справа № 570/3406/25
провадження № 3/570/1496/2025
25 серпня 2025 року
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09 липня 2025 року близько 14 год. 30 хв. по АДРЕСА_1 виявлено, що ОСОБА_1 неналежно виконує батьківські обов'язки щодо виховання доньки ОСОБА_2 , 2008 р.н., яка 25.06.2025 госпіталізована до РОДЛ із діагнозом гостра алкогольна інтоксикація, чим порушила вимоги ст.12 ЗУ "Про охорону дитинства".
У поданій до суду заяві правопорушник свою вину у вчиненому визнає.
Дослідивши матеріали справи, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення, суддя прийшов до таких висновків.
Ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" на суд покладає обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченої нормами права сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Об'єктом є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч.1, 2).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Суб'єктом правопорушень є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють.
Встановлені обставини підтверджуються
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №471786 від 09 липня 2025 року,
- письмовими поясненнями правопорушника,
- реєстрація ЄО №11428 від 25.06.2025.
Протокол про адміністративне правопорушення складений у присутності правопорушника, йому наданий. Відповідно до тексту протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КУпАП.
Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також результатів оскарження дій працівників поліції.
За змістом закону протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, які пред'являються чинним законом до такого документу, визнано належним доказом та крім того, в матеріалах провадження наявні і інші беззаперечні докази, які підтверджують вину правопорушника. Доказів, які не були відомі особі при складанні відповідного протоколу, правопорушник у суді не надав. Вказані докази є такими, що повністю узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП як невиконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Малозначним є правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Ісмаїлов проти Росії" від 6 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи те, що правопорушник у вчиненому щиро розкаялася, визнала свою вину, своїми діями не завдала будь-якої значної шкоди державному або громадському порядку, правам і свободам громадян, раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що дане правопорушення не становить великої суспільної шкідливості, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам і є малозначним, тому вважаю за можливе згідно ст.22 КУпАП звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності в зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та закрити провадження у справі.
На підставі ст.22, ч.1 ст.184 КУпАП, керуючись ст.283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обмежитись усним зауваженням.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184Кодексу України про адміністративні правопорушення
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Кушнір Н.В.