29 серпня 2025 р. Справа № 440/7125/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено по справі № 440/7125/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
22.05.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт), через представника Отрох А.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 49 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
09.06.2025 ухвалою суду позовну заяву повернуто заявнику.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, представник апелянта зазначив, що відповідно до частини 2 статті233 КЗпП України, працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Позивача було звільнено з військової служби 20.09.2023, а про нараховані та виплачені відповідачем суми стало відомо після отримання відповіді на адвокатський запит 26.03.2025. Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з моменту надання розрахункового документа при звільненні з деталізацією належних позивачу виплат, не пропущений.
В/ч НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В обґрунтування зазначила, що відповідно до наказу від 20.09.2023 № 264 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення В/ч НОМЕР_2 - з 20.09.2023. Направлення позивачем до відповідача заяви та отримання від відповідача листа не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив до неї, матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження наявності у позивача вагомих перешкод звернутися до відповідача із заявою щодо отримання детального розрахунку спірного грошового забезпечення у період з дня звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) до дня закінчення встановленого законом трьохмісячного строку звернення до суду позивач на вимогу суду, викладену в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 27 травня 2025 року у справі №440/7125/25, не надав та будь - яких доводів з цього приводу не навів.
Позивач звернувся до суду більш як через 2 роки після звільнення зі служби, а тому поновлення позивачу строку звернення до суду без наявності поважних причин його пропуску свідчитиме не тільки про нехтування вимог закону, а й про недотримання судом такого принципу адміністративного судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1ст. 122КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 3 ст. 122КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом або іншими законами можуть встановлюватися спеціальні строки для звернення до адміністративного суду. Якщо інше не передбачено, такі строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 233 КЗпП (в редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу із Наказу від 20.09.2023 № 264 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення В/ч НОМЕР_2 - з 20.09.2023.
У зв'язку з тим, що зі змісту Наказу № 264 від 20.09.2023 неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова компенсація, представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача.
На адвокатський запит представника позивача, відповідачем листом від 26.03.2025 № 609 була надана відповідь.
Між тим, як зазначено у вищевикладених нормах процесуального права, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції зазначив про те, що роботодавець виконав свій обов'язок щодо письмового повідомлення позивача про суми, які нараховані та підлягають виплаті при здійсненні з ним остаточного розрахунку, із зазначенням окремо кожного виду виплати.
Колегія суддів вважає дані висновки суду першої інстанції передчасними та зазначає.
Відповідно до пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280 грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280).
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Враховуючи положення вище зазначених правових норм колегія суддів зауважує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби письмовим документом, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу військової частини, є грошовий атестат, а не лист відповідача, що надісланий у відповідь на запит позивача.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/2.
Водночас, суд першої інстанції не з'ясував факт та дату отримання позивачем письмового повідомлення про ознайомлення із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні (грошовим атестатом), хоча саме з цього моменту починається перебіг тримісячного строку визначеного абзацом 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022).
Тобто, це питання підлягає з'ясуванню як у позивача так і у відповідача після відкриття провадження у справі.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 31 жовтня 2024 року у справі № 500/7140/23.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ст. 169 КАС України.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року по справі № 440/7125/25 - скасувати.
Справу № 440/7125/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи..
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк