01 вересня 2025 р. Справа № 440/2998/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції В.І. Бевза) від 30.04.2025 року по справі № 440/2998/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу позивачу періодів роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а також періодів роботи в районах крайньої Півночі з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 у кратному розмірі із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; незарахування до розрахунку пенсії заробітної плати відповідно до довідок про заробітну плату з ПП Карлівський хлібозавод від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіва міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК Норникель від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу в страховий стаж періоди роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а періоди роботи в районах Крайньої Півночі 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 додатково із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; заробітну плату відповідно до довідок про заробітну плату з ПП Карлівський хлібозавод від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіву міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК Норникель від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1, та провести перерахунок пенсії з 07.01.2025.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу позивачу періодів роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а також періодів роботи в районах крайньої Півночі з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 у кратному розмірі із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; незарахування до розрахунку пенсії заробітної плати відповідно до довідок про заробітну плату з ПП Карлівський хлібозавод від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіва міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК Норникель від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу в страховий стаж періоди роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а періоди роботи в районах Крайньої Півночі 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 додатково із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; заробітну плату відповідно до довідок про заробітну плату з ПП Карлівський хлібозавод від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіву міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК Норникель від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1, та провести перерахунок пенсії з 24.01.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи в Росії з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 15.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1991, оскільки в заяві про призначення пенсії не зазначено особисте повідомлення щодо неодержання пенсії в органах пенсійного забезпечення Російської федерації. До страхового стажу позивача зараховуються періоди роботи (служби) на території Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки по 31.12.1991 включно. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 28.03.1994, оскільки це робота в російській федерації. При розрахунку заробітної плати до уваги не взято довідки про заробітну плату з ПП "Карлівський хлібзавод" від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіва міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК "Норникель" від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, №35500 ОЦО/142-1, оскільки довідки підлягають перевірці обґрунтованості їх видачі. Періоди роботи в районах крайньої Півночі з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 15.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 не підлягають зарахуванню у кратному розмірі із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців, оскільки заявницею не надано документи, які б підтверджували, що робота проводилась в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та про користування відповідними пільгами. Строкові договори за роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі до 01.01.1991 р. відсутні.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому проти її задоволення заперечувала, просила відмовити. Вказала, що її право на призначення чи перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Матеріалами справи підтверджено, що у період роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 працювала в районі Крайньої Півночі.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області.
За результатами розгляду заяви позивача та наданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 24.01.2025 року.
Представником позивача було направлено адвокатський запит до відповідача від 27 січня 2025 року № 27/01/25-5-Р з наступними питаннями:
« 1. У зв'язку з чим ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) не було зараховано її періоди роботи з 05.08.1983 до 27.08.1983, з 24.10.1983 до 16.07.1985, з 08.10.1985 до 30.11.1987, з 22.07.1988 до 28.03.1994, з 01.05.2009 до 21.06.2010 згідно доданих до заяви довідок та записів у її трудовій книжці?
2. У зв'язку з чим ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) не було зараховано її заробітну плату згідно доданих до заяви довідок?
3. У зв'язку з чим ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) не було зараховано її періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 05.08.1983 до 27.08.1983, з 24.10.1983 до 16.07.1985, з 08.10.1985 до 30.11.1987, з 22.07.1988 до 31.12.1990 у кратному розмірі згідно доданих до заяви довідок та записів у її трудовій книжці?»
У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 31.01.2025 № 1600-0201-8/8534 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило наступне:
«Повідомляємо, що ОСОБА_1 , з 24.01.2025 одержує пенсію за віком, призначену згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058).
При первинному обчисленні розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 взято до уваги страховий стаж, тривалість якого склала 37 років 09 місяців 12 днів, стаж враховано по 19.12.2024, та заробітну плату за індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5 з 01.07.2000 по 31.12.2024, коефіцієнт якої склав 0,96008.
В електронній пенсійній справі № 164350005138 наявні довідки про заробітну плату з ПП «Карлівський хлібозавод» від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіва міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК «Норникель» від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1, які не підтверджені актами перевірки обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії.
У зв'язку з відсутністю інформації щодо підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат страховий стаж не зараховано за періоди роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1991.
Для зарахування у кратному розмірі періодів роботи в районах Крайньої Півночі ОСОБА_1 не надано інформацію про укладені угоди (договори).
При призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано страховий стаж за період з 01.05.2009 по 21.06.2010 по ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» в зв'язку з відсутністю внесків.
Пенсію обчислено у відповідності до норм чинного законодавства».
Позивач не погоджуючись із бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу позивачу періодів роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а також періодів роботи в районах крайньої Півночі з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 у кратному розмірі із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; незарахування до розрахунку пенсії заробітної плати відповідно до довідок про заробітну плату з ПП “Карлівський хлібозавод» від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіва міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК “Норникель» від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу позивачу періодів роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а також періодів роботи в районах крайньої Півночі з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 у кратному розмірі із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; незарахування до розрахунку пенсії заробітної плати відповідно до довідок про заробітну плату з ПП Карлівський хлібозавод від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіва міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК Норникель від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1 є протиправною. З метою ефективного поновлення прав позивача суд, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу в страховий стаж періоди роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а періоди роботи в районах Крайньої Півночі 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 додатково із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; заробітну плату відповідно до довідок про заробітну плату з ПП Карлівський хлібозавод від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіву міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК Норникель від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1, та провести перерахунок пенсії з 24.01.2025.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України Про пенсійне забезпечення.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частинами 2, 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 у періоди:
- з 05.08.1983 по 27.08.1983 позивач працювала машиністом кочегаром 2 розряду, м. Мончегорськ Мурманської області російської федерації,
- з 24.10.1983 по 16.07.1985 позивач працювала поваром в їдальні,
- з 08.10.1985 по 30.11.1987 позивач працювала прибиральницею продуктивних приміщень цеха електролізу нікелю № 2, наказ від 05.10.1985 № 158,
- з 22.07.1988 позивач прийнята помічником вихователя дитячого садка, наказ від 19.07.1988 №111,
- з 30.08.1988 позивач переведена вихователем дитячого садка, наказ від 31.08.1988 №912-к,
- 28.03.1994 позивач звільнена за власним бажанням, наказ від 04.04.1994 № 484-к.
Щодо доводів відповідача про те, що незарахування періоду роботи в Росії з 01.01.1992 по 28.03.1994 оскільки це робота в російській федерації, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до Постанови КМУ від 29 листопада 2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі постанова № 1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року. Отже, до набрання чинності постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання відповідача безпідставними, оскільки припинення участі в цій Угоді, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, так як такий стаж набутий до ухвалення такого рішення.
Щодо доводів відповідача про відсутність у позивачки права на зарахування у кратному розмірі періодів роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 15.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.08.1988 по 31.12.1990, з підстав ненадання документів, які б підтверджували, що робота проводилась в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, колегія суддів зазначає таке.
Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами.
У пункті 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Верховний Суд у справах № 302/662/17-а, № 263/13671/16-а, № 352/1612/15а (2а/352/70/15), № 348/2208/16-а, № 265/6105/16-а дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 287/15/17-а виклав такий висновок щодо застосування норм права: "... для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність".
Трудовою книжкою та наданими архівними довідками підтверджено, що позивач працювала у м. Мончегорськ Мурманської області російської федерації, що відноситься до районів Крайньої Півночі.
Згідно супровідного листа управління Пенсійного фонду російської федерації в м. Мончегорськ Мурманської області від 09.07.2021 № 03-28/2238 на адресу ГУ ПФУ в Полтавській області були направлені:
1) архівна довідка муніципального архіву м. Мончегорськ Мурманської області від 22.06.2021 № С-52;
2) 1 довідка Кольської ГМК «Норникель» від 23.06.2021 № КГМК/15653-209;
3) довідки Кольської ГМК «Норникель» від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1.
Щодо доводів відповідача про правомірність незарахування до страхового стажу позивача період з 01.05.2009 по 21.06.2010 по ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія», колегія суддів зазначає наступне.
При призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано страховий стаж за період з 01.05.2009 по 21.06.2010 по ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» в зв'язку з відсутністю внесків.
Водночас, записами трудової книжки позивача підтверджено, що у спірний період позивач працювала кухарем в ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія».
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці.
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Таким чином позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 (провадження № К/9901/22935/18) та від 20.03.2019 у справі N 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Стосовно доводів відповідача про те, що при розрахунку заробітної плати не взято довідки про заробітну плату з ПП "Карлівський злібзавод" від 23.05.2024 №16, Муніципального архіва міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК "Норникель" від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО//142-1, оскільки довідки підлягають перевірці обгрунтованості їх видачі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження недостовірності первинних документів, на підставі яких позивачу видані описані вище архівні довідки про заробітну плату.
Разом з тим, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17.
Частиною 3 статті 44 Закон № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Натомість, Закон № 1058-IV та Порядок 22-1 не встановлює право органу Пенсійного фонду України вимагати від особи, яка звернулася за призначенням чи перерахунком пенсії, копій первинних документів, що підтверджують нарахування заробітної плати, зазначеної в довідці про заробітну плату, та відповідно не встановлюють особі, яка звертається за призначенням чи перерахунком пенсії, обов'язку надання до пенсійного органу копій первинних документів, що підтверджують нарахування заробітної плати.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні чи перерахунку пенсії.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу позивачу періодів роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а також періодів роботи в районах крайньої Півночі з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 у кратному розмірі із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; незарахування до розрахунку пенсії заробітної плати відповідно до довідок про заробітну плату з ПП Карлівський хлібозавод від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіва міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК Норникель від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1.
Отже, враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу в страховий стаж періоди роботи з 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 28.03.1994, 01.05.2009 по 21.06.2010, а періоди роботи в районах Крайньої Півночі 05.08.1983 по 27.08.1983, з 24.10.1983 по 16.07.1985, з 08.10.1985 по 30.11.1987, з 22.07.1988 по 31.12.1990 додатково із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців; заробітну плату відповідно до довідок про заробітну плату з ПП Карлівський хлібозавод від 23.05.2024 № 16, Муніципального архіву міста Мончегорська від 22.06.2021 № С-522 та Кольської ГМК Норникель від 28.06.2021 № 35500 ОЦО/142, № 35500 ОЦО/142-1.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року по справі № 440/2998/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов