01 вересня 2025 року справа №200/2656/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (повне судове рішення складено 21 травня 2025 року) у справі № 200/2656/25 (суддя в І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 12.02.2025 № 262840024469;
- зобов'язати призначити пенсію за віком починаючи з 05.02.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності з 05.09.1978 по 24.11.1978, з 29.11.1978 по 28.08.1980, з 05.07.1984 по 01.07.1985, з 05.05.1986 по 01.08.1988, з 03.10.1988 по 07.08.1989, з 01.06.1990 по 10.03.1997 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 09.11.1978.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з не зарахуванням спірних періодів до страхового стажу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 12.02.2025 № 262840024469 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Управління призначити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 05.02.2025, із зарахуванням до її страхового стажу періодів з 05.09.1978 по 24.11.1978, з 29.11.1978 по 28.08.1980, з 05.07.1984 по 01.07.1985, з 05.05.1986 по 01.08.1988, з 03.10.1988 по 07.08.1989, з 01.06.1990 по 10.03.1997.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в трудовій книжці ОСОБА_1 дата народження заявниці на титульній сторінці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає паспортним даним.
У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого в липні 2022 року.
Відповідно до спірного рішення ГУ ПФУ від 12.02.2025 № 262840024469 відповідач розглянув заяву позивачки від 05.02.2025 про призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Указаним рішенням позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (21 рік). Зазначено, що страховий стаж особи становить -11 років 7 місяці 24 дня, стаж що зараховується для права на призначення пенсії за віком - 13 років 1 місяць 21 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви - до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 09.11.1978 періоди роботи з 05.09.1978 по 24.11.1978, з 29.11.1978 по 28.08.1980, з 05.07.1984 по 01.07.1985, з 05.05.1986 по 01.08.1988, з 03.10.1988 по 07.08.1989, з 01.06.1990 по 10.03.1997, оскільки дата народження заявниці на титульній сторінці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає паспортним даним.
Позивачем до суду надана копія трудової книжки НОМЕР_4 , дата заповнення 09.11.1978, в якій наявні записи про трудову діяльність у спірні періоди з 05.09.1978 по 24.11.1978, з 29.11.1978 по 28.08.1980, з 05.07.1984 по 01.07.1985, з 05.05.1986 по 01.08.1988, з 03.10.1988 по 07.08.1989, з 01.06.1990 по 10.03.1997.
У вказаній трудовій книжці прізвище « ОСОБА_2 » закреслено і зазначено прізвище « ОСОБА_3 », також зазначено « ОСОБА_4 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Водночас у вказаній трудовій книжці наведені відомості про зміну прізвища на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 , виданого 28.04.1985.
До суду надана копія свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 , виданого 28.04.1985, в якому дата народження позивачки (прізвище до укладання шлюбу - « ОСОБА_2 », прізвище після укладання шлюбу - « ОСОБА_3 ») зазначена «21 травня 1961 року».
З наданої відповідачем форми РС-право щодо позивачки випливає, що до страхового стажу не зараховані спірні періоди. Зазначено, що страховий стаж позивачки складає 13 років 1 місяць 21 день.
Спірні правовідносини у зв'язку із не зарахуванням спірних періодів роботи до страхового стажу під час вирішення питання про призначення пенсії.
Частиною 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Також ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що в разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і Загальнорадянської центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» було передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а у встановлених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб роботодавця, а не на працівника.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що в трудовій книжці позивачки наявна описка в даті її народження, а саме замість правильної дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_4 » помилково зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Проте ця описка не може бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Тому оскаржуване рішення є протиправними і підлягає скасуванню, а спірні періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивачки.
На момент звернення із заявою про призначення пенсії вік позивачки становив 63 роки, і, з урахуванням спірних періодів, вона набула достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком.
Також суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За таких обставин, на думку суду, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача його позов підлягає задоволенню в повному обсязі, у тому числі щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком.
Правильність застосування наведеного способу захисту порушеного права позивача підтверджується практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 227/4273/16-а і в рішенні від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3611/20.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 200/2656/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 01 вересня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
І. В. Геращенко
Т. Г. Гаврищук