01 вересня 2025 року справа №200/5666/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 200/5666/24 (головуючий І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій,-
Меламед Вадим Борисович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивача, не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнання протиправним та скасування рішення (протоколу/розрахунку) відповідача від 11 серпня 2023 року № 056550003019 та позначку в «особливостях» пенсійної справи позивача «не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі ознаки роботи - «Працює»;
- зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачеві з 10 квітня 2019 року по сьогоднішній день, з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до статей 27, 28, частин другої та третьої статті 42 та пунктів 4-1, 4-3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року № 251, постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року № 124 в редакції, дійсної на момент нарахування, до фактичної виплати пенсії позивачеві за винятком сплачених сум та з урахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 серпня 2023 року № 056550003019 в частині, що в графі «Особливості» встановлює позначку «не підлягають МП, признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі «ознака роботи» - «працює»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 10 квітня 2019 року відповідно до статей 27, 28, частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, а також виплачених сум;
- в іншій частині позову - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду та вказати в наступній редакції:
Визнати дії та рішення відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивача, не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - протиправними та скасувати рішення (протокол/розрахунок) №056550003019 від 11.08.2023 року та позначку в «особливостях» пенсійної справи позивача «не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі ознаки роботи - «Працює».
Зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 10.04.2019 року по сьогоднішній день з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 «Прикінцевих положень» Закону 1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачу за винятком сплачених сум та з урахуванням компенсації втрати частини доходів.
Апелянт зазначив, що суд усунувся від аналізу обставин, що мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та грубо помилився, дійшовши безпідставного висновку про те, що нібито на підставі принципу дії закону в часі відповідач правомірно нарахував у березні 2024 року пенсію позивачу за 2019 рік у тому розмірі, в якому вона мала бути виплачена у 2019 році за умови своєчасної виплати - і так за кожний рік періоду з 2019 по 2024 рік
Суд першої інстанції зробив абсолютно хибний та безпідставний висновок: «Разом з тим суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що розмір пенсії повинен розраховуватись на дату виплати - 18 березня 2024 року, а не на день призначення, оскільки це підпадає під встановлення пенсії в твердому розміру, але з іншої дати. Розмір пенсії визначається на день призначення та підлягає збільшенню відповідно до передбачених законодавством автоматичних перерахунків пенсій та встановлених до них надбавок і підвищень за кожний відповідний період виплат.».
Хибність висновку суду першої інстанції стосовно принципу дії закону в часі полягає в наступному.
Протягом півтора десятиліття відповідач порушує конституційне право громадян України, які виїхали на МПП, на отримання пенсій, відновлене рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009. Після поновлення виплати пенсії неминуче постає питання розрахунку недоотриманої суми.
З преамбули Закону 1058-IV випливає, що цей закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, призначення, перерахунку і виплати пенсій в порядку, розмірі та способі, встановленому законом.
Правовідносини стосовно виплати пенсії позивача, починаючи з 2019 року, в тому числі організаційно-процесуальні заходи стосовно розрахунку та перерахунку пенсії на момент її виплати, не відновились ні у 2019, ні у 2020, ні в жодному з наступних років.
Лише завдяки вжиттю примусових заходів відповідач у 2024 році розпочав організаційно-процедурні дії для виплати пенсії позивачу за період, починаючи з 2019 року. Зокрема, було здійснено обов'язковий етап - ухвалення адміністративного акта у формі рішення (протокол/розрахунок) №056550003019 від 11.08.2023 року щодо нарахування пенсії до виплати.
Відповідно до Постанови ВП Верховного суду від 04.04.2024 року у справі №240/19227/21 - за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання ними чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання ними чинності та продовжують існувати на час набрання чинності.
Враховуючи, що правовідносини щодо ухвалення адміністративного акта у формі рішення/протоколу-розрахунку рішення (протокол/розрахунок) №056550003019 від 11.08.2023 року про нарахування пенсії виникли не у 2019 році, а саме у 2024 році до цих правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент здійснення розрахунку.
Згідно з ч. 1 ст. 87 Закону «Про адміністративну процедуру», адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним органом відповідно до закону, що діяв на момент його прийняття. Застосування норм, які діяли у 2000 році, є неправомірним та суперечить статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру». Таким чином, відповідач зобов'язаний застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття рішення.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23, який підтверджує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те законодавче регулювання, яке є чинним на момент прийняття та виконання адміністративного акта таким суб'єктом.
З моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, індексація пенсії в вигляді застосування коефіцієнта збільшення пенсії відповідно до абзаців другого і третього ч.2 статті 42 Закону 1058-IV, стала невід'ємною частиною підвищеної пенсії.
В свою чергу розмір підвищеної пенсії відповідно до ч.2 ст. 42 Закону 1058-IV не може бути нижчим за мінімальну пенсію, яка встановлюється в розмірі, визначеному статтею 28, відповідно до ч. 3 ст.42 цього Закону.
Таким чином, на розрахунок виплати поточної пенсії позивача та розрахунок пенсії за період з 10.04.2019 по 18.03.2024 рік діють норми Закону № 1058-IV, чинні на момент здійснення розрахунку, в тому числі з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та з надбавками відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, саме в редакції, дійсній на момент нарахування пенсії Позивачу, а саме на березень 2024 року.
Будь-який інший висновок не лише суперечив би Закону 1058-IV та теорії дії закону у часі, а й не призвів би до поновлення порушеного конституційного права позивача на пенсію. Адже, нарахування пенсії у 2024 році в розмірі за квітень 2019 року в умовах зростання цін, без урахування інфляції, не є дотриманням встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня громадян України.
Пенсія, нарахована відповідачем у березні 2024 року за квітень 2019 року в твердому розмірі, була нарахована в березні 2024 року в тому ж розмірі, якби виплата відбулася у квітні 2019 року. І так щодо кожного місяця періоду боргу з 10.04.2019 року.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що судом не враховано те, що позовна заява подана від імені Позивача ОСОБА_1 особою, яка не має відповідних діючих повноважень.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем.
До позовної заяви від імені ОСОБА_1 надані наступні документи:
1. Ксерокопія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1232352, виданого 02.09.2022 на підставі договору про надання правової допомоги від 18.03.2021 у Донецькому окружному адміністративному суді, у Першому апеляційному адміністративному суді;
2. Посвідчення адвоката № 21495, видане 26.07.2017.
Суд безпідставно не врахував того, що адвокат Меламед В.Б. вже представляв інтереси позивача на підставі того ж самого ордеру в іншій справі.
Враховуючи те, що позовна заява по даній справі була подана представником позивача адвокатом Меламедом В.Б. 15.08.2024, тобто після закінчення його повноважень у попередній справі, відповідач вважає, що адвокат Меламед В.Б. не є особою, яка мала повноваження щодо підписання позовної заяви у даному провадженні, у зв'язку з чим відповідно до пункту 3 частини 3 статті 169 КАС України позовна заява має бути повернена без розгляду.
Крім того, суд не прийняв до уваги те, що в даній справі існує факт злиття в одній особі дій Меламеда В.Б. як нотаріуса та дій Меламеда В.Б. як адвоката. В ордері на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1232352 від 02.09.2022, зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 18.03.2021, проте сам договір до позовної заяви не додано.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача Меламед В.Б. засвідчує підпис позивача на довіреності щодо представництва Меламеда В.Б. інтересів Позивача в суді, а також на документах, які надаються до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Крім того, суд помилково не врахував, відсутні протиправні дії відповідача в частині встановлення особливості «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. Розм», оскільки в даному випадку відповідач здійснював нарахування пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №200/4382/20-а.
Суд не врахував того, що у випадках, коли інше не зазначено в рішенні суду пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення виплати.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив відмовити у її задоволені.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 200/4382/20-а ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Пенсію призначено з 10 квітня 2019 року (дня звернення із заявою).
Ухвалою суду витребувано протокол призначення пенсії з 10 квітня 2019 року.
На виконання ухвали суду відповідачем надано протокол перерахунку пенсії від 11 серпня 2023 року (рішення відповідача від 11 серпня 2023 року № 056550003019), що оскаржує позивач.
Пенсія нараховувалась, але не виплачувалась.
Окремою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі № 200/4382/20-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вжити заходи щодо належного виконання судового рішення від 14 вересня 2020 року шляхом виплати пенсії позивачеві на особистий банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», починаючи з 10 квітня 2019 року.
10 липня 2023 року за результатами апеляційного перегляду ухвала суду залишена без змін.
Виплата пенсії за період з 10 квітня 2019 року по 18 березня 2024 року в сумі 310 650, 14 грн здійснена 18 березня 2024 року.
Згідно з позначкою «Особливості» у протоколі перерахунку пенсії від 11 серпня 2023 року (рішення відповідача від 11 серпня 2023 року № 056550003019) пенсія позивача не підлягає МП (масовим перерахункам), призначена за рішенням суду в твердому розмірі - з 10 квітня 2019 року по довічно. Ознака роботи - працює.
З огляду на це розмір пенсії у визначені протоколом періоди встановлено без підвищень у твердій сумі - 5 188, 55 грн, а доплата за 1 рік понаднормового стажу (понад 35 років для чоловіків) у твердій сумі - 14, 97 грн.
Позивач оскаржує рішення відповідача від 11 серпня 2023 року № 056550003019, яке отримав вперше з листом відповідача від 11 березня 2024 року, вважаючи, що цим рішенням неправильно визначено розмір пенсії. Зазначає, що оскільки пенсія виплачена 18 березня 2024 року, то й розраховуватися її розмір повинен на дату виплати, а не на день призначення.
З огляду на це розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, який застосовано відповідачем, а саме 6 188, 89 грн за 2016-2018 роки, позивач індексує на коефіцієнт за 2021, 2022, 2023, 2024 роки (1, 11; 1, 14; 1, 19; 1, 0796 відповідно) та отримує 10 061, 22 грн заробітної плати для розрахунку.
Доплату за 1 рік понаднормового стажу позивач також визначає у твердій сумі - 23, 61 грн, але на день виплати пенсії, а не призначення, як обчислено відповідачем, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 січня 2024 року.
Визначення інших показників, зокрема, коефіцієнту заробітної плати (доходу) - 2, 31273 та коефіцієнту страхового стажу - 0, 36250 не є спірним між сторонами.
Щодо доводів апелянта про відсутність повноважень представника позивача на звернення до суду з цим позовом в інтересах позивача, апеляційний суд враховує наступне.
За ч. 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За ч. ч. 4, 7 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно зі ст.26 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що позовна заява адвоката Меламеда В.Б. в інтересах ОСОБА_2 сформована та подана до суду представником з використанням сервісу підсистеми «Електронний суд», до позовної заяви подано ордер в електронному вигляді від 6 квітня 2021 року, який містить всі необхідні реквізити, визначені пунктом 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, (далі - Положення №41).
За ч. 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Згідно з п. 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (далі - Положення № 41), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
За п. 5 цього Положення ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За пунктом 12 Положення № 41 (в редакції, чинній на дату формування ордеру) ордер містить наступні реквізити:
12.1. Серію, порядковий номер ордера;
12.2. Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога;
12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
(в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17 листопада 2020року)
12.5. Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;
12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження);
12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер;
12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги;
12.9. Дату видачі ордера;
12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);
12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»);
12.12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням;
12.13. Двовимірний штрих-код QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ;
12.14. Реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.
Згідно з п. 12 Положення № 41 (чинна редакція) Ордер містить наступні реквізити:
12.1.Серію, порядковий номер ордера;
12.2. Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога;
12.3. Посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
12.4 Назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
(зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України
№ 118 від 17 листопада 2020 року)
12.5. Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;
12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження);
12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер;
12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги;
12.9. Дату видачі ордера;
12.10. Підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);
(зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України
№ 36 від 08 червня 2024 року)
12.11. Підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»);
(зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України
№ 36 від 08 червня 2024 року)
12.12. Підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням.
Під час дії воєнного стану на території України, реквізити, передбачені цим підпунктом можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення;
(зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України
№ 45 від 29 квітня 2022 року, № 36 від 08 червня 2024 року)
12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ;
12.14. Реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці;
(зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України
№ 32 від 19 травня 2023 року)
12.15. Ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
(зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України
№ 36 від 08 червня 2024 року)
Рішенням Ради адвокатів України № 137 від 15-16 грудня 2023 року визначено, що використання ордеру на надання правничої (правової) допомоги, які оформлені адвокатом на бланку з однією і тією ж серією та номером ордеру, але з різним змістом, є порушенням Правил адвокатської етики.
Згідно КП «Діловодство спеціалізованого суду» представником позивача долучено ксерокопію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1232352, виданого 02.09.2012 на підставі договору про надання правової допомоги №____від 18.03.2021 у Донецькому окружному адміністративному суді, у Першому апеляційному адміністративному суді.
При цьому в наданому ордері не зазначено, що він діє лише для надання позивачу правової допомоги адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем на підставі відповідного договору про надання правової допомоги.
Суд зазначає, що зазначений ордер на надання правничої (правової), виданий за типовою формою, яка встановлена Положенням №41, а не за типовою формою, яка виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону згідно з Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням Ради адвокатів України №36 від 17 грудня 2012 року.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на вимоги пункту 5 Положення №41 в якості обґрунтування заявлених клопотань є безпідставними.
Щодо посилання апелянта на те, що представник позивача у справі діє як адвокат і нотаріус, суд зауважує, що посилання на положення виключно українського законодавства за наявності іноземного елементу є необґрунтованими. В матеріалах справи відсутні докази, що Меламед Вадим Борисович здійснює нотаріальну діяльність в Україні, тому за вказаних обставин, у суду відсутні законні підстави вважати, що вимоги щодо несумісності адвокатської та нотаріальної діяльності було порушено.
Отже, адвокатом Меламедом В.Б. належним чином підтверджено наявність повноважень на звернення з цим позовом до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах позивача.
Пунктом 2 частини статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Отже, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
Згідно з ч. 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. […]; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи (частина друга статті 40 Закону № 1058-IV).
Отже, при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Спір відсутній між сторонами про те, що слід виходити з середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки в розмірі 6 188, 89 грн.
За абз. частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У цю норму Законом від 15 лютого 2022 року № 2040-IX внесено зміни, які застосовується з 1 березня 2022 року, лише в частині встановлення дати - «з 1 березня». Зазначена норма діє з 2017 року.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац 2 частини другої статті 42 Закону № 1058-IV).
Ці норми кореспондуються з приписами Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).
Особливості перерахунку пенсій згідно з Порядком № 124 у 2020 році визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року № 251.
На підставі цих норм при обчисленні у наступних роках пенсії, призначеної з 10 квітня 2019 року, застосуванню підлягає середня заробітна плата (дохід) в Україні підвищена на коефіцієнт індексації пенсії.
Отже, коефіцієнтами підвищення (індексації) пенсій є: 1,11 (у 2020 році), 1,11 (у 2021 році), 1,14 (у 2022 році), 1,197 (у 2023 році), 1, 0796 (у 2024 році), тому обчислення позивачеві пенсії в твердому розмірі без урахування масових перерахунків пенсії порушує вказані норми та протиправно обмежує права позивача.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що розмір пенсії повинен розраховуватися на дату виплати - 18 березня 2024 року, а не на день призначення, оскільки це підпадає під встановлення пенсії в твердому розміру, але з іншої дати. Розмір пенсії визначається на день призначення та підлягає збільшенню відповідно до передбачених законодавством автоматичних перерахунків пенсій та встановлених до них надбавок і підвищень за кожний відповідний період виплат.
Доводи відповідача про те, що індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться, суперечать статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки індексації підлягають усі грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
За правою позицію, викладеною в постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 537/6150/16-а, проживаючи в Ізраїлі, громадяни України мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії з урахуванням індексації та доплат за ознакою місця проживання.
Доводи відповідача про передчасне звернення до суду з огляду на те, що рішення про відмову в перерахунку не приймалося, є помилковими, оскільки законом не встановлено досудовий порядок вирішення спору, достатньо факту порушення прав.
За абз. 1, 2 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Тобто, якщо основний розмір пенсії особи, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, не перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розрахунок підвищення за понаднормовий стаж проводиться, виходячи з основного розміру пенсії особи.
У разі, якщо основний розмір пенсії особи, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, перевищує визначений законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розрахунок підвищення за понаднормовий стаж проводиться виходячи із розміру зазначеного прожиткового мінімуму, визначеного законом на момент обчислення пенсії.
Розмір пенсії позивача, обчислений відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, перевищує визначений законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому надбавка, передбачена абзацом 2 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, залежить від цього прожиткового мінімуму.
Оскільки кожного року з 2019 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, змінювався, то встановлення його у фіксованій сумі порушує права позивача на отримання пенсії в належному розмірі.
Також, суд не приймає бере до уваги доводи позивача про те, що розмір доплати повинен розраховуватися на дату виплати - 18 березня 2024 року, оскільки вона розраховується на момент обчислення пенсії і у подальшому перераховується.
Висновки відповідача про те, що позивач працює, зроблені на підставі того, що трудова книжка не містить запису про звільнення з роботи на підприємстві, зареєстрованого на території України, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач виїхав за кордон на постійне місце проживання в 2015 році, а відповідачем не надано суду форму ОК-5, яка б могла підтвердити, що з 2015 року позивачеві нараховується заробітна плата.
Позначка «працює» в графі «ознака роботи» порушує права позивача щодо перерахунку пенсії, встановлені ч. 3 статті 42 Закону № 1058-IV
Підсумовуючи викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11 серпня 2023 року № 056550003019 в частині, що в графі «Особливості» встановлює позначку «не підлягають МП, признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі «ознака роботи» - «працює».
Вимога про визнання протиправними дій відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивача, не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», задоволенню не підлягає, оскільки охоплюється попередньою вимогою.
Крім того, похідна вимога підлягає задоволенню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 10 квітня 2019 року відповідно до статей 27, 28, частин другої та третьої статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, а також виплачених сум.
Вимога зобов'язати нарахувати та виплатити пенсію в розмірі на момент нарахування задоволенню не підлягає з підстав, викладених вище.
Вимога зобов'язати нарахувати та виплатити пенсію відповідно до пунктів 4-1, 4-3 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV задоволенню не підлягає, оскільки ці норми стосуються пенсій, призначених ще до 2011 та до 01 жовтня 2017 року. Пенсія позивачеві призначена з 10 квітня 2019 року.
Враховуючи, що вимоги про перерахунок та виплату пенсії позивача не обмежується 2019, 2020 роками, то посилання при задоволенні похідної вимоги на постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року № 251, постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року № 124 є некоректним та в такому контексті будуть обмежувати права позивача. Ці вимоги охоплюються задоволеною вимогою про урахування автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок.
Крім того, позовна вимога про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням компенсації втрати частини доходів заявлена передчасно, оскільки пенсію ще не перераховано та не виплачено (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення строку звернення до суду з огляду на те, що за загальним правилом частини другої статті 122 КАС України строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки пенсія не виплачувалася до 18 березня 2024 року, то суд виходить з того, що позивач дізнався про порушення своїх прав з дня отримання оскаржуваного рішення від 11 серпня 2023 року № 056550003019, тобто з 11 березня 2024 року, а тому звернення до суду 15 серпня 2024 року відбулося в межах шестимісячного строку.
При перевірці повноважень представника позивача суд виходив з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 340/1498/22, за якою ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання будь-яких інших документів законодавство не вимагає.
Стосовно посилання представника позивача в апеляційній скарзі на правову позицію, викладену у постанові ВП Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі №240/19227/21, Верховного Суду в постанові від 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23, то колегією суддів не можуть бути прийняті посилання на ці висновки, оскільки обставини цієї справи виникли за різних фактичних обставин, ніж у справах, на які посилається апелянт.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 серпня 2023 року № 056550003019 в частині, що в графі «Особливості» встановлює позначку «не підлягають МП, признач. за ріш. суду в твердому розмірі», а в графі «ознака роботи» - «працює»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 10 квітня 2019 року відповідно до статей 27, 28, частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, а також виплачених сум.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 200/5666/24 за позовом Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій- залишити без змін.
Повний текст постанови складений 1 вересня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Т.Г. Гаврищук