18 серпня 2025 року м.Дніпросправа № 160/12719/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №160/12719/25 (суддя Сластьон А.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - повивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення (повторне взяття, повернення) на військовому обліку позивача протиправними;
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вилучення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 протиправними;
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 як структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , спрямовані на призов на військову службу під час мобілізації позивача , протиправними;
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , спрямовані на призов на військову службу під час мобілізації позивача, протиправними;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 як структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов на військову службу під час мобілізації позивача.
02.05.2025 позивач подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, у якій просив суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 та його структурним підрозділам, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви позивач зазначав, що він виключений з військового обліку та не є військовозобов'язаним. Проте, відповідачем повідомлено позивача про поновлення його на військовому обліку та вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача. Зокрема, 20.02.2025 відповідачем вручено позивачу повістку №2626 про прибуття до РТЦК з метою взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення персональних даних, призову на військову службу та відправлення до місць проходження служби. Позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи щодо позивача можуть бути завершені, а це може спричинити негативні наслідки для позивача у зв'язку із зміною його статусу. Будь-яке рішення у справі не поновить порушені права, про які ним наголошено, без винесення ухвали про забезпечення позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що невжиття судом заходів щодо забезпечення позову можуть привести до порушення прав позивача, внаслідок чого настануть конкретні негативні наслідки невідворотного характеру за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Крім того, настануть інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що створить ситуацію невиконуваності судового рішення.
Відповідач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Представником третьої особи у справі - Міністерства оборони України- було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві представник вказує на законність і правильність ухваленого судом рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову. Вважає доводи скаржника безпідставними, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Посилання на те, що якщо позивача буде мобілізовано та призвано на службу, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав у цьому спорі у цій справі, не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Також посилання на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що заявником не доведено існування обставин, визначених п.1 ч.2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення позову.
З відокремленого матеріалу вбачається, що питання того, чи позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації є спірним.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові у справі №800/521/17 від 28.03.2018 року, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що підстави для забезпечення позову, згідно ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України у спірному випадку відсутні.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, ухвалу суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №160/12719/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак