01 вересня 2025 р. Справа № 520/31020/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.06.25 по справі № 520/31020/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність у нього забезпеченого права на отримання одноразової грошової допомоги, яке не забезпечено відповідачами у передбачений законом спосіб.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850 і прийняти рішення, передбачене п.9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 520/31020/24 в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що на виконання судових рішень у справах № 520/7188/24 відповідачем розглянуто матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та листом №30228-2024 від 30.10.2024 на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області у відповідь на лист № 332/119/29/39-2024 від 26.09.2024 повідомлено, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у Міністерстві прийнято рішення про відмову та 23.10.2024 затверджено відповідний висновок. Зміст вказаного листа свідчить, що підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, є анагологічним тим, що викладені у листі відповідача від 29.02.2024 № 5648/49-2024 при першому розгляді матеріалів про направлення на доопрацювання матеріалів, зокрема, проведення МСЕК з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу; відсутність у надісланих матеріалах інформації про наявність чи відсутність у заявника попереднього встановлення відсотка втрати працездатності. Додатковою підставою для відмови у призначенні грошової допомоги позивачу, відповідачем зазначено те, що долучені до матеріалів копії свідоцтва про хворобу та виписки до актів огляду МСЕК не завірені в установленому порядку. Апелянт зазначив, що матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги формувалися та направлялися Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Харківській області на адресу відповідача вдруге, оскільки вперше направлені відповідачу матеріали повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області на доопрацювання листом від 29.02.2024 № 5648/49-2024 Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України, а такі дії відповідача позивачем оскаржувалися в межах судової справи № 520/7188/24. При цьому, лист відповідача від 29.02.2024 № 5648/49-2024 про повернення на доопрацювання матеріалів не містив причин повернення, як незавірені в установленому порядку копії свідоцтва про хворобу та виписок до актів огляду МСЕК, та не вказував на необхідність доопрацювання матеріалів в частині завірення копій певних документів, що додатково свідчить про штучне та додаткове створення відповідачем перешкод в реалізації позивачем свого права на отримання грошової допомоги. Суд першої інстанції зазначив, за зверненням позивача рішення уповноваженим органом (МВС України) у відповідності до вимог Порядку №850 про наявність чи відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, не приймалося. До того ж, судом залишено поза увагою, що в листі №30228-2024 від 30.10.2024 (1662887) вказано, що "за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у Міністерстві прийнято рішення про відмову та 23.10.2024 затверджено відповідний висновок, тобто не надано оцінку та не враховано те, що відповідач вже висловив свою дійсну волю, відношення до матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та повідомив про відповідне рішення (одне з двох) передбачених пунктом 9 Порядку № 850. Після прийняття відповідачем рішення про призначення одноразової грошової допомоги та затвердження висновку про її призначення не видається будь-який наказ про виплату, а сам затверджений висновок є підставою для здійснення виплати одноразової грошової допомоги, у якому в тому числі містяться відповідні графи щодо суми такої виплати та відмітки про виплату. Апелянт також зазначив про відсутність у даному випадку дискреційних повноважень МВС України, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім того, відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначає, що саме лише подання позивачем передбачених пунктом 7 Порядку документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. В компетенції МВС України є аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь якого з рішень, чи то про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої. Так, позивачу 12.10.2022 під час первинного огляду МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 337873. В подальшому позивачу 20.10.2023 під час повторного огляду МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 309033. Але вже 15.01.2024 у новій виписці з акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 692368 позивачу підтверджено ІІ групу інвалідності, але вже внаслідок захворювання, яке пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності та направлено до МВС України для затвердження. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення про Департамент охорони здоров'я МВС України, затвердженого наказом МВС України від 17.10.2023 № 841 "Про затвердження Положення про Департамент охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України", одним із основних завдань ДОЗ МВС є розроблення, організація та забезпечення здійснення комплексу профілактичних, лікувальних, оздоровчих і реабілітаційних заходів, спрямованих на охорону і зміцнення здоров'я осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров'я МВС. Так, ДОЗ МВС при розгляді отриманих матеріалів зауважено, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, позивач направлення на медико-соціальну експертну комісію в ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" не оформляв. Крім того, слід зазначити, що зв'язок захворювань ОСОБА_1 із проходженням служби в органах внутрішніх справ установлено ще у 2011 році, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 02.03.2011 № 135, що в свою чергу давало право заявнику на встановлення відсотків втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності протягом тривалого часу після звільнення. Проте, у надісланих до МВС матеріалах відсутня інформація про наявність чи відсутність у заявника попереднього встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності, що унеможливило здійснення перевірки надісланих матеріалів на відповідність вимогам пункту 4 Порядку. При цьому, долучені до матеріалів копії свідоцтва про хворобу та виписки до актів огляду МСЕК не завірені в установленому порядку.
Третя особа своїм правом на подання пояснень не скористалась.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 1992 по 16.02.2011 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме на посаді заступника начальника ВКР ХМУ ГУМВС в Харківській області.
Наказом по особовому складу № 22 о/с від 16.02.2011, з урахуванням наказу по особовому складу № 36 о/с від 15.03.2011 в часткову зміну пункту наказу, позивача було звільнено у запас Збройних сил за ст. 64 п. "Б" (через хворобу). Підстава: свідоцтво про хворобу № 135 від 02.03.2011.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 135 від 02.03.2011 військово-лікарською комісією УМВС України в Харківській області позивача визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Також комісією встановлено, що захворювання, яке має позивач, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України (пункт 12 свідоцтва).
Після звільнення зі служби та до жовтня 2022 року позивач не проходив медико- соціальну експертну комісію для встановлення інвалідності та/або ступеня втрати працездатності, у зв'язку із отриманням захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.
12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 первинно (вперше) роглянуто медико-соціальною експертною комісією, за наслідком чого позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 11.10.2022 з причиною інвалідності "загальне захворювання", про що складено виписку до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 337873 від 12.10.2022 та визначено дату чергового переогляду - 11.10.2023.
ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що при проведенні зазначеної МСЕК йому не встановлено зв'язок інвалідності (захворювання) із проходженням служби в ОВС (у зв'язку із тим, що було відсутнє направлення на МСЕК колишнього роботодавця - ОВС).
У листопаді 2022 року, позивач, з метою встановлення йому інвалідності та/або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у зв'язку із отриманням захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області із заявою про видачу йому направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), як до свого колишнього роботодавця.
Листом Головного управління МВС України в Харківській області за підписом заступника голови ліквідаційної комісії № 3401 вс/119-12/01-2022 від 24.11.2022 р. позивачу відмовлено у видачі відповідного направлення.
Зазначену відмову позивачем оскаржено в судовому порядку, за наслідком чого, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 520/10496/22 визнано протиправною відмову Головного управління МВС України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії у видачі направлення позивачу на медико- соціальну експертну комісію та зобов'язано Головне управління МВС України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії видати позивачу направлення на медико-соціальну експертну комісію. Судове рішення у справі № 520/10496/22 набрало законної сили 30.10.2023.
20 жовтня 2023 року, до моменту прийняття Другим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 520/10496/22, позивача повторно роглянуто медико-соціальною експертною комісією, за наслідком чого позивачу встановлено II групу інвалідності з 01.11.2023 з причиною інвалідності "загальне захворювання", про що складено виписку з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 309033 від 20.10.2023.
Після набрання судовим рішенням у справі №520/10496/22 законної сили, Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Харківській області видано позивачу направлення на медико-соціальну експертну комісію, з метою встановлення йому інвалідності та/або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у зв'язку із отриманням захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.
15 січня 2024 року на підставі направлення позивача оглянуто медико-соціальною експертною комісією, за наслідком чого позивачу встановлено II групу інвалідності з 17.10.2023 та змінено категорію захворювання, встановивши, що "Захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ", про що складено виписку до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 692368 від 15.01.2024.
Крім того, позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках - 70 % у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що складено довідку Серії 12 ААА № 061023 від 15.01.2024.
ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області із заявою (рапортом) про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що за результатами огляду МСЕК йому встановлено II групу інвалідності, яка пов'язана із проходженням служби в ОВС з наданням повного переліку документів.
Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області складено висновок щодо виплати грошової допомоги у сумі 536800,00 грн та разом з усіма документами направлено до МВС України для його розгляду.
Міністерством внутрішніх справ України листом від 29.02.2024 № 5648/49-2024 Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області на доопрацювання.
Не погоджуючись із такими діями Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі 520/7188/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття одного із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 щодо ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Зобов'язано Міністерства внутрішніх справ України повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 520/7188/24 - залишено без змін в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання судових рішень у справі №520/7188/24 Відділом координації пенсійних питань МВС України листом №30228-2024 від 30.10.2024 (1662887) на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області у відповідь на лист № 332/119/29/39-2024 від 26.09.2024 повідомлено, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у Міністерстві прийнято рішення про відмову та 23.10.2024 затверджено відповідний висновок.
Згідно зі змістом вказаного листа вбачається, що під час розгляду вищезазначених матеріалів Департаментом охорони здоров'я МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія ОСОБА_1 проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" відповідна до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зокрема, повідомлено про те, що ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертну комісію в ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" не оформляв та представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що є прямим порушенням, вимог Положення.
Також під час опрацювання надісланих матеріалів з'ясовано, що ОСОБА_1 , при огляді 15.01.2024 медико-соціальною експертною комісією встановлено з 17.10.2023 другу групу інвалідності (копія виписки з акта огляду МСЕК від 15.01.2024 № 692368) та 70 % втрати професійної працездатності (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 15.01.2024 № 061023) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При цьому, зв'язок захворювань ОСОБА_1 із проходженням служби в органах внутрішніх справ установлено ще у 2011 році (свідоцтво про хворобу від 02.03.2011 №135), що давало право заявнику на встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності протягом тривалого часу після звільнення. Пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Проте, у надісланих матеріалах відсутня інформація про раніше виплачені суми та наявність чи відсутність у заявника попереднього встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності, що унеможливлює здійснення перевірки надісланих матеріалів на відповідність вимогам пункту 4 Порядку. При цьому, долучені до матеріалів копії свідоцтва про хворобу та виписки до актів огляду МСЕК не завірені в установленому порядку. Відповідно до підпункту 8 пункту 10 розділу II Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Отже, наявність зазначених вище невідповідностей в надісланих матеріалах вимогам Порядку унеможливлює затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду, заступником голови ліквідаційною комісії 23.10.2024 затверджено Висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2015 № 850.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850 і прийняти рішення, передбачене п.9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII.
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Пунктом 2 Порядку №850 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно з п.7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до п.8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно з п.9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Наведені правові норми дають підстави дійти таких висновків: за працівниками міліції зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VІІІ; розгляд заяви (рапорту) і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, для доопрацювання, Порядком №850 не передбачено; обов'язок прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за наслідками розгляду поданих працівником міліції заяви (рапорту) та документів покладений на Міністерство внутрішніх справ України.
Вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 14 Порядку №850, за змістом якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі 520/7188/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття одного із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 щодо ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Зобов'язано Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі № 520/7188/24 залишено без змін в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання судових рішень у справі № 520/7188/24 Відділом координації пенсійних питань МВС України листом №30228-2024 від 30.10.2024 (1662887) на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області у відповідь на лист № 332/119/29/39-2024 від 26.09.2024 повідомлено, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у Міністерстві прийнято рішення про відмову та 23.10.2024 затверджено відповідний висновок.
Зі змісту листа від 30.10.2024 встановлено, що під час розгляду вищезазначених матеріалів Департаментом охорони здоров'я МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія ОСОБА_1 проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зокрема, повідомлено про те, що ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертну комісію в ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" не оформляв та представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що є прямим порушенням, вимог Положення.
Також зазначено, що під час опрацювання надісланих матеріалів з'ясовано, що ОСОБА_1 , при огляді 15.01.2024 медико-соціальною експертною комісією встановлено з 17.10.2023 другу групу інвалідності (копія виписки з акта огляду МСЕК від 15.01.2024 № 692368) та 70 % втрати професійної працездатності (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 15.01.2024 № 061023) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. При цьому, зв'язок захворювань ОСОБА_1 із проходженням служби в органах внутрішніх справ було установлено ще у 2011 році (свідоцтво про хворобу від 02.03.201 і №135), що давало право заявнику на встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності протягом тривалого часу після звільнення. Пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Проте, у надісланих матеріалах відсутня інформація про раніше виплачені суми та наявність чи відсутність у заявника попереднього встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності, що унеможливлює здійснення перевірки надісланих матеріалів на відповідність вимогам пункту 4 Порядку. При цьому, долучені до матеріалів копії свідоцтва про хворобу та виписки до актів огляду МСЕК не завірені в установленому порядку. Відповідно до підпункту 8 пункту 10 розділу II Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Отже, наявність зазначених вище невідповідностей в надісланих матеріалах вимогам Порядку унеможливлює затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду, заступником голови ліквідаційної комісії 23.10.2024 складено Висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2015 № 850.
Водночас Висновок від 23.10.2024 має закреслення в грифах "затверджено (закреслено)/відмовлено", та "погодив (закреслено)/ не погодив".
Вказане свідчить, що Висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошоовї допомоги від 23.10.2024 не погоджено (відмовлено) (а.с.17).
Колегія суддів зазначає, що перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, визначений пунктом 14 Порядку №850 та є вичерпним.
Зазначену відповідачем підставу для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги як незалучення працівників закладів охорони здоров'я МВС України при проведенні медико-соціальної експертизи під час встановлення інвалідності працівнику міліції пункт 14 Порядку №850 не містить.
Пунктом 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
З урахуванням зазначеного вище, склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров'я МВС не є безумовною.
Колегія суддів зазначає, що позивач не зобов'язаний відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу, не був залучений представник закладів охорони здоров'я МВС, Міністерство внутрішніх справ України діяло всупереч нормам чинного законодавства.
Водночас позивачу згідно довідки МСЕК серії 12 ААВ №692368 від 15.01.2024 за направленням роботодавця на підставі рішення суду у справі №520/10496/22, встановлено другу групу інвалідності з 17.10.2023 "Захворювання, так пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ".
Отже, вказана довідка видана комісією спеціалізованого профілю та підтверджує факт того, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що є підставою для призначення такої допомоги. Окремі недоліки в роботі комісії, зокрема незалучення до складу комісії представників МВС України, не може бути перешкодою в реалізації законного права позивача на призначення та отримання грошової допомоги як компенсації за втрату здоров'я під час несення служби в органах внутрішніх справ, що відповідачем не спростовано.
Стосовно доводів апелянта про те, що зв'язок захворювань ОСОБА_1 із проходженням служби в органах внутрішніх справ установлено ще у 2011 році, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 02.03.2011 № 135, що в свою чергу давало право заявнику на встановлення відсотків втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності протягом тривалого часу після звільнення, колегія суддів зазначає, наступне.
Так, після звільнення позивача у запас Збройних Сил згідно наказу по особовому складу № 22 о/ с від 16.02.2011, з урахуванням наказу по особовому складу № 3 о/с від 15.03.2011 за ст. 64 п. "Б" (через хворобу), на підставі свідоцтва про хворобу № 135 від 02.03.2011, 12 жовтня 2022 року позивача первинно (вперше) оглянуто медико-соціальною експертною комісією, за наслідком чого позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 11.10.2022 з причиною інвалідності "загальне захворювання".
Тобто, при первинному проходженні МСЕК, зв'язок інвалідності із отриманням захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС не встановлено, як наслідок позивач не мав права на виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим позивачем ініційовано судовий спір у справі № 520/10496/22 (щодо направлення на МСЕК колишнім роботодавцем).
20 жовтня 2023 року при повторному огляді, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з причиною інвалідності "загальне захворювання".
17 жовтня 2023 року позивачу за наслідком огляду за направленням роботодавця на підставі судового рішення у справі № 520/10496/22, встановлено ІІ групу інвалідності з прив'язкою "Захворювання, так пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ", що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 692368 від 15.01.2024.
Тобто, лише 17.10.2023 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності із зазначенням "Захворювання, так пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ".
З огляду на що, колегія суддів вважає, що доводи Міністерства внутрішніх справ України, що зв'язок захворювань ОСОБА_1 із проходженням служби в органах внутрішніх справ установлено ще у 2011 році, є необгрунтованими та спростовуються вищевказаними обставинами.
Водночас, визначений пунктом 14 Порядку №850 вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, не містить у собі підставу, на яку послалося МВС України у листі, а саме, "відсутність у надісланих матеріалах інформації про наявність чи відсутність у заявника попереднього встановлення відсотка втрати працездатності з установленням інвалідності або без установлення інвалідності".
Стосовно посилань відповідача у листі від 30.10.2024 на те, що долучені до матеріалів копії свідоцтва про хворобу та виписки до актів огляду МСЕК не завірені в установленому порядку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, такої підстави серед вичерпного переліку підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, визначеного пунктом 14 Порядку №850 не передбачено.
Колегія суддів зазначає, що матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги формувалися та направлялися Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Харківській області на адресу відповідача вдруге, оскільки вперше направлені відповідачу матеріали повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області на доопрацювання листом від 29.02.2024 № 5648/49-2024 Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України, а такі дії відповідача позивачем оскаржувалися в межах судової справи № 520/7188/24. При цьому, лист відповідача від 29.02.2024 № 5648/49-2024 про повернення на доопрацювання матеріалів не містив причин повернення, як незавірені в установленому порядку копії свідоцтва про хворобу та виписок до актів огляду МСЕК, та не вказував на необхідність доопрацювання матеріалів в частині завірення копій певних документів, що свідчить про зловживання відповідачем своїми повноваженням під час засвідчення Висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно її виплати в подальшому позивачу.
За наведених обставин, колегія суддів зазначила, що обираючи спосіб захисту прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки відповідачем не погоджено, а отже відмовлено позивачу у затвердженні Висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 23.10.2024, відтак належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України оформленого висновком від 23.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.
Апеляційний суд враховує усталену правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену зокрема у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року.
Суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований у разі, коли йдеться про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, які належать до сфери його дискреційних повноважень.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для призначення одноразової грошової допомоги, зокрема подано усі належні документи, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні Висновку про призначення одноразової грошової допомоги, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав позивача, оскільки суб'єкт владних повноважень вже відмовляв позивачу у призначення одноразової грошової допомоги в рамках розгляду справи №520/7188/24 з тих же підстав, колегія суддів дійшла висновку, що відповідача слід зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій справі, судова колегія також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98), в якому Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Крім того, у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю "майно" саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності". При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Разом з тим, у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі №520/31020/24 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 по справі № 520/31020/24 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України оформлене висновком від 23.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова