі - Порядок №178).
Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема: звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Тож військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації його прав та інтересів, закріплених Конституцією та законодавством.
Подібну позицію Верховний Суд висловлював неодноразово (пункти 41-43 постанови від 4 лютого 2020 року у справі №825/1571/16; пункти 28-30 постанови від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18; пункти 41-43 постанови від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17).
Така позиція також підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.01.2024 у справі №400/5062/22.
Водночас, матеріали справи не містять ані доказів звернення позивача до відповідача під час звільнення із рапортом про виплату компенсації за не отримане речове майно, ані доказів формування такої довідки-розрахунку відповідачем, ані відмови у формуванні такої довідки чи виплати позивачу компенсації не отриманого речового майна.
За відомостями Військової частини НОМЕР_1 , наданих на вимогу суду, старший солдат ОСОБА_1 не звертався до речової служби, не подавав рапорт для нарахування компенсації за неотримане речове майно.
Окрім того, суд зауважує, що у наказі про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації від 18.03.2025 №233 відсутня інформація про виплату грошової компенсації за відсутність забезпечення речовим майном, тобто позивач з моменту звільнення з військової служби був обізнаний про обставини не виплати йому компенсації за відсутність забезпечення речовим майном.
Також, суд у спірних правовідносинах враховує, що наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232 в редакції чинній на час спірних відносин).
Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.
Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Пунктом 28 розділу V «Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період» Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням правового режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу військовослужбовцям призупиняється.
Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008 в редакції на час спірних відносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
В свою чергу, пунктом 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних положень свідчить про те, що грошова компенсація за не отримане речове майно військовослужбовцям, які були призвані по мобілізації, у разі їх звільнення з військової служби не нараховується та не виплачується.
За таких обставин, позивачу як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби, не видаються. Отже при звільненні у нього не виникає право на отримання таких речей.
Наведене свідчить, що у позивача, звільненого із служби в особливий період, не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Відповідно, у відповідача не виникло обов'язку щодо видачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, адже видача останньої зумовила б виникнення обставин, за яких відповідач всупереч положень Інструкції №232 був би зобов'язаний виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію, на яку він не набув право.
З огляду на викладене, а також ураховуючи ту обставину, що позивач не звертався до відповідача із рапортом про компенсацію вартості не отриманого речового майна, а відповідач не формував довідку - розрахунок вартості не отриманого речового майна, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) за період з 05.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) грошового забезпечення (щомісячних основних (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби та премії)) за період служби з 05.09.2022 по 19.05.2023, а також допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у неврахування в довідці про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням, що подається для призначення пенсії, складеної у відношенні ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), при обрахунку надбавки за вислугу років та премії за період з березень 2023 року по 19.05.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) скласти та надати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, з урахуванням при обрахунку надбавки за вислугу років та премії за період з березень 2023 року по 19.05.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та з урахуванням проведених платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова