Справа № 127/22256/25
Провадження 2/127/4678/25
01 вересня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Вохмінова О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову в цивільній справі № 127/22256/25 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця», третя особа - філія «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу від 08.07.2025 року № 275-ф/ос «з особового складу», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області з 17.07.2025 року знаходиться цивільна справа № 127/22256/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця», третя особа - філія «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу від 08.07.2025 року № 275-ф/ос «з особового складу», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 24.09.2025 року на 11.30 год. з викликом учасників.
14.08.2025 року судом зареєстровано заяву позивача про забезпечення позову, яку мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює на посаді директора філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця».
На підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2025 року № 127/9480/25 позивача було відсторонено з посади директора філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця» строком на 2 місяці, однак, в межах строку досудового розслідування, до 25.05.2025 року включно. У зв'язку з відстороненням позивача, обов'язки директора філії було покладено на ОСОБА_2 , до дня фактичного виходу позивача на роботу.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2025 року № 127/19634/25 було продовжено строк відсторонення позивача з посади директора філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця» строком на 2 місяці, до 24.08.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування. Зазначену ухвалу суду було скасовано ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.07.2025 року.
Отримавши копію ухвали суду апеляційної інстанції від 03.07.2025 року позивач звернувся до філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця» та безпосередньо до АТ «Укрзалізниця» про відновлення трудових відносин, однак, 04.07.2025 року працівниками воєнізованої охорони позивач не був допущений до робочого місця, посилаючись на лист директора департаменту електрифікації та електропостачання АТ «Укрзалізниця», підписаний КЕП 03.07.2025 року о 18.07 год.
Після неодноразових звернень позивача, АТ «Укрзалізниця» 07.07.2025 року прийнято наказ № 273-ф/ос про допуск з 08.07.2025 року позивача до роботи на посаді директора філії.
До 08.08.2025 року позивач не був допущений до роботи та не міг виконувати свої посадові обов'язки.
Водночас, наказом відповідача від 08.07.2025 року № 275-ф/ос на підставі доповідної записки від 04.07.2025 року № ЦЦКБ-20/30н, п. 6.20 порядку організації та проведення перевірок і службових перевірок в АТ «Укрзалізниця», затвердженого рішенням правління 20.01.2025 року, було прийнято рішення відсторонити ОСОБА_1 , директора філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця», з 08.07.2025 року на час проведення службової перевірки філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця», з позбавленням права доступу до територій та приміщень філії.
На думку позивача, відповідач вчиняє усі можливі дії з метою не допуску позивача до роботи та подальшого звільнення у зв'язку із закінченням трудового контракту - 27. 09 .2025 року.
На думку позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову до вирішення цієї справи по суті існують обґрунтовані підстави вважати, що позивача буде попереджено про звільнення та звільнено з посади. Також невжиття заходів забезпечення позову призводить до позбавлення позивача заробітної плати впродовж всього часу відсторонення його від роботи, оскільки заробітна плата йому лиш нараховується, але не виплачується.
Крім того, в період відсторонення він позбавлений можливості виконання цільових показників діяльності, що слугуватиме підставою для не продовження дії контракту, що може ускладнити захист трудових прав позивача у даній справі.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач наразі вчиняє дії щодо виправлення помилок та легалізації своїх незаконних дій, що існує вірогідність істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення його позовних вимог.
Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом :
-заборони АТ «Укрзалізниця» вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання директору філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 в реалізації його посадових повноважень, прав та обов'язків, в т. ч. шляхом їх зупинення, припинення, обмеження тощо;
-заборони АТ «Укрзалізниця» та уповноваженим особам звільняти ОСОБА_1 з посади директора філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця»;
-заборони АТ «Укрзалізниця» вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення реорганізації з метою скорочення посади директора філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця», приймати будь-які рішення (акти), спрямовані на проведення реорганізації з метою скорочення посади директора філії «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця».
Дослідивши зміст заяви, враховуючи підстави і предмет позову, докази, що залучені позивачем до матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1, ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України визначено: суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 10 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується,зокрема, забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Згідно ч. ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, підстави і предмет позовних вимог ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що обрані позивачем види забезпечення позову не є співмірними із позовними вимогами, а заборона відповідачу звільняти ОСОБА_1 , заборона вчиняти дії щодо реорганізації юридичної особи взагалі суперечитиме завданням цивільного судочинства і є втручанням в господарську діяльність товариства, тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149, 153 ЦПК України, суд,
відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову в цивільній справі № 127/22256/25 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця», третя особа - філія «Енергоремтранс» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування наказу від 08.07.2025 року № 275-ф/ос «з особового складу», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст. 354, ст. 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 01 вересня 2025 року.
Суддя: