19 серпня 2025 року м.Дніпросправа № 160/27810/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 160/27810/24 (суддя Сластьон А.О., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (далі відповідач-1) №064350007652 від 09.10.2024 щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 в колгоспі ім. Нариманова, з 14.08.1986 до 16.02.1989 у відділенні Держбанку в м. Алга, та щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 в колгоспі ім. Нариманова, з 14.08.1986 до 16.02.1989 у відділенні Держбанку в м. Алга, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач-2) призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 за віком з дати виникнення права на її призначення, а саме з 11.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що їй протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами і записами трудової книжки. Внаслідок незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, відповідач відмовив у призначенні позивачці пенсії за віком.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Так, суд:
-визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №064350007652 від 09.10.2024 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 та з 14.08.1986 до 16.02.1989 та відмови призначити пенсію за віком;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 та з 14.08.1986 до 16.02.1989;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати виникнення права на її призначення - з 10.09.2024.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Відповідач-1 (ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач-1 просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що спірні періоди з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990, не враховані до страхового стажу позивача, оскільки записи про трудову участь (прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання) внесено до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок колгоспників, а саме всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою, в той час як записи про відпрацьовані вихододні посвідчено печаткою вибірково та не засвідчені підписами. Крім того, відсутнє посилання на первині документи, на підставі яких було внесено записи про відпрацьовані вихододні.
Враховуючи приписи частини другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», інформація про мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання є необхідним, оскільки це впливає на зарахування стажу або повного або за фактичною тривалістю. Так, невиконання встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин є підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю, а не повністю.
Позивач подала письмовий відзив на апеляційну скаргу. У відзиві стверджує, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні. Просить скаргу відповідача-1 залишити без задоволення як необґрунтовану, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач-2 своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №064350007652 від 09.10.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу. Також, з оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності в колгоспі з 01.07.1981 до 16.07.1983 та з 24.02.1989 до 11.06.1990 згідно з наданою трудовою книжкою, оскільки відсутня довідка про кількість відпрацьованих вихододнів. Також, період роботи з 14.08.1986 до 16.02.1989 не зараховано, оскільки виправлення дати наказу про звільнення не завірено належним чином. Довідка від 25.04.2024 №1-7а-к/05 не містить штампу або реквізитів установи та печатка, якою завірена довідка, не придатна для сприйняття змісту, а також в довідці зазначено скорочений варіант.
Судом встановлено, що страховий стаж позивача, без урахування спірного періоду, становить 29 років 06 місяці 07 днів.
На момент звернення за призначенням пенсії вік позивача - 60 років 22 дні.
Не погодившись із відмовою відповідача у призначенні пенсії та зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірному рішенні не обґрунтував підстав незарахування до страхового стажу періоду, щодо якого в трудовій книжці наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення позивачем мінімуму трудової участі у господарстві. Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Суд вказав, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через те, що виправлення дати наказу про звільнення не завірено належним чином, а надана довідка від 25.04.2024 №1-7а-к/05 не містить кутового штампу або реквізитів установ, за відсутності належних доказів, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним. Крім того, у трудовій книжці позивача містяться номери наказів, на підставі яких вона була прийнята на роботу та звільнена.
Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в спірному рішенні від 09.10.2024, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 та з 14.08.1986 до 16.02.1989, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить понад 31 рік, відтак, суд дійшов висновків, що позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-IV.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058) .
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина 3 статті 4 Закону №1058 визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону №1058).
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788 “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Таким чином, можливо дійти висновків, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 19.06.2020 у справі №359/2076/17.
Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав незарахування до страхового стажу періоду її роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983 та з 24.02.1989 до 11.06.1990, оскільки не надана довідка про кількість відпрацьованих вихододнів.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Як встановлено статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.07.1981, ОСОБА_1 :
- 01.07.1981 - прийнята на роботу в якості секретаря-машиніста колгоспу імені Нариманова;
- 16.07.1983 - виключена з колгоспу за власним бажанням;
- 24.02.1989 - прийнята в колгосп ім. Нариманова в якості секретаря-машиніста;
- 11.06.1990 - звільнена за власним бажанням.
На сторінках 18-19 містяться записи про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.
Зокрема, у 1981 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 150 годин, виконано позивачем 154 години.
У 1982 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 220 годин, виконано позивачем 262 години.
У 1983 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 220 годин, виконано позивачем 126 годин. Невиконання встановленого річного мінімуму обумовлено тим, що позивачка звільнилася 16.07.1983.
У 1989 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 220 годин, виконано позивачем 218 годин.
У 1990 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві 95 годин, виконано позивачем 95 годин.
В колонці “На підставі чого внесено записи (документ, його дата та номер) зазначено “платіжні відомості» та “особистий рахунок».
Записи на сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 завірені печаткою колгоспу.
Відтак, за спірний період у відомостях трудової книжки позивача внесена інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві.
Відповідач не обґрунтував підстав незарахування до страхового стажу періоду, щодо якого в трудовій книжці наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення позивачем мінімуму трудової участі у господарстві.
З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі імені Нариманова у період з 01.07.1981 до 16.07.1983 та з 24.02.1989 до 11.06.1990, суд дійшов вірного висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі з 01.07.1981 до 16.07.1983 та з 24.02.1989 до 11.06.1990, чим порушив право позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 14.08.1986 до 16.02.1989, оскільки виправлення дати наказу про звільнення не завірено належним чином, а надана довідка від 25.04.2024 №1-7а-к/05 не містить кутового штампу або реквізитів установ, печатка, якою завірена довідка, не придатна для сприйняття змісту, а прізвище та ініціали позивача у скороченому вигляді.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
З трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.07.1981 вбачається, що позивач з 14.08.1986 до 16.02.1989 працювала секретарем-машиністом у відділенні Держбанку в місті Алга.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що записи про роботу позивача у спірні періоди у трудовій книжці виконані у чіткій послідовності та з відповідністю дат. Доказів того, що записи про роботу позивача є неправильними або непідтвердженими, відповідачем суду не надано.
Записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через те, що виправлення дати наказу про звільнення не завірено належним чином, а надана довідка від 25.04.2024 №1-7а-к/05 не містить кутового штампу або реквізитів установ, за відсутності належних доказів, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним.
Суд вірно вказав, що частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, вказаних дій відповідач не вчиняв, тим самим не дотримавшись вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.
Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні від 09.10.2024, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 та з 14.08.1986 до 16.02.1989, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить понад 31 рік, а отже, позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-IV.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів визнає обґрунтованим та правильним обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 01.07.1981 до 16.07.1983, з 24.02.1989 до 11.06.1990 та з 14.08.1986 до 16.02.1989 та призначити позивачу пенсію за віком з дати виникнення права на її призначення - з 10.09.2024. Такий спосіб є гарантією того, що спір між сторонами буде вирішено остаточно, а порушене право позивача відновлене.
Доводи апеляційної скарги відповідача-1 висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322,325,328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 160/27810/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак