Справа № 523/6284/25
Провадження №2/523/3958/25
"25" серпня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси
у складі головуючої - судді: Кремер І.О.,
секретаря судового засідання Павлова О.В.
.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 24 в місті Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/6284/25 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 14.06.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, було зареєстровано шлюб за актовим записом № 11. Від даного шлюбу народились діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружні відносини між сторонами припинені, спільного господарства не ведуть. Оскільки збереження сім'ї є неможливим, просить суд задовольнити позов та ухвалити рішення, яким розірвати шлюб, укладений 14.06.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 11.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Окрім того, стороною позивача було подано клопотання про стягнення із ОСОБА_3 витрати на правову допомогу.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надала суду заяву, в якій позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
По справі встановлено, 14.06.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, було зареєстровано шлюб за актовим записом № 11, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 14.06.2009 року.
Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільного господарства не ведуть.
Від даного шлюбу народились діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 07.12.2010 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 25.08.2015 року.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.
Суд враховує, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно положення ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
Враховуючи наведене та, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини даного позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, збереження шлюбу може суперечити інтересам позивача, а отже, укладений між сторонами по справі шлюб підлягає розірванню.
Згідно приписів ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом Добровольською В.В. (Ордер серія ВН № 1489006 від 01.04.2025 року).
Підставами для надання позивачу правничої допомоги адвокатом Добровольською В.В. був Договір про надання правової допомоги № 1 від 01.04.2025 року.
Сторони домовились, що гонорар Адвоката складає 8000,00 грн.
Судом встановлено, що відповідно до Акту № 1 прийому передачі послуг до Договору про надання правової допомоги надана наступна правова допомога:
- ознайомлення із доказами, вироблення правової позиції у справі, складання позовної заяви та додатків - 4000,00 грн.;
- складання відповіді на відзив на позовну заяву у справі № 523/6284/25 - 2000,00 грн.;
- безпосередня участь адвоката у судовому засіданні на виконання доручення клієнта 05.06.2025 року у справі № 523/6284/25 - 1000,00 грн.;
- безпосередня участь адвоката у судовому засіданні на виконання доручення клієнта 25.08.2025 року у справі № 523/6284/25 - 1000,00 грн.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 16.11.2022 року з розгляду справи № 922/1964/21, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовує наступні критерії. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Порядок розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін.
А тому, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд доходить до висновку про зменшення розміру витрат професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим із ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258 259, 264, 265, 278, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений 14.06.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 11 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 4000/чотири тисячі/грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканка: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Після набрання рішенням суду законної сили копію рішення суду направити до Пересипського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту судового рішення 25 серпня 2025 року.
Суддя Пересипського
районного суду м. Одеси: І.О. Кремер