вул. Д.Ростовського, 35, с-ще Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"29" серпня 2025 р. Справа №569/20347/24
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарями Хоменко О.В., Снитко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у с-щі Макарів Київської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком.
В обґрунтування позову позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 . З матір'ю дитини він ніколи не перебував у шлюбі. Донька проживає з ним у м. Рівне, відвідувала дитячий садок, школу. Позивач займається самостійно її вихованням та добросовісно виконує свої батьківські обов'язки. Мати дитини вихованням доньки не займається, проживає окремо. Позивач ніколи не чинив перешкоди у спілкуванні відповідачки з донькою. Добровільно підтвердити місце проживання доньки з позивачем відповідач відмовляється, тому звернувся до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, позивач просить суд: визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31.10.2024 р. дану справу передано на розгляд за підсудністю до Ірпінського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2024 р. дану справу передано на розгляд за підсудністю до Макарівського районного суду Київської області.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13.01.2025 р. позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України, а третій особі - строк для подання письмових пояснень.
Ухвалами суду від 04.03.2025 р. та 12.06.2025 р. витребувано у Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради висновок про доцільність чи не доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребуваний висновок надійшов до суду 01.08.2025 р. та приєднаний до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 06.08.2025 р підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 29.08.2025 р.
У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися.
Від представника позивача адвоката Гладчук З.Я. надійшла заява про розгляд справу у її та позивача відсутність, вказавши про підтримання позовних вимог, які просила задовольнити.
Згідно поданої заяви від 07.03.2025 р. відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечує, справу просила розглянути у її відсутність.
Третя особи подала заяву про підтримання позовних вимог, які просила задовольнити, справу розглянути у відсутність представника.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , її батьками вказані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11).
Згідно договору оренди житла (будинку) від 15.11.2022 р. позивач є наймачем будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-16).
Як вказав позивач та що не заперечила відповідач, він разом з донькою ОСОБА_4 проживає в орендованому будинку у м. Рівне.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 34).
За інформацією закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу (санаторій) №43 Рівненської міської ради від 23.08.2024 р., ОСОБА_3 відвідувала заклад з 02.10.2019 по 10.03.2010 (у списковому складі значиться як ОСОБА_5 ). Вихованням та навчанням дитини займався тато ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_2 заклад дошкільної освіти не відвідувала, вихованням та умовами перебування дитини не цікавилася (а.с. 17).
За інформацією Рівненського ліцею №22 Рівненської міської ради від 27.09.2024 р., ОСОБА_3 , учениця 5-Г класу, постійно відвідує ліцей. До закладу найчастіше супроводжує бабуся ОСОБА_6 . Батьківські збори у ліцеї постійно відвідує бабуся, на свято першого дзвоника, 2 вересня були і бабуся і тато. Біологічна матір ОСОБА_2 в закладі не була жодного разу протягом навчання в 1-4 класах та в 5-Г класі поточного навчального року (а.с. 18).
Позивач з 14.02.2024 по 30.09.2024 працював у ФОП ОСОБА_7 у правдивій грильовні «Чорна кістка» на посаді кухара, про що надано позитивну характеристику з місця роботи (а.с. 19, 20).
Згідно Висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із батьком, ОСОБА_1 (а.с. 95 зворот - 96).
Крім того, позивачем подано рішення Макарівського районного суду Київської області від 21.07.2025 р. у справі №569/19566/24 про позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 101-106).
Вирішуючи вимоги за даним позовом суд виходить також з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Ч. 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Ч. 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, а також, що позивач не чинить жодних перешкод у спілкуванні матері з дитиною, відповідач на даний час не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком-позивачем, та приходить до переконання про можливість визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, підстав для звільнення відповідача від стягнення судового збору судом не встановлено, позивачем при подачі позову сплачено 1 211,20 грн. (а.с. 21), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 29.08.2025 року.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради: 33028, м. Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 25675397..
Суддя Л.В. Білоцька