01 вересня 2025 року справа №200/3976/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/3976/25 (головуючий суддя у І інстанції - Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262240030959 від 13.03.2025 про відмову про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності з 11.09.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.06.2005, з 01.01.2006 по 30.06.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007 , з 01.10.2007 по 30.09.2008, 01.10.2008 по 30.04.2009, з 01.10.2009 по 30.06.2010 та періоди роботи зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме: - 15.08.1986 - 01.09.1988 робота вихователем в середній школі № 214; - 01.09.1988 - 25.08.1992 робота вчителем іноземної мови в середній школі № 214; - 25.08.1992- 21.10.1993 робота вчителем англійської мови середньої школи № 284; - 23.10.1993 - 06.12.1993 робота викладачем англійської мови МПП “Нолідж»; - 06.12.1993- 28.08.1997 робота вчителем англійської мови середньої школи № 284; - 29.08.1997 - 22.08.2000 робота викладачем іноземної мови, методистом Сімейного підприємства “Імідж Освіта»; - 23.08.2000 - 31.08.2002 робота вчителем англійської мови спеціалізованої школи № 296 м. Києва;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В обґрунтування позову зазначила, що стаж її роботи в період з 15.08.1986 по 31.08.2002 підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Прізвище, ім'я та по батькові позивача в трудовій книжці виконано акуратно, кольори чорнил відповідають вимогам Інструкції. Інструкція не містить вимог, щоб прізвище, ім'я та по батькові були записані одним чорнилом.
Також, як фізична особа-підприємець позивач сплатила до Пенсійного фонду страхові внески, що підтверджується доданими до позову доказами, а тому має право на зарахування до його страхового стажу періоду заняття нею підприємницькою діяльністю за період з 11.09.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.06.2005, з 01.01.2006 по 30.06.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007, з 01.10.2007 по 30.09.2008, 01.10.2008 по 30.04.2009, з 01.10.2009 по 30.06.2010 у повному обсязі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262240030959 від 13.03.2025 про відмову про призначення пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди з 15.08.1986 до 21.10.1993 включно, з 23.10.1993 до 28.08.1997 включно, з 29.08.1997 до 31.12.1997 включно, з 01.07.1998 до 31.08.1998 включно, з 01.07.1999 до 31.08.1999 включно, з 01.08.2000 до 22.08.2000 включно і з 23.08.2000 до 31.08.2000 включно, з 01.09.2002 до 31.12.2003 включно, з 01.10.2007 до 31.12.2007 включно, а також період з 01.01.2004 до 31.12.2005 повністю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2025 про призначення пенсії, з правової оцінки суду, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму судових витрат у розмірі 968,96 грн.
Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
До страхового стажу позивача правильно не зараховано періоди роботи з 15.08.1986 по 25.08.1992, 25.08.1992 по 21.10.1993, з 23.10.1993 по 06.12.1993, з 06.12.1993 по 28.08.1997, оскільки титульна сторінка трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1986 заповнена різним почерком і різними чорнилами. Уточнюючі довідки позивачем не надавались.
Також до страхового стажу не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.09.2002 по 31.12.2003, з 01.10.2007 по 30.09.2008 через відсутність сплачених внесків у індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача, не надаючи оцінку судовому рішенню в тій частині, яка сторонами не оскаржується.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 20.06.1996.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.03.2025 про призначення пенсії за віком ГУ ПФУ прийняло рішення № 262240030959 від 13.03.2025 про відмову в призначенні пенсії згідно зі статтею 26 Закону № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що вік заявниці 60 років 6 місяців, необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону № 1058 становить 31 рік, страховий стаж особи становить 18 років 8 місяців 28 днів, стаж для визначення права на пенсію становить 20 років 3 місяці 23 дні.
В трудовій книжці позивача НОМЕР_1 наявні записи про її трудову діяльність у спірні періоди з 15.08.1986 до 21.10.1993, з 23.10.1993 до 28.08.1997, з 29.08.1997 до 22.08.2000 і з 23.08.2000 до 31.08.2002.
Відповідно до форми РС-право (дата звернення: 06.03.2025) позивача: періоди з 15.08.1986 до 21.10.1993, з 23.10.1993 до 28.08.1997, з 29.08.1997 до 31.12.1997, з 01.07.1998 до 31.08.1998, з 01.07.1999 до 31.08.1999, з 01.08.2000 до 22.08.2000 і з 23.08.2000 до 31.08.2000 не зараховані до страхового стажу.
Водночас періоди з 01.01.1998 до 30.06.1998, з 01.09.1998 до 30.06.1999, з 01.09.1999 до 31.07.2000, з 01.09.2000 до 31.08.2002 зараховані до страхового стажу позивача.
Відповідно до наведеної форми (розрахунку стажу) до страхового стажу позивача зараховані періоди з 01.01.2004 до 31.12.2005 (за цей період зараховано 9 місяців 28 днів), з 01.01.2006 до 30.09.2007, 01.10.2008 до 30.04.2009, з 01.10.2009 до 30.06.2010.
Не зараховані періоди з 01.09.2002 до 31.12.2003, з 01.10.2007 до 30.09.2008.
Позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.09.2001, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_3 .
Довідка Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 14.04.2005 № 351 свідчить, що позивач була платником єдиного податку з 2001 року.
У довідці Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва від 16.12.2013 № 3325/05 зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фондів соціального страхування.
Також позивачем надані копії:
- свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2002 № 319996 , термін дії 2002 рік;
- свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2003 серія А № 442876, термін дії 2003 рік;
- свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2005 серія Є № 145555, термін дії 2005 рік;
- свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.10.2008 серія Є № 366576, термін дії 2008 рік;
- квитанції від 10.09.2008 щодо сплати єдиного податку за четвертий квартал 2008 року в розмірі 600,00 грн (доплата);
- меморіального ордеру № 65 від 03.09.2007 щодо сплати єдиного податку за четвертий квартал 2007 року в розмірі 600,00 грн;
- меморіального ордеру № 12 від 01.09.2005 щодо сплати єдиного податку за четвертий квартал 2005 року в розмірі 450,00 грн;
- банківської виписки з рахунку за 03.06.2005 щодо сплати єдиного податку за третій квартал 2005 року в розмірі 450,00 грн;
- меморіального ордеру № 11 від 03.06.2005 щодо сплати єдиного податку за третій квартал 2005 року в розмірі 450,00 грн;
- меморіального ордеру № 58 від 25.02.2005 щодо сплати єдиного податку за другий квартал 2005 року в розмірі 450,00 грн;
- меморіального ордеру № 28 від 02.12.2004 щодо сплати єдиного податку за перший квартал 2005 року в розмірі 450,00 грн;
- меморіального ордеру № 962 від 03.09.2004 щодо сплати єдиного податку за четвертий квартал 2004 року в розмірі 450,00 грн;
- меморіального ордеру № 32 від 28.05.2004 щодо сплати єдиного податку за третій квартал 2004 року в розмірі 300,00 грн;
- меморіального ордеру № 31 від 01.03.2004 щодо сплати єдиного податку за другий квартал 2004 року в розмірі 450,00 грн;
- платіжного доручення № SC14182134 від 01.12.2003 щодо сплати єдиного податку за перший квартал 2004 року в розмірі 600,00 грн;
- платіжного доручення № SC1459634 від 03.09.2003 щодо сплати єдиного податку за четвертий квартал 2003 року в розмірі 600,00 грн;
- платіжного доручення № SC17454634 від 02.06.2003 щодо сплати єдиного податку за третій квартал 2003 року в розмірі 600,00 грн;
- платіжного доручення № SC12121536 від 04.03.2003 щодо сплати єдиного податку за другий квартал 2003 року в розмірі 600,00 грн;
- квитанції від 23.01.2003 щодо сплати єдиного податку за перший квартал 2003 року в розмірі 300,00 грн (доплата);
- меморіального ордеру № SC14155936 від 05.09.2002 щодо сплати єдиного податку за третій квартал 2002 року в розмірі 300,00 грн;
- меморіального ордеру № SC16424336 від 31.05.2002 щодо сплати єдиного податку за третій квартал 2002 року в розмірі 300,00 грн.
- меморіального ордеру № SC13544936 від 02.12.2002 щодо сплати єдиного податку за третій квартал 2002 року в розмірі 300,00 грн.
Також позивачем надана податкова звітність суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного внеску за третій квартал 2002 року - четвертий квартал 2011 року і звітність зі сплати страхових внесків.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відсутні відомості щодо позивача про нарахування доходу і сплату страхових внесків за періоди з 01.09.2002 до 31.12.2003, з 01.10.2007 до 30.09.2008.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Позивач не є уповноваженою особою за заповнення трудових книжок, а тому не може нести відповідальності за дії власника або уповноваженого ним органу, тому стаж роботи, інформація про який міститься в трудовій книжці, яку не врахував відповідач, повинен бути зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підтвердила сплату єдиного внеску за спірні періоди наданими первинними документами.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
На підставі статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень статті 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, а саме: в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність страхового стажу 31 років (в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року).
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як свідчать матеріали справи, а саме рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 262240030959 від 13.03.2025, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15.08.1986, оскільки титульна сторінка трудової книжки заповнена різним почерком і різними чорнилами. Уточнюючі довідки позивачем не надавались.
Трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 15.08.1986 розділі «Відомості про роботу» містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких порушень внесення зазначених записів відповідачем під час розгляду питання про призначення пенсії позивачу не встановлено.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
На підставі пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення записів про роботу позивача у періоди після 1993, порядок ведення трудових книжок визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Згідно із пунктом 2.4. Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як встановлено пунктом 2.14 Інструкції № 58, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань призначення пенсії.
При цьому, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, заповнення першої сторінки трудової книжки різними виконавцями не вказує на наявність помилок, які б не давали можливість підтвердити стаж роботи позивача.
Тому відповідач зобов'язаний зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 15.08.1986 до 21.10.1993, з 23.10.1993 до 28.08.1997, з 29.08.1997 до 31.12.1997, з 01.07.1998 до 31.08.1998, з 01.07.1999 до 31.08.1999, з 01.08.2000 до 22.08.2000 і з 23.08.2000 до 31.08.2000.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 4 Порядку № 637 передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Постанова № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Постанови № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Наданими позивачем доказами (квитанціями, меморіальними ордерами, податковою звітністю, листами податкового та пенсійного органу тощо) підтверджено, що позивач сплачувала єдиний податок за періоди з 01.09.2002 до 31.12.2003 і з 01.10.2007 до 31.12.2007 (щоквартальна сплата єдиного податку), за період четвертий квартал 2002 року, за періоди з першого кварталу 2004 року до четвертого кварталу 2005 року, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що періоди здійснення підприємницької діяльності позивача з 01.09.2002 до 31.12.2003, з 01.10.2007 до 31.12.2007, з 01.01.2004 до 31.12.2005 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/3976/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/3976/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 01 вересня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 01 вересня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв