29 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/3949/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року
у справі №160/3949/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 239 від 29.03.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення - 17.02.2017 в розмірі, згідно з нормами чинного законодавства з компенсацією втрати частини доходу на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 239 від 29.03.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву, подану представником ОСОБА_1 від 17.02.2017 про призначення та виплату пенсії за віком в розмірі, згідно з нормами чинного законодавства з компенсацією втрати частини доходу на визначений пенсіонером банківський рахунок.
У іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Судове рішення набрало законної сили 06.06.2024.
18.06.2024 виконавчий лист у даній справі засобами поштового зв'язку направлений на адресу представника позивачки.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.07.2024 відкрито виконавче провадження № 75516717 з примусового виконання виконавчого листа
Постановою державного виконавця від 27.11.2024 за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
21.01.2025 позивачка звернулася до суду із заявою, в якій просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року по справі № 160/3949/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у задоволенні заяви позивачки про встановлення судового контролю відмовлено. Ухвала суду мотивована фактичним виконанням рішення суду та відсутністю підстав для встановлення судового контролю.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 27 січня 2025 року як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не має наміру виконувати судове рішення в частині виплати пенсії на банківський рахунок та в частині виплати компенсації втрати частини доходу.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Виходячи з закріпленого в статті 14 КАС України принципу обов'язковості судових рішень, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Положенням статей 382, 383 КАС України встановлено такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України ).
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 (набрав чинності 19.12.2024), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4094-IX від 21.11.2024 справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на виконання рішення суду від 06.05.2024 у справі №160/3949/24 вчинив дії, а саме: призначив пенсію за віком з 17.02.2017. Виплата пенсії ОСОБА_1 здійснювалась на поточний рахунок, відкритий у відділенні банківської установи АТ «ОТП БАНК» у вересні 2024 року, але кошти повернуті банківською установою через закриття поточного рахунку. Починаючи з жовтня 2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 переведено через відділення поштового зв'язку № 51931. Пенсійний орган у листі-відповіді від 12.11.2024 зазначив, що в разі подання відповідної заяви, відповідно до вимог пункту 10 Порядку № 1596 буде розглянуто питання щодо виплати пенсії ОСОБА_1 через відділення банківської установи АТ «Ощадбанк». Компенсацію втрати частини доходів нараховано в сумі 106,06 грн та буде включено у виплатну відомість за грудень 2024 року.
В той же час, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції, обмежившись лише інформацією, наданою пенсійним органом в адресованому представнику позивачки листі від 12.11.2024 № 60827-47649/А-01/8-0400/24, не досліджував доказів на підтвердження такої інформації, не встановив дійсних обставин щодо виконання рішення суду у цій справі.
Крім того, з приводу застосування судом апеляційної інстанції положень ч.1 ст.382 КАС України і висновків суду, що цією нормою передбачено диспозитивне право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, яке реалізується в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами, суд апеляційної інстанції зауважує, що судом першої інстанції залишено поза увагою абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, згідно якої у певній категорії справ, до яких відноситься і ця справ, суд за письмовою заявою заявника зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Тобто, вчинення таких процесуальних дій вже є не правом суду, яке може використовуватися на його власний розсуд в залежності від встановлених обставин, а його обов'язком.
З огляду на наведені норми процесуального права, а також враховуючи предмет спору у цій справі і встановлені фактичні обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ст.320 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі №160/3949/24 скасувати.
Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров