29 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11612/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року в адміністративній справі №280/11612/24 за позовом Запорізької обласної прокуратури до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олена Грайровна про визнання протиправною та скасування постанови,-
Запорізька обласна прокуратура звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 09.12.2024 року ВП № 76729672 про стягнення виконавчого збору з Запорізької обласної прокуратури у розмірі 32 000,00 грн. та п. 3 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г від 09.12.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 76729672.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 3 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г від 09.12.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 76729672, яким постановлено стягнути із Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32 000, 00 грн.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни від 09.12.2024 року ВП № 76729672 про стягнення виконавчого збору із Запорізької обласної прокуратури у розмірі 32 000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/1982/24 за яким видано виконавчий лист містить лише вказівку щодо вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій, а саме провести нарахування та виплату заробітної плати, натомість вказане рішення не містить зазначення конкретної суми середнього заробітку, який підлягає стягненню.
Вважає, що державний виконавець не має у своєму розпорядженні доказів, на підставі яких можливо самостійно провести розрахунок суми грошового забезпечення чи пересвідчитися у правильності розрахунку, який безпосередньо відноситься до компетенції Запорізької обласної прокуратури.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №76729672 з примусового виконання виконавчого листа № 280/1982/24 виданого 26.11.2024 року Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 10.01.2024 року по дату прийняття рішення суду, заробітну плату, розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом ІХ Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою державного виконавця від 09.12.2024 року відкрито виконавче провадження № 76729672 з виконання вказаного рішення суду. Пунктом 3 зазначеної постанови стягнуто з Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32 000 грн.
Крім того, 09.12.2024 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів.
За правилами частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
При цьому, відповідно до визначення частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчим збором є збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За змістом частин другої - четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як встановлено судом першої інстанції, предметом даного спору є правомірність/протиправність пункту 3 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2024 ВП № 76729672, яким постановлено стягнути із Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32 000 грн. та постанови про стягнення виконавчого збору від 09.12.2024 ВП № 76729672 із Запорізької обласної прокуратури у розмірі 32000,00грн.
При цьому, позивач зазначає, що оскільки рішення у справі за яким відкрито виконавче провадження має майновий характер, то сума виконавчого збору складе 10% від суми стягнення, а саме 13405,21грн. (10% від 134052,17 грн.)
Водночас відповідач зазначає, що оскільки рішення у справі за яким відкрито виконавче провадження має зобов'язальний характер, тобто немайновий характер, то виконавчий збір стягується в розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати, що дорівнює 32000,00 грн.
При цьому, суд першої інстанції правильно визначив, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, яка підлягає грошовій оцінці.
Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19.
Як зазначалося вище, спірні постанови винесено державним виконавцем на підставі виконавчого листа виданого 26.11.2024 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/1982/24 яким, зокрема, зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 10.01.2024 по дату прийняття рішення суду, заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до довідки відділу фінансування та бухгалтерського обліку, яка долучена до цієї заяви, сума заробітної плати ОСОБА_1 , розрахована на виконання рішення суду у справі № 280/1982/24 відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 30% з урахуванням раніше виплачених сум становить 134 052,17 грн.
Таким чином, фактично судом зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 134 052,17 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги щодо нарахування та виплати заробітної плати є майновими позовними вимогами, оскільки їх об'єктом виступає благо, яке підлягає грошовій оцінці. Відповідно розмір виконавчого збору у даному випадку має обраховуватися з урахуванням суми грошового забезпечення, яку рішенням суду зобов'язано перерахувати та виплатити, тобто як зі спору майнового характеру.
Натомість вказаними постановами державного виконавця вирішено стягнути із Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн., а саме визначено стягнути виконавчий збір в розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення у справі має немайновий характер.
Таким чином, дії державного виконавця щодо розрахунку виконавчого збору, як за виконання рішення немайнового характеру є протиправними.
Оскільки вищевказане рішення суду має майновий характер, то виконавчий збір становить 13405,21 грн. (10 % від 134052,17 грн.).
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/11612/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/11612/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко