01 вересня 2025 р. Справа № 480/11878/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, повний текст складено 07.05.25 по справі № 480/11878/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС"
до Сумської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці Державної митної служби України , в якій просить: визнати протиправними та скасувати рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.07.2023 UA80500/2023/000054/1; визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.07.2023 UA805020/2023/000385 що стосуються митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю “Меатранс» напівпричепу-платформи марки “BERGER» модель “SAPL24», VIN (номер рами) НОМЕР_1 , рік виготовлення 2006, тривісний, такий, що був користуванні.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 28.07.2023 UA80500/2023/000054/1. Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.07.2023 UA805020/2023/000385 що стосуються митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю “Меатранс» напівпричепу-платформи марки “BERGER» модель “SAPL24», VIN (номер рами) НОМЕР_1 , рік виготовлення 2006, тривісний, такий, що був користуванні. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Меатранс» (код ЄДРПОУ 37655098, м.Суми, вул.Івана Сірка, буд.41, кв.94, 40034) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44017631, м.Суми, вул.Ю.Ветрова, буд.24, 40024) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368 (п"ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.
Сумська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу, вважає , що рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при його винесенні . Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваної постанови полягає у неправильному тлумаченні судом при винесенні оскаржуваного судового рішення положень закону, а саме, ст.ст. 52-64, 257, 266, 335 Митного кодексу України . Порушення норм процесуального права полягає у ненаданні судом першої інстанції належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та вказує на порушення під час ухвалення судом рішення норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 9, 90, ч.3 ст.242, ч.4 ст.246 КАСУ, неврахування в порушення частини 5 статті 242 КАСУ висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано спірні відносини. Посилаючись на обґрунтування та доводи , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 , постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меатранс » до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови відмовити у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕАТРАНС" подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилаючись на обґрунтування, наведені у відзиві , просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 26.06.2023 ТОВ “Меатранс» (покупець) уклало з компанією UAB “Almanija» (код 30305477, Литовська Республіка, Каунас, продавець), зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 26/06-1 (далі - Договір, Контракт), згідно умов якого продавець передає у власність покупця напівпричіп марки “BERGER», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 ,2006 року виготовлення, такий, що був у користуванні, а покупець зобов'язується сплатити його вартість у розмірі 2100 Євро (п.1.1 Договору).
Загальна сума договору становить 2100 Євро, яку покупець повинен сплатити продавцю в термін до 26.07.2023 валютою у Євро (п.2.2, п. 3.1. Договору).
Пунктами 4.6 - 4.7 Договору визначено, що напівпричіп поставляється покупцю на умовах FCA - Каунас, Литовська Республіка. Продавець передає покупцю разом з майном: рахунок фактуру (інвойс), міжнародну товарно- транспорту накладну (CMR), реєстраційний документ з відміткою про зняття з обліку напівпричепа, митну декларацію.
24.07.2023 декларантом ТОВ “Меатранс» подано митну декларацію (надалі - МД) № 23UA805020008129U9 до митного оформлення товару - напівпричепу-платформи марки “BERGER» модель “SAPL24», VIN (номер рами) НОМЕР_1 , рік виготовлення 2006, тривісний, такий, що був у користуванні, дата першої реєстрації 09.06.2006, категорія КТЗ -04, позначення КТЗ за типом DA (напівпричіп), максимально допустима повна маса 39000 кг, країна походження AT (Австрія), наявні ознаки експлуатації, пошкодження та сліди глибокої корозії елементів та рами напівпричепу, КТЗ за комплектністю не відповідає базовій комплектації виробника, фактично ввозиться тільки платформа. Фактурна вартість товару в декларації визначена декларантом за основним методом на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 26.06.2023 № 26/06-1, рахунку фактури (інвойсу) серії PSF № 0001757 від 27.06.2023, та склала суму 2100 Євро. Митна вартість товару була визначена виходячи із фактурної вартості напівпричепу та витрат на його транспортування до митної території України, відповідно калькуляції транспортних витрат від 17.07.2023 № 13/4 на суму 14277,77 грн. Отже, в графі “45-коригування» позивачем була визначена митна вартість в сумі 99672,80 грн., або по курсу ЕІБУ - 2 451 Євро, з яких 351 Євро - витрати на транспортування.
Крім самої митної декларації до митного оформлення позивачем були подані документи, перелік яких наведено у графі 44 вказаної декларації № 23UA805020008129U9, а саме: 1) рахунок - фактура (інвойс) серії PSF № 0001757 від 27.06.2023 на суму 2100 Євро; 2) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 27062024 від 05.07.2023; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 06.02.2018; 4) банківський платіжний документ (SWIFT) № (MUR) 136 від 27.06.2023 на суму 2100 Євро; 5) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг серії СФ № 418 від 17.07.2023 на суму 44913,12 грн.; 6) калькуляція транспортних витрат по транспортуванню напівпричепа від 17.07.2023 № 13/4 на суму 14277,77 грн.; 7) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу від 26.06.2023 № 26/06-1 на суму 2100 Євро; 8) договір про надання послуг митного брокера від 22.08.2022 № 22/08-ЕМ; 9) договір - заявка про надання транспортно- експедиційних послуг від 17.07.2023 № 418; 10) сертифікат відповідності UA.01 від 20.07.2023; 11) копія митної декларації країни відправлення № 23LTKC0100EK1E22F0 від 12.07.2023; 12) сертифікат відповідності КТЗ UA.018.016363-23 від 20.07.2023.
24.07.2023 Сумською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до п.3 ст.53 МК Україну, а саме: рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
27.07.2023 позивач направив відповідачу звіт про оцінку майна від 25.07.2023 №07/07, складений ФОП ОСОБА_1 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 603/2022 від 16.12.2022, виданий Фондом Державного майна України). Згідно цього звіту ринкова вартість об'єкту оцінки - колісного транспортного засобу “BERGER» VIN: НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, на умовах "поставки FCA Каунас, Литва складає 2138 Євро, або по курсу ЕІБУ - 86760,00 грн. А також повідомлення від 27.07.2023 №104 в якому зазначив, що позивачем Сумській митниці надані усі запитувані документи на підтвердження заявленої вартості товару, надати будь-які інші документи не має можливості.
28.07.2023 Сумською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA80500/2023/000054/1 (далі - Рішення) згідно з яким вартість товару, визначена декларантом для цілей нарахування митних платежів, відхилена та визначено митну вартість за другорядним методом (резервним, числовий шифр “ 6»). Згідно із цим рішенням вартість КТЗ “BERGER», VIN- НОМЕР_1 для цілей нарахування митних платежів визначена митницею в розмірі 3351 Євро.
У зазначеному Рішенні відповідач вказав, що під час перевірки документів, які зазначені в ч.3 ст. 53 МК України та наданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів було вказано, що відповідно до п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Згідно з ч. 5 висновку про вартість майна від 25.07.2023 № А 07/07 (далі - Висновок) оцінювач здійснив візуальний огляд та фотографування КТЗ. Оцінювачем у Висновку зазначено, що досліджуваний КТЗ за комплектністю не відповідає базовій комплектації виробника. Згідно з п. 7.53.9 Методики підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його ... розукомплектування є обов'язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України та в акті про проведення митного огляду. Акт проведення митного огляду, як під час перетину митного кордону України, так і під час заявлення декларантом товару у митному режимі “імпорт» за місцем прибуття не складався. Разом з тим наявність акту митного огляду є однією з підстав для прийняття рішення у застосуванні понижуючого коефіцієнту визначення вартості транспортного засобу. Пунктом 4.5 Методики зазначено, що усі дані, наведені у звіті (акті) про оцінку, або висновку експерта, зазначаються з посиланням на джерело їх отримання. Джерела інформації повинні бути актуальними, тобто відповідати даті оцінки. Проте, будь-які посилання на джерела інформації щодо вартості уживаних КТЗ, аналогічних об'єкту оцінки у Висновку відсутні.
Враховуючи викладене, як вказує відповідач, основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо застосувати, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, ч. 2 ст. 58 МК України. З огляду на це, позивачу було запропоновано визначити митну вартість товару з наступного розрахунку: 3000 Євро - фактурна вартість транспортного засобу + витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, а саме 14277,77 грн, відповідно до довідки про надання транспортно- експедиційних послуг від 17.07.2023 № 13/4 (джерело: митна декларація від 17.11.2022 №UА012829).
Повідомленням від 28.07.2023 №110 позивач повідомив Сумську митницю що ознайомився з Рішенням, але категорично не погоджується з запропонованою митною вартістю, що складає 3000 Євро та 14277,77 грн.
За розглядом повідомлення, відповідачем прийнято картку відмови №ПА805020/2023/000385 від 28.07.2023, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному: “згідно вимог ст. 256 МК України, порушено вимоги заповнення митних декларацій на бланку адміністративного документу, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 651 в частині заповнення граф №№ 44,45,43,46, 47 та у зв'язку із винесенням Рішення про коригування митної вартості товарів ПА80500/2023/000054/1 від 28.07.2023 згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України.
В подальшому, спірний транспортний засіб було випущено Сумською митницею у вільний обіг за МД № UА805020008462U5 від 28.07.2023, зі скоригованою митною вартістю товару в розмірі 136462,10 грн., або за курсом НБУ 3351 Євро.
Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів UА80500/2023/000054/1 від 28.07.2023 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА805020/2023/000385 від 28.07.2023 прийняті відповідачем з порушенням чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.
Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін.
Так , матеріали справи свідчать , що разом з митною декларацією були надані наступні документи: рахунок - фактура (інвойс) серії PSF № 0001757 від 27.06.2023 на суму 2100 Євро та зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу від 26.06.2023 №26/06-1 на суму 2100 Євро, які підтверджують те, що Товариством товар придбавався саме за ціною в 2100 Євро. При цьому як свідчить Контракт, напівпричіп був 2006 року виготовлення, такий що був у користуванні, а тому має певні технічні недоліки, які вливали на його вартість. Разом з тим, позивачем митному органу надано банківський платіжний документ (SWIFT) № (MUR) 136 від 27.06.2023 щодо перерахування на банківський рахунок продавця - литовської компанії UAB “Almanija» (код 30305477, Литовська Республіка, Каунас) оплати за товар в сумі 2100 Євро. Отже будь-які розбіжності, щодо визначення фактурної вартості товару в документах, поданих митниці були відсутні.
Як свідчить з матеріалів справи, Договором передбачено умови поставки FCA - Каунас, Литва, який за умовами ІНКОТЕРМС 2010 передбачає, що продавець доставить вантаж, який пройшов мигне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Отже із зазначеного у Договорі місця, транспортування напівпричепу здійснювалося ТОВ “Євротранс» на підставі договору-заявки від 17.07.2023 укладеного з ТОВ “Меатранс». У зв'язку з цим, позивачем, відповідачу були надані рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг серії СФ № 418 від 17.07.2023 на суму 44913,12 грн. та калькуляція транспортних витрат по транспортуванню напівпричепа від 17.07.2023 № 13/4 на суму 14277,77 грн., які підтверджували витрати декларанта на доставления товару до митної території України і сума яких була включена до митної декларації 23UA805020008129U9 від 24.07.2023 як складова митної вартості товару (усього 99672,80 грн.).
Відтак, позивачем Сумській митниці були надані усі необхідні документи, які визначали числове значення митної вартості товару визначені за основним методом. Згадані документи будь-які розбіжності, помилки, ознаки підробки не містили, а тому вимога Сумської митниці надати додаткові документи є безпідставними та не обґрунтованими.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за резервним методом.
З матеріалів справи вбачається , що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.
Митним органом в оскаржуваному рішення не обґрунтовано не прийняття наданих декларантом документів.
Щодо аналізу цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, колегія суддів зазначає , що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.
Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
В матеріалах справи відсутні будь - які відомості чи пояснення митного органу щодо того, яка інформація була використана при коригуванні митної вартості згідно МД від 17.11.2022 №UА012829.
Отже, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості порівняння всіх впливаючих на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного суду від 07 травня 2025 року у справі №560/1787/23 та від 23 квітня 2025 року у справі № 160/12189/24.
Відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.
Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
Колегія суддів зазначає , що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Крім того, наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Вимога про надання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією відповідно до ч.3 ст.53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічні висновки містяить постанова Верховного Суду від 04.06.2025 по справі №520/4495/2020, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Слід зазначити, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Щодо невідповідності звіту експерта про оцінку напівпричепу встановленим Методикою вимогам, колегія суддів зазначає, що звіт з оцінки транспортного засобу є лише додатковим документом, який надається декларантом на письмову вимогу митного органу і не належить до переліку документів, передбачених частиною другою статті 53 МК.
Відповідачем зазначено, що у звіті відсутні посилання експерта на джерела інформації, використані для визначення митної вартості. Однак такі, твердження відповідача є безпідставними і нічим не підтвердженими.
Так, у експертному висновку у розділі 5, вказані всі джерела інформації використані експертом для оцінки, а в додатках до звіту містяться фотографії сайтів та посилання на них, що містять ринкову ціну аналогічних напівпричепів - платформ.
Також, відповідач вказав на не відповідність висновків експерта вимогам п. 7.53.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. Проте, таке посилання є безпідставним і з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7.53.9 згаданої Методики підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов'язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду. Якщо проводиться експертне - дослідження (експертиза) пошкодженого КТЗ, наявність фотографій обов'язкова.
Як вбачається з документів, котрі були надані позивачем відповідачу до митного оформлення, напівпричіп, що був придбаний у литовської компанії UАВ “Аітапца» був 2006 року виготовлення, експлуатувався 17 років, а тому вже на момент придбання мав певні технічні недоліки та відсутність комплектації. Тобто, напівпричіп був придбаний позивачем у такому технічному стані, який був описаний експертом у звіті, а не став таким під час його переміщення від продавця до митного кордону України. Питання про зниження його вартості внаслідок пошкодження під час ДТП, розукомплектування під час переміщення тощо, експерту взагалі не ставилося і експертом не досліджувалося. Експерт, як вказано в розділі 5 здійснював оцінку на підставі візуального огляду, митної декларації, документів країни виробника та транспортних документів наданих замовником. За таких обставин застосування відповідачем п. 7.53.9 Методики в рішенні про коригування митної вартості є протиправним і безпідставним.
В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Документом, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару є специфікація виробника товару та рахунки-фактури (iнвойси).
Тобто , підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс).
Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару UА80500/2023/000054/1 від 28.07.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА805020/2023/000385 від 28.07.2023 є необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, зазначені в апеляційній скарзі з підстав того, що по-перше, оцінка допустимості та належності доказів є виключною компетенцією суду, який розглядає по суті, а по-друге, колегія суддів враховує приписи ч.5 ст. 242 КАС України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 480/11878/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко