29 серпня 2025 року, м. Дніпросправа № 160/28197/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю. (доповідач)
судді: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року
у справі №160/28197/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаним рішенням суду, 02 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви; надання доказів надсилання позивачу з урахуванням положень статті 44 КАС України копії апеляційної скарги з доданими до неї документами; надання документу про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.
06.06.2025 на виконання вимог ухвали суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказу сплати судового збору, а саме платіжної інструкції про сплату судового збору в сумі 1453,44 грн., а також доказу надсилання позивачу листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з доданими до неї документами.
В якості усунення іншого недоліку у вищевказаному клопотанні скаржник зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 надійшло до Головного управління та було зареєстровано в автоматизованій системі електронного документообігу своєчасно, однак через відсутність інтернет-зв'язку, кількість оголошених повітряних тривог на території області, в сукупності унеможливили доступ до автоматизованих систем, що об'єктивно вплинуло на дотримання строків.
Надаючи оцінку доводам скаржника, які наведені у заяві про поновлення пропущеного строку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений
Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й установленням строків на звернення до суду з апеляційними скаргами.
Суд зазначає, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан діє і дотепер.
При цьому, суд зауважує, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник посилається на оголошення повітряних тривог на території області.
Однак, такі посилання відповідача не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та безперервного характеру та не доводять фактичну неможливість подання скаржником апеляційної скарги протягом усього встановленого процесуальним законом строку. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання внутрішньої організації роботи органу державної влади, пов'язані із повітряними тривогами, є суб'єктивними чинниками, які не вказують на наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Що стосується посилань скаржника, як на підставу для поновлення пропущеного строку, на унеможливлення доступу до автоматизованих систем через відсутність інтернет-звязку, то суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити наявність обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Разом із цим, доказів на підтвердження обставин, на які посилається скаржник, про відсутність інтернет-звязку і, як наслідок, відсутність доступу до автоматизованих систем в цей період (зокрема, таких от, як акти фіксації відсутності доступу до мережі Інтернет (електронних підсистем, зокрема, «Електронний суд») в приміщенні відповідача, тощо) скаржником суду не надано.
При цьому, суд звертає увагу, що у скаржника існували альтернативні способи звернення до суду, наприклад засобами поштового зв'язку із апеляційною скаргою оформленою в паперовій формі, або надати її безпосередньо до суду.
Неможливість здійснення процесуальних дій учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є неаргументованими, адже не містять належного підтвердження доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
В даному випадку відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказані обставини, про які зазначає скаржник, не доводять фактичну неможливість звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із апеляційною скаргою протягом усього встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження та не свідчать про наявність об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції у цій справі, та до того ж не підтверджені доказами.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі Мельник проти України, заява №23436/03).
Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польші (Kreuz v. Poland), право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 294, 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Відмовити в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року по справі № 160/28197/24.
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 р. у справі № 160/28197/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку передбаченому ст.329 КАС України.
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко
Суддя: А.В. Суховаров