01 вересня 2025 р. Справа № 520/7043/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., повний текст складено 12.05.25 по справі № 520/7043/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПЛАСТ»
до Івано-Франківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВУДПЛАС» звернулось до суду з позовом до Івано-Франківської митниці Держмитслужби України, в якому просить суд : визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.03.2025 № UA 206020/2025/000005/2; визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2025/000061 від 17.03.2025; стягнути з Івано-Франківської митниці Держмитслужби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВУДПЛАС» судові витрати за послуги адвоката в розмірі 10500,00грн. та судовий збір в розмірі 4599,53грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВУДПЛАС» задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Івано-Франківської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 17.03.2025 № UA 206020/2025/000005/2. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2025/000061 від 17.03.2025. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВУДПЛАС» (вул.Руставелі, буд.20, кв.22, м.Харків, індекс 61001, код ЄДРПОУ 41797978) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби України (вул.Чорновола, буд.159, м. Івано-Франківськ, інд.76005, код ЄДРПОУ 43971364) сплачену суму судового збору у розмірі 4599 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч гривень 53 копійки).
Івано-Франківська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає , що висновки суду першої інстанції суперечать доказам, які долучені до матеріалів справи, судом першої інстанції у рішенні не наведено жодної мотивованої оцінки щодо вказаних відповідачем у відзиві розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують митну вартість у поданих до митного оформлення документах позивачем. Посилаючись на обставини , викладенні в апеляційній скарзі , вважає , що рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000005/2 від 17.03.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000061 від 17.03.2025 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 520/7043/25 та прийняти нове, яким відмовити ТзОВ «ВУДПЛАСТ» у задоволенні позовних вимог повністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВУДПЛАС» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №520/7043/25 є таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи та аргументи, викладенні в апеляційній скарзі . вважає помилковими та необґрунтованими. Просить суд залишити апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №520/7043/25 - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що постачальником (ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited)на виконання умов Контракту №WZК-01 було здійснено поставку товару відповідно до рахунку-фактури №ET25UA02L001 від 09.01.2025 на загальну суму 22 485,12 дол. США. Умовами договору передбачено здійснення митного оформлення товару на території Китаю.
На виконання умов Договору транспортного експедирування №UМ-VР250122-01 від 25.01.2022р. ТОВ «УКРАМАРИН» організувало та забезпечило перевезення товару, що підтверджується коносаментом №WМSS25010844 від 19.01.2025р., накладною відправки УМВС №2151-569020 від 04.03.2025р., транзитним супровідним документом №25РL322080NSА9JNК6 та №25UА403070UYCTNUL4, товарнотранспортною накладною №000111697 від 14.03.2025р., рахунком на оплату №284 від 12.03.2025р. (який був оплачений ТОВ «ВУДПЛАСТ» у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №333 від 12.03.2025р.).
ТОВ «ВУДПЛАСТ» до Івано-Франківської митниці Держмитслужби України для митного оформлення подано митну декларацію №25UA206020003324U4 від 17.03.2025р.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 17.03.2025 № UA 206020/2025/000005/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2025/000061від 17.03.2025 Івано-Франківська митниця відмовила у оформленні (випуску) товару з причин неможливості здійснення митного оформлення товарів у зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості.
Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача наступні документи:
-митну декларацію №25UA206020003324U4 від 17.03.2025 разом з декларацією митної вартості до неї, з визначенням всіх складових митної вартості товару;
-Контракт №WZK-01 від 01.10.2024 - зовнішньоекономічний договір на підставі якого придбано товар, митне оформлення якого відбувалось за МД №25UA206020003324U4 від 17.03.2025;
-рахунок-фактуру (інвойс) №ET25UA02L001 від 09.01.2025, який відображає вартість та кількість товару, умови оплати та поставки товару, країну походження товару;
- Рахунок-фактура №ET25UA02L001 від 09.01.2025;
- Коносамент (bill of lading) №WMSS25010844 від 19.01.2025;
- Накладна відправки УМВС №2151-569020 від 04.03.2025;
- Товарно-транспортну накладну №000111697 від 14.03.2025;
- Декларація про походження товару ET25UA02LO01 від 09.02.2025;
- Рахунок на оплату №284 від 12.03.2025;
- Платіжна інструкція в національній валюті №333 від 12.03.2025;
- Довідка про витрати з доставки вантажу вих. №12/03-02 від 12.03.2025;
- Прайс-лист від 16.12.2024;
- Висновок цінової експертизи на дерев'яно-полімерні композитні терасні дошки від 13.03.2025 №3-3/312;
- Контракт №WZK-01 від 01.10.2024;
- Договір доручення №1980 від 23.02.2023 (про надання послуг митного брокера);
- Договір транспортного експедирування №UM-VP250122-01 від 25.01.2022;
- Митна декларація країни відправлення № 297120250000001463 від 15.01.2025;
- Лист від заступника директора ТОВ «ВУДПЛАСТ» Хамітової О.М. від 17.03.2025.
Так , з матеріалів справи вбачається , що 01.10.2024 між ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited (Продавець) та ТОВ «ВУДПЛАСТ» (Покупець) укладено Контракт №WZK-01 від 01.10.2024 (Контракт №WZK-01), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах і в терміни, викладені нижче Дерев'яні та пластикові композитні терасні дошки (надалі іменується «Товар»), номенклатура, умови оплати, кількість, ціна та загальна вартість яких зазначені в Рахунках-фактурах на відвантажений Товар, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.1.1. Контракту №WZK-01).
Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. Контракту №WZK-01 ціни на Товар визначаються в доларах США та зазначаються в Рахунках-фактурах на поставку конкретної партії товару, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Ціни включають маркування, експортну упаковку, вартість тари та робіт з пакування товару.
За Контрактом №WZK-01 Продавець поставляє Товар на умовах FOB Шанхай/Нінгбо, Китай, згідно «Інкотермс - 2020», якщо інше не обумовлено в Рахунках-фактурах на поставку конкретної партії товару, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.3.1.). Вантажовідправником Товару за цим Контрактом є Продавець, якщо інше не зазначено в Рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.3.3.). Моментом переходу права власності до Покупця є дата оформлення митної декларації в країні Покупця (п.3.4.). Продавець зобов'язується надати Покупцю електронною поштою - відвантажувальні доку-менти, вказані в п.п. 3.6.1. - 3.6.5., протягом трьох робочих днів з моменту відвантаження. Продавець зобов'язується надати Покупцю разом з товаром наступні документи англійською мовою: транспортна накладна (B/L) - копия-3шт; рахунок (INVOICE)-3 шт.; пакувальний лист (PACKING LIST) із зазначенням ваги нетто, брутто кожної товарної позиції. -3 шт.; експортну декларацію (EXPORT DECLARATION) - 1шт.; 3.6.5. інші необхідні документи - за угодою сторін (п.3.6.).
Відповідно до Прайс-листа ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited від 16.12.2024 товар: Wood and Plastic Composite Terrace Boards: Wood flour - up to 35% Polymer (HDPE) - up to 60% Additives - up to 5% Size: 3000mm*150mm*25mm Colors available: Wine Brown, Cooper, Graphit, Cream late, Cream, Antracyt TM Bruggan Elegant - у період з 01.01.2025 - 30.06.2025 поставляється на умовах FOB Shanghai/ Ningbo, та коштує 7,17 USD за штуку.
В рахунку-фактурі №ET25UA02L001 від 09.01.2025 вказано, що поставляється наступний товар: Wood and Plastic Composite Terrace Boards / Дерев'яно-полімерні композитні терасні дошки: Graphite 3000mm*150mm*25mm TM 3D Bruggan Elegant Code: 3918900000 - у кількості 3 136 шт/ pcs, ціна за 1 шт/7,17 USD/дол. США, загальною вартістю 22 485,12 USD/дол. США.
Загальна вартість поставленого товару за рахунком-фактурою (інвойсом) №ET25UA02L001 від 09.01.2025 становить 22 485,12 доларів США.
Відповідно до п. 4.2. Контракту №WZK-01 умови оплати вказуються в кожному Рахунку-факутрі, який є невід'ємною частиною цього Контракту. Попередня та повна оплата можуть виконуватися частинами. У рахунку-фактурі №ET25UA02L001 від 09.01.2025 у розділі умови оплати (payment terms) вказано наступне: 100% банківський переказ протягом 180 днів з дати коносаменту.
Враховуючи те, Коносаментом (ocean bill of lading) №WMSS25010844 було складено 19.01.2025, кінцевим строком (днем) розрахунку ТОВ «ВУДПЛАСТ» за Контрактом №WZK-01 відповідно до рахунку-фактури №ET25UA02L001 від 09.01.2025 є 18.07.2025.
Попередньо зазначено, в Контракті №WZK-01 сторонами визначено, що Продавець поставляє Товар на умовах FOB Шанхай/Нінгбо, Китай, згідно «Інкотермс - 2020», якщо інше не обумовлено в Рахунках-фактурах на поставку конкретної партії товару.
У рахунку-фактурі №ET25UA02L001 від 09.01.2025 у пункті умови поставки (Terms of delivery) також встановлені умови поставки FOB Шанхай (Китай) згідно Інкотермс - 2020. У пакувальному листі (packing list) від 09.01.2025 до рахунку-фактури №ET25UA02L001 від 09.01.2025, складеному Продавцем, також вказані умови поставки FOB Шанхай (Китай) згідно Інкотермс - 2020, а також вказано, що загальна кількість товару «Wood and Plastic Composite Terrace Boards» становить 3136 шт, має загальну вагу брутто 26 430 кг /нето 25872 кг, та займає кількість місць - 18 палет. Постачальником здійснено поставку товару відповідно до рахункуфактури №ET25UA02L001 від 09.01.2025 на загальну суму 22 485,12 дол. США.
Відповідно до умов поставки FOB Шанхай (Китай), Продавець здійснив митне оформлення товару на території Китаю.
Зазначене підтверджується митною декларацією країни відправлення (Китаю) за № 297120250000001463 від 15.01.2025, яка заповнена продавцем товару (китайською компанією ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD) при вивезенні товару із митної території Китаю. Декларація містить інформацію про ціну товару, що загалом складає 22 485,12 USD (доларів США).
Транспортування товару із території Китаю до України в м. Івано-Франківськ відбулось на підставі Договору транспортного експедирування №UM-VP250122-01 від 25.01.2022 укладеного між ТОВ «УКРАМАРИН» (Експедитор) та ТОВ «ВУДПЛАСТ», відповідно до умов якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням експедирування та/або перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. На виконання умов Договору транспортного експедирування №UM-VP250122-01 від 25.01.2022 ТОВ «УКРАМАРИН» організувало та забезпечило перевезення товару, що підтверджується коносаментом (ocean bill of lading) №WMSS25010844 від 19.01.2025, накладною відправки УМВС №2151-569020 від 04.03.2025, транзитним супровідним документом №25PL322080NSA9JNK6 та №25UA403070UYCTNUL4, товарно-транспортною накладною №000111697 від 14.03.2025, рахунком на оплату №284 від 12.03.2025. Рахунок на оплату №284 від 12.03.2025 був оплачений ТОВ «ВУДПЛАСТ» у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №333 від 12.03.2025. На підтвердження витрат по перевезенню ТОВ «УКРАМАРИН» складено Довідку про витрати з доставки вантажу вих. №12/03-02 від 12.03.2025, що підтверджує вартість послуг з транспортування - 245 172,75 грн, яка була подана митному органу.
Будь-які інші витрати пов'язані з транспортуванням Товару ТОВ «ВУДПЛАСТ» понесені не були.
За запитом ТОВ «ВУДПЛАСТ» Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» проведено цінову експертизу на дерев'яно-полімерні композитні терасні дошки, що постачаються згідно з комерційним інвойсом №ET25UA02L001 від 09.01.2025 до контракту №WZK01 від 01.10.2024. За результатами зазначеної експертизи було складено висновок від 13.03.2025 №3-3/312, відповідно до якого аналіз наявної інформації щодо рівня цін на подібну продукцію та відповіді компанії ZHEANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD. (Китай), згідно з якою ціни на дерев'яно-полімерні композитні терасні дошки, що постачаються згідно з комерційним інвойсом №ET25UA02L001 від 09.01.2025 до контракту №WZK-01 від 01.10.2024 між фірмою ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD. (Китай) та ТОВ «ВУДПЛАСТ» (Україна), не суперечать ціновим пропозиціям на азійському ринку на подібну продукцію та відповідають цінам компанії постачальника при поставках в Україну на умовах поставки FOB SHANGHAI, CHINA та можуть становити: 7,17 дол. США за одну штуку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.
У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.
Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено причини коригування митної вартості імпортованого товару: « Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв"язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Перевірка поданих до митного оформлення документів, в тому числі для підтвердження митної вартості товарів, здійснювалась візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Надані декларантом документи містять розбіжності в умовах поставки які визна чені угодою та зазначені в митній декларації країни експорту. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: документи не надано. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, декларантом не надано експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МКУ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Відповідно до п.1 ст.64 МКУ у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-53 МКУ, митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості слугувала МД від 10.03.2025 № 25UA206020002990U0. Визначена митна вартість - 2,47 USD/кг.»
З матеріалів справи вбачається , що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.
Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін.
Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).
Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Тобто, вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає.
Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.
Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відтак зазначені доводи представника відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Вимога про надання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією відповідно до ч.3 ст.53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічні висновки містяить постанова Верховного Суду від 04.06.2025 по справі №520/4495/2020, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Слід зазначити, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Всі інші обґрунтування (доводи) апелянта з посиланням на недоліки документів ,наданих до митної декларації та ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці для підтвердження заявленої ним митної вартості товару не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 17.03.2025 № UA 206020/2025/000005/2, тобто оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару з наведених підстав не приймалося, оскільки зазначені мотиві не зазначені в ньому як причину за якою заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу від 17.03.2025 № UA 206020/2025/000005/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2025/000061від 17.03.2025 є необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга жодних доводів незгоди не містить.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі № 520/7043/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий