28 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18830/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 18.09.2024 року) у адміністративній справі №160/18830/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком, суд -
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 12.03.2024 року №045750012178 щодо відмови йому в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 05.03.2024 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до трудового (страхового) стажу періодів роботи з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року та з 27.07.1998 року по 22.03.1999 року, починаючи з 05.03.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №045750012178 від 12.03.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до трудового (страхового) стажу періодів роботи з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року та з 27.07.1998 року по 22.03.1999 року, починаючи з 05.03.2024 року.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, військовий квиток) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 14 років 06 місяців, 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року та з 27.07.1998 року по 22.03.1999 року, оскільки найменування підприємства при прийнятті не відповідає найменуванню підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що 05.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності дану заяву було розглянуто Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві, рішенням №045750012178 від 12.03.2024 року відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Пенсійний орган зазначив, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч.1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років та за наявності страхового стажу від 21 року; страховий стаж ОСОБА_1 - 14 років 06 місяців 07 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року та з 27.07.1998 року по 22.03.1999 року, оскільки найменування підприємства при прийнятті не відповідає найменуванню підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення. Суд врахував, що згідно записів №15-20 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 у спірні періоди він працював матросом; трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджується факт його роботи у періоди з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року та з 27.07.1998 року по 22.03.1999 року. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався частинами 1, 2, 4 ст.24, ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; статтями 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» та прийшов до висновку про те, що відмінність найменування підприємства при прийнятті на роботу та найменування підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення, не може бути підставою для неврахування стажу роботи у спірні періоди. Суд вважав, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. На думку суду, трудова книжка ОСОБА_1 містить необхідні записи про роботу у спірні періоди. Суд вважав, що ефективним способом захисту ОСОБА_1 є зобов'язання пенсійного органу саме призначити пенсію.
Матеріалами встановлено, що 05.03.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві та 12.03.2024 року рішенням №045750012178 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Як вбачається з тексту рішення пенсійного органу, страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 06 місяців 07 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року (10 років, 09 місяців, 1 днів) та з 27.07.1998 року по 22.03.1999 року (07 місяців 25 днів), оскільки найменування підприємства при прийнятті не відповідає найменуванню підприємства на печатці, якою завірено запис про звільнення.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року працював у ВО рибної промисловості «Атлантика» на посаді матроса (наказ від 20.1987 року №1156 про прийняття на роботу, наказ від 27.07.1998 року №673 про звільнення). З 27.07.1998 року по 22.03.1999 року прийнятий матросом на РКТС «Генерал Остякові» по контракту на рейс. (наказ від 24.07.1998 року №10-А про прийняття на роботу, наказ від 18.03.1999 року №8АК про звільнення).
Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за період 1998 -1999 років за ОСОБА_1 роботодавець сплачував єдині соціальні внески.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.24, частин 1, 2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до статей 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджується факт його роботи у періоди з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року та з 27.07.1998 року по 22.03.1999 року. Суд врахував, що станом на дату звернення (05.03.2024 року) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг віку 63 років.; з урахуванням врахованого загального страхового стажу пенсійним органом - 14 років 06 місяців 07 днів та з 16.10.1987 року по 27.07.1998 року та з 27.07.1998 року по 22.03.1999 року, при необхідності 21 року страхового стажу, у ОСОБА_1 є необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком 05.03.2024 року.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315. 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року у адміністративній справі №160/18830/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова