01 вересня 2025 р. Справа № 520/3962/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., повний текст складено 09.05.25 по справі № 520/3962/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ"
до Харківської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення
Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" звернулось до суду з позовом до Харківської митниці , в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2024 № UA 807000/2024/000578/2.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці (ЄДРПОУ44017626) про коригування митної вартості товарів від 06.08.2024 № UA 807000/2024/000489/2 стосовно Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (ЄДРПОУ32565288). Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства “НОВИЙ СТІЛЬ» (шосе Григорівське, буд. 88,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61020, ЄДРПОУ32565288) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,0 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 виправлено описку в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці (ЄДРПОУ44017626) про коригування митної вартості товарів від 01.10.2024 № UA 807000/2024/000578/2 стосовно Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (ЄДРПОУ32565288)", а також в описовій та мотивувальній частині рішення вважати вірним "рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2024 № UA 807000/2024/000578/2", замість "рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2024 № UA 807000/2024/000489/2".
Харківська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим у зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилаючись на обставини, викладенні в апеляційній скарзі , вказує , що фактично суд у взагалі не надав оцінку аргументам Харківської митниці, допустився помилки в аналізі рішення, яке не оскаржувалось в цій справі, а отже не проаналізовано документи, які подавались як позивачем так і відповідачем і які стосуються саме цієї справи . Вказує , що спрацювання профілю ризику є підставою для детального опрацювання декларації та поданих до неї документів, оскільки система спрацьовує самостійно та автоматично, а уповноважена особа митниці зобов'язана дослідити надані декларантом документи, а використання цінової інформації є як наслідок, у зв'язку з виявленими недоліками. З цього слідує, що у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості. Саме за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих разом з ЕМД від 30.09.2024 № 24UA807200014515U0, було виявлено, що такі документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Харківською митницею не вимагались від Позивача зайві документи, а лише ті, що можуть містити числове значення необхідне для обрахунку ціни. Доказів існування об'єктивних причин невиконання вимоги Харківської митниці Позивачем не надано. Не надано також Позивачем і доказів вчинення будь-яких дій щодо направлення запитів постачальнику/перевізнику з метою отримання документів, визначених ч. 3 ст. 53 МКУ. Таким чином, 01.10.2024, керуючись статтями 54, 55, 57, 58, 59, 60 МКУ митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару № UA807000/2024/000578/2 від 01.10.2024 за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено за рівнем митної вартості на товар № 1 - 3,77 дол. США за 1 кг товару. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі №520/3962/25 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ «Новий стиль».
ТОВ «Новий стиль» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване Рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилаючись на обґрунтування, наведені у відзиві , просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що у вересні 2024 року Приватним акціонерним товариством “Новий Стиль» на територію України був ввезений товар: силові пневмоциліндри лінійної дії, багатоцільового призначення, використовуються для виробництва меблів, виробник: ANHUI LAITE GAS SPRING CO., країна виробництва: Китай, торгівельна марка: ANHUI. Імпорт товару здійснювався на підставі Контракту № 150822-LANT від 15.08.2022 р., надалі - Контракт, та додатків до нього, інших товаросупровідних документів, документів на перевезення.
Умовами Контракту, в якому Позивач є Покупцем, а Продавцем - ANHUI LAITE GAS SPRING CO., визначено:
-Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступну продукцію:
• Пневмоциліндри лінійної дії (Надалі іменується “Товар») на умовах, викладених у цьому Контракті, (п. 1.1. Контракту).
-конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки узгоджується сторонами в замовленні та визначаються в специфікаціях та інвойсах, які додаються до Контракту та складають його невід'ємну частину (п. 1.3. Контракту).
- Продавець поставляє Покупцю Товар на наступних умовах (з урахуванням Додаткової угоди до контракту від 10.10.2022):
• FOB Шанхай, Китай.
• EXW Шанхай, Китай.
• FCA Шанхай, Китай.
• FOB Нингбо, Китай.
• FCA Нингбо, Китай.
• EXW Нингбо, Китай, (п. 3.1. Контракту)
- Ціна товару за окремою партією товару визначається в специфікаціях та інвойсах на окрему партію товару (п. 4.1. Контракту)
Комерційним інвойсом NOWY13/2024 від 02.08.2024 погоджені умови постачання товару на умовах FOB Шанхай, Додатком № 26 від 02.08,2024 р. (специфікація) погоджені умови оплати товару - на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.
Товар був ввезений окремою партією. На партію товару оформлена митна декларація МД № 24UA807200014515UO з визначенням митної вартості товару за ціною договору (контракту) у відповідності до вимог Митного кодексу України, надалі - МК України.
Разом з митною декларацією № 24UA807200014515U0 на підтвердження митної вартості товару Позивачем були подані документи:
- Контракт № 150822-LANT від 15.08.2022 р.
- додаткова угода до Контракту від 10.10.2022 р.
- специфікація № 26 від 02.08.2024 р., у якій зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту доставки товару покупцю, тобто передбачено відстрочення платежу
- Комерційний інвойс № NOWY13/2024 від 02.08.2024 р. з перекладом
- Пакувальний лист б/н
- Договір на транспортно - експедиторські послуги № 0801/23 від 08.01.2024 р., п. 5.2. Договору визначено, що оплата здійснюється впродовж 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, тобто передбачено відстрочення платежу
- Заявка на перевезення
- Рахунок № СФ-40360 від 25.09.2024 р.
- Рахунок №СФ-40361 від 25.09.2024 р,
- Довідка про транспортні витрати № 25/09/20370-1 від 25.09.2024 р.
- Довідка про навантажо-розвантажувальні роботи від 25.09.2024
- Коносамент № 278918392С від 17.08.2024 р.
- CMR OV1293 3 від 25.09.2024 р.
- прайс-лист (QUOTATION)
- копія експортної декларації країни відправлення з перекладом
- довідка про відсутність страхування
- довідка про відсутність взаємозалежності, ліцензійних платежів та роялті, інше
- технічний опис товару
- інше
30.09.2024 до позивача від митниці надійшов запит №27042 (електронне повідомлення декларанту), в якому зазначалось, що недостатньо документів для визначення складових митної вартості товарів, що документи, зазначені в частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митний орган не зазначає, яких саме документів та відомостей недостатньо, які саме документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів, які саме складові митної вартості товару не підтверджуються, пропонує надати (за наявності) додаткові документи, в т.ч. передбачені ч. З ст. 53 МКУ. Крім того, митниця посилається на спрацювання АСАУР.
Позивач у відповідь на запит № 27042 надав лист № 01/10/2024-1 від 01.10.2024 з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та документів з поставки товару.
У листі Позивач також повідомив, що ним було надано всі наявні на дату розмитнення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, для підготовки додаткових документів потрібен додатковий час. У зв'язку з чим просив дозволити митне оформлення вантажу відповідно до вимог статті 55 МК України, прийняти рішення про визначення митної вартості.
Однак, незважаючи на надані документи та пояснення, Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000578/2 від 01.10.2024, за яким митна вартість товару збільшена. Також, на підставі прийнятого рішення про коригування Відповідачем оформлена картки відмови в прийнятті митної декларації, номер картки № UA807200/2024/000696.
Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.
Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін.
Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).
Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Тобто, вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.
Також, матеріали справи свідчать , що позивач на отриманий запит митниці направив лист з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та поставки товару.
У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.
Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає.
Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.
Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відтак зазначені доводи представника відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Щодо даних сайту www.Maersk.com за коносаментом та додатково понесених витрати на зберігання товару в порту призначення та перевантаження товару, позивач вказує, що за даними сайту www.Maersk.com (пошук за 9 символами номеру коносаменту), роздруківка була додана до листа-запиту в адресу митниці: контейнер CAAU5274913 був завантажений на борт морського судна на терміналі SHANGHAI 17.08.2024 та прибув до терміналу GDANSK 23.09.2024. Отже, твердження в рішенні про коригування, що маршрут відправлення з Ningbo не відповідає фактичним обставинам. З терміналу GDANSK контейнер вибув 25.09.2024.
В поданих з митною декларацією документах: рахунок № СФ-40361 від 25.09.2024 р. (щодо транспортування в збірному контейнері CAAU5274913) та довідці експедитора № 25/09/20370-1 від 25.09.2024 (щодо транспортування вантажу від постачальника AHHUI LAITE GAS SPRING CO., LTD) зазначена послуга «компенсація мультимодального обслуговування за територією України», її вартість включена в графу 12 митної декларації.
Згідно з листом -роз'ясненням експедитора ТОВ «ТГЛ Україна» (лист від 04.12.2024), який був поданий АТ «Новий стиль» до митниці в порядку ст. 55 М України листом № 11.12.2024/2 від 11.12.2024: - вартість послуг зберігання вантажу в порту призначення Гданьск та перевантаження вантажу включені в послугу «Компенсація мультимодального обслуговування за територією України»; - вартість експедиторських послуг за межами території України включена в послугу Морське перевезення за маршрутом Шанхай, Китай - Гданськ, Польща, та в послугу перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Гданськ, Польща, - Ягодин, митний кордон України; - загальна вартість усіх наданих послуг, пов'язаних з транспортуванням вантажу за межами території України, становить 62 862,29 грн. Саме цю загальну суму в розмірі 62 862,29 грн. зазначено в довідці експедитора ТОВ «ТГЛ Україна» № 25/09/20370-1 від 25.09.2024, яка подавалася разом з митною декларацією, суме цю суму включено до митної вартості товару у графі 12 митної декларації АТ «Новий стиль».
Згідно коносаменту № 278918392C під час морського перевезення портом та місцем доставки визначений Гданськ, згідно CMR OV 1293 3 (графа 22) відправником товару з Гданську, Польща, є компанія ALFA WEREHOUSES, згідно із звітом експедитора від 02.10.2024 виконавцем послуги «Компенсація мультимодального обслуговування за територією України» зазначена компанія ALFA WEREHOUSES.
Усі перелічені вище документи у своїй сукупності беззаперечно підтверджують наступне: відносно партії товару компанією ALFA WEREHOUSES в порту Гданськ був наданий комплекс логістичних та складських послуг (в т.ч. послуги розвантаженнянавантаження, послуги зберігання на складі), вартість усіх цих послуг під назвою «Компенсація мультимодального обслуговування за територією України» на адресу АТ «Новий стиль» була виставлена експедитором ТОВ «ТГЛ Україна» у відповідному рахунку - № СФ-40361 від 25.09.2024 р.
Вартість усіх цих послуг враховано в митній вартості товару.
Отже, вартість витрат на зберігання товару в порту призначення та перевантаження товару до розрахунку митної вартості включена. Твердження митниці є безпідставними, спростовуються наявними доказами.
Послуги, про які зазначає митний орган, є частиною мультимодального обслуговування, інших послуг АТ «Новий стиль» не отримував.
Щодо зазначення в декларації країни відправлення умови поставки FOВ без зазначення географічного пункту.
Декларація країни відправлення містить посилання на інвойс NOWY13/2024. Умовами цього інвойсу (поданий разом з МД) визначена умова поставки FOB Шанхай. Таким чином, умова поставки за декларацією є - FOВ Шанхай.
При цьому, географічне місце відправлення товару не відноситься до відомостей, які можуть підтвердити митну вартість такого товару відповідно до приписів статті 53 МК України.
АТ «Новий стиль» до митниці на підтвердження вартості транспортування товару були подані наступні документи: - разом з митною декларацією: Договір на транспортно - експедиторські послуги № 0801/23 від 08.01.2024, Заявка на перевезення, транспортний документ - Коносамент № 278918392C від 17.08.2024 , транспортний документ - CMR OV1293 3 від 25.09.2024, Рахунок № СФ-40360 від 25.09.2024, Рахунок № СФ-40361 від 25.09.2024, Довідка про транспортні витрати № 25/09/20370-1 від 25.09.2024, Довідка про навантажо-розвантажувальні роботи від 25.09.2024. - в порядку частини 8 ст. 55 МК України, за умовами якої протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (надані документи, які на час митного оформлення ще були відсутні): звіт експедитора від 02.10.2024 з переліком наданих послуг та виконавцями, Акт №ОУ-0005668 від 02.10.2024, Акт № ОУ-0005669 від 02.10.2024, Акт № ОУ-0005670 від 02.10.2024, платіжна інструкція № 8761 від 04.11.2024 та № 8762 від 04.11.2024 (за якими сплачені послуги за рахунками № СФ-40360 та № СФ-40361 від 25.09.2024), Лист від 04.12.2024 експедитора ТОВ «ТГЛ Україна». Розбіжності в усіх документах, поданих на підтвердження вартості транспортних послуг, відсутні.
Щодо відсутності каталогів, специфікацій, а загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, (наданий до митного оформлення прайс-лист від 23.10.2023) є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо АТ «Новий Стиль» та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.
Таким чином, прайс-лист є додатковим документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Прайс-лист від виробника товару «QUOTATION» наданий позивачем разом з митною декларацією, код «3014».
Щодо відсутності банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається , що транспортування партії товару здійснювалося на підставі Договору на транспортно - експедиторські послуги № 0801/2023 від 08.01.2024 р., за умовами п. 1.2., п. 1.3. цього Договору експедитор (ТОВ «ТГЛ Україна») укладає договори на перевезення від власного імені; усі права та обов'язки за договорами перевезення набуває експедитор. АТ «Новий стиль» не здійснює жодних прямих розрахунків з перевізниками, усі оплати за перевезення АТ «Новий стиль» здійснює на адресу експедитора ТОВ «ТГЛ Україна».
Згідно з п. 5.2. Договору на транспортно - експедиторські послуги № 0801/2023 від 08.01.2024 р. оплата за послуги здійснюється після підписання сторонами Акту виконаних робіт та надання документів за переліком п. 3.10. цього ж Договору, тобто передбачено відстрочення платежу.
Позивач вказує , що платіжні документи про оплату послуг з транспортування товару на дату митного оформлення товару - 30.09.2024, не були подані з об'єктивних причин: на той час розрахунки ще не були проведені, ці документи були подані пізніше, в порядку ст. 55 МУ України.
Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України банківські платіжні документи є документами, що підтверджують митну вартість товару, якщо рахунок сплачено.
Оскільки на дату подання митної декларації рахунки ще не були сплачені, відсутність банківських платіжних документів не може вважатися за правомірну підставу для невизнання митним органом заявленої декларантом вартості товару.
Вартість послуг з транспортування партії товару під час подання митної декларації була підтверджена іншими належними документами.
Посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статті 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.
Щодо доводів митного органу про не надання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані та відсутності даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частиною 2 статті 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.
Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.
При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини.
Разом з цим, зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідачем вибірково процитовано положення статті 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, при цьому не наведено жодних посилань на інформацію щодо товарів того ж класу або виду, яка б спростовувала числові значення вартості товарів, зазначені у митній декларації.
Слід зауважити, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажом на митній території України не є документом, що підтверджує митну вартість товару та який повинен надаватися позивачем відповідно до положень статті 53 МК України, а відсутність такої інформації у розпорядженні митного органу не може бути належною підставою для коригування митної вартості.
Всі інші обґрунтування (доводи) апелянта з посиланням на недоліки документів ,наданих до митної декларації та ненадання позивачем додаткових документів на вимогу Харківської митниці для підтвердження заявленої ним митної вартості товару не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів 01.10.2024 № UA 807000/2024/000578/2 , тобто оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару з наведених підстав не приймалося, оскільки зазначені мотиві не зазначені в ньому як причину за якою заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу необґрунтоване, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат апеляційна скарга жодних доводів незгоди не містить.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 520/3962/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий