Справа № 127/26317/25
Провадження № 2-о/127/480/25
26 серпня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування фізичної особи на утриманні.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.
Як вбачається із заяви, ОСОБА_1 просить встановити факт її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , який загинув під час виконання бойового завдання у Курській області ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в лавах ЗСУ.
Як зазначає у заяві ОСОБА_1 встановлення вказаного факту їй необхідне для реалізації права на отримання соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ та Постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року «№168».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно із ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції, якими є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Таким чином, при розгляді заяви вбачається спір про право.
Спір про право, це спір, що пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові у справі №383/821/22 від 07.02.2024, в постанові у справі №357/10078/22 від 13.06.2024, в постанові у справі №759/1894/23 від 10.04.2024, в яких Верховний Суд виснував про те, що встановлення факту проживання з військовослужбовцем та факту перебування на його утриманні підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також та, що у даному випадку встановлення факту перебування на утриманні необхідно заявниці для отримання соціальних виплат, в тому числі і виплати грошового забезпечення, а саме грошової допомоги та оформлення всіх відповідних пільг, тобто у даному випадку вбачається спір про право, тому у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 19, 186, 260, 261, 293, 294, 296, 315, 353-355 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення
Роз'яснити заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Жмудь