29 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/869/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року в адміністративній справі №280/869/25 (головуючий суддя першої інстанції - Лазаренко М.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
05 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо щодо незарахування загального страхового стажу ОСОБА_1 18 додаткових років періоду роботи ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна за Списком 1 відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 18 додаткових років періоду роботи на ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна за Списком 1 відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснивши перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з дня звернення за призначенням пенсії.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2024 року у справі №280/5078/24 відповідач призначив позивачці пенсію за віком пільгових умовах за Списком №1. Проте, під час розрахунку наявного у позивачки пільгового стажу роботи зарахував лише 7 років 6 місяців 12 днів, коли згідно трудової книжки та довідки ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» від 08.05.2024 №125-193 в неї наявні 18 років 9 місяців 12 днів такого стажу. Такі дії відповідача вважає протиправними, просить суд задовольнити позов.
10.02.2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №280/869/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року закрито провадження в адміністративній справі №280/869/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказує, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та безпідставно закрив провадження у справі.
Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскаржувана ухвала суду мотивована тим, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах роз'яснення та/або контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2024 року у справі №280/5078/24, а тому розгляд справи № 280/869/25 за правилами спрощеного позовного провадження, тобто в порядку адміністративного судочинства, є неможливим. Також суд зазначив, що позивач звертаючись до суду з вимогами, які вже були предметом розгляду у справі № 280/5078/24, не урахував, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судових рішень, прийнятих в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2024 року у справі №280/5078/24, яке набрало законної сили 12.11.2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 25.04.2024 року.
На виконання зазначеного судового рішення відповідачем призначено позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 25.04.2024 року. Згідно протоколу розрахунку пенсії позивачки до її пільгового стажу за Списком №1 зараховано період з 21.03.2005 року по 31.10.2012 року, що складає 7 років 6 місяців 12 днів.
Не погодившись з діями відповідача, які полягають у не зарахуванні пільгового стажу роботи, який складає всього 18 років 09 місяців 20 днів згідно довідки ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» від 08.05.2024 року №125-193, позивач звернулася з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Як зазначає Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 року у справі № 826/13146/18, а також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі №816/2016/17, під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
Проаналізувавши предмет позову у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що фактичною підставою для звернення до суду з цим позовом стала незгода позивача з діями відповідача під час виконання рішення суду у справі № 280/5078/24.
Судом у даній справі досліджувалось питання щодо призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Мотивувальна частина рішення містить правове обґрунтування в частині необхідного віку, страхового та пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням викладених у постанові від 03.11.2021 висновків Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20. Судом зроблено висновок, що право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 мають жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Позивачка відповідає зазначеним критеріям, тому суд встановив підстави для призначення пенсії.
Зазначена позиція була сформульована судом так: «За матеріалами справи, станом на 13.05.2024 позивач досяг необхідні 45 років і має необхідний стаж роботи за Списком №1 - 7 років 6 місяців та необхідний загальний страховий стаж 15 років».
З урахуванням зазначеного, відповідач на виконання рішення суду призначив позивачу пенсію з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 21.03.2005 року по 31.10.2012 року, що складає 7 років 6 місяців 12 днів.
Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду.
Водночас, невиконання чи неналежне виконання раніше прийнятого судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, оскільки заявлена позовна вимога стосуються саме порядку виконання судового рішення, тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Натомість, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Отже, позивач звертаючись до суду з вимогами, які вже були предметом розгляду у справі № 280/5078/24, не урахував, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судових рішень, прийнятих в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Крім того, положеннями статті 254 КАС України передбачено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Виходячи із системного аналізу положень статті 254 КАС України, роз'яснено може бути судове рішення у разі, якщо без роз'яснення його складно виконати або високою є імовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Слід зазначити, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що повинні здійснювати його виконання.
В даному випадку суд вбачає необхідність уточнити встановлений судом в ході розгляду справи №280/5078/24 пільговий стаж позивачки.
З урахуванням наведеного, спірні правовідносини мають бути вирішені в межах роз'яснення та/або контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2024 у справі №280/5078/24, а тому розгляд справи № 280/869/25 за правилами спрощеного позовного провадження, тобто в порядку адміністративного судочинства, є неможливим, що є підставою для відмови у відкритті провадження в справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі №420/6135/22, від 30.01.2024 року у справі №320/19014/23 та від 30.01.2024 року у справі №640/20021/22.
Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Зазначене є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для закриття провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року в адміністративній справі №280/869/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року в адміністративній справі №280/869/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко