Справа № 367/7866/23
Провадження №2/367/972/2025
(повний текст)
24 січня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Горбачової Ю.В.,
за участі: секретаря - с/з Музики Є.О.,
представника позивача - Берестень В.В.,
представника відповідача - Ландишевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь матеріали цивільної справи за позовом Державного податкового університету до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з гуртожитку та стягнення заборгованості за проживання,
Позивач Державний податковий університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з гуртожитку та стягнення заборгованості за проживання, в якому просить: усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення громадянки ОСОБА_1 із жилого приміщення гуртожитку: кімнати АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного податкового університету борг за проживання у житловому приміщенні у розмірі 2103 грн. 32 коп.; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 26.01.2022 по 31.12.2022 роки займала посаду старшого наукового співробітника відділу дослідження публічних фінансів Науково-дослідного інституту фінансової політики за сумісництвом на основі строкового трудового договору в Університеті державної фіскальної служби України.
Відповідач отримала право на проживання в зазначеному гуртожитку на підставі наказу Академії державної податкової служби України, правонаступником якої є Державний податковий університет, від 15.02.2001 року № 280 «Про покрашення житлово-побутових умов». На підставі Наказу, ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_1 ) було надано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказує, що гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належить Університету на праві власності.
Щодо правонаступництва зауважує, що на підставі Указу Президента України від 21.08.2003 № 870/2003, Академії державної податкової служби України надано статус національної. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2006 № 472-р, Національну академію державної податкової служби України перетворено в Національний університет державної податкової служби України. Національний університет державної податкової служби України реорганізований шляхом злиття в Університет державної фіскальної служби України на підставі: розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1184-р «Про утворення Університету державної фіскальної служби України». Університет державної фіскальної служби України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1202-р «Про утворення Державного податкового університету» та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2021 № 574 «Деякі питання утворення Державного податкового університету» реорганізовано шляхом приєднання до Державного податкового університету.
31.12.2022 ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору (копія наказу додається), отже припинила трудові відносини з Університетом. Однак, станом на 04.10.2023 року відповідач добровільно не звільнила кімнату АДРЕСА_4 і продовжує користування житлом. Крім цього, відповідач має заборгованість за проживання. Зазначене перешкоджає Університету, як власнику гуртожитку, користуватись та розпоряджатись своїм майном. Договір найму житла не укладався, що підтверджує відсутність підстав для користування власністю Університету.
Зауважує, що ОСОБА_1 підпадає під категорію осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в ч. 2 ст. 132 Житлового кодексу України, а також осіб, перелічених у ст. 125 Житлового кодексу України, які можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.
У зв'язку з чим, листом за вих. № 2101/01-23 від 27.09.2023 року Університет запропонував відповідачу переселитись до спеціально облаштованого приміщення, що перебуває у належному технічному та санітарно-гігієнічному стані і в яких створено належні умови для проживання та відпочинку площею 10,6 кв.м. Таке приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Вказаний будинок також перебуває у власності Університету.
Проте, листом від 02.10.2023 року № Б-169/01-18 ОСОБА_1 відмовилась від пропозиції переселитись з кімнати гуртожитку до спеціально облаштованого приміщення Університету.
Звертає увагу, що відповідно до відкритих даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_6 .
Враховуючи, що ОСОБА_1 , розірвавши трудові відносини з Університетом добровільно не звільнила кімнату гуртожитка і створює перешкоди у користуванні власністю Університету, вона зобов'язана повернути його власнику шляхом виселення та виплатити заборгованість за проживання, що становить 2103 грн. 32 коп.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2023 року позовну заяву було залишено без руху з зазначенням недоліків та наданням позивачу строку для їх усунення. У відповідний строк позивач усунув вказані недоліки.
Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року судом відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.
11.03.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Ландишевої С.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Представник підтверджує, що ОСОБА_1 працювала в Державному податковому університеті, що є правонаступником Університету державної фіскальної служби України, який є правонаступником Національного університету державної податкової служби України, який є правонаступником Національної академії державної податкової служби України, з квітня 2001 року до грудня 2022 року, тобто, двадцять один рік. Зазначає, що на підставі наказу Академії державної податкової служби України від 15.02.2001 № 280, ОСОБА_3 , як викладачу академії, та членам його сім'ї: дружині - ОСОБА_1 та сину - ОСОБА_4 , було надано для проживання квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 та її син зареєстровані з 2003 року і по теперішній час. Зазначена кімната 405 має загальну площу розміром 33,3 кв.м., жилу площу розміром 16,7 кв.м. та усі зручності, тобто є повноцінною однокімнатною квартирою. У вересні 2002 року чоловік ОСОБА_1 помер, але відповідач та її син продовжили проживати у вказаному вище житлі, оскільки відповідач працювала в академії викладачем та на наукових посадах.
Представник підтвердив, що Листом від 27.09.2023 № 2101/01-23 позивач запропонував ОСОБА_1 переселитися у приміщення площею 10,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 . Листом від 02.10.2023 ОСОБА_1 повідомила позивача, що вказане приміщення порушує житлові умови проживання її сім'ї та її житлові права. Позивач не врахував, що згідно з пунктом 3 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, жила площа в гуртожитках надається: - у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім'ї; - у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах. Розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути менше ніж 6 кв. метрів на одну особу. ОСОБА_1 та її повнолітній син правомірно користуються кімнатою 405, загальною площею розміром 33,3 кв.м., жилою площею розміром 16,7 кв.м., яка має усі зручності та є повноцінною однокімнатною квартирою, та відповідає вказаним вище мінімальним нормам жилої площі у гуртожитку на одну особу. Натомість позивач запропонував відповідачу та її сину проживання у приміщенні жилою площею 10,6 кв.м., розмір якої не відповідає мінімальному розміру жилої площі у гуртожитку на одну особу, а заселення відповідача та її сина у таке приміщення буде порушенням вимог частини другої статті 50 Житлового кодексу України.
Зауважує, що ОСОБА_1 та її син перебувають на квартирному обліку з 06.11.2001 (в списку осіб, що перебувають на квартирному обліку ОСОБА_1 вказана в пункті 357), іншого житла не мають, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому її виселення із займаної кімнати позбавить її житла та буде порушенням вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, квартира за адресою: АДРЕСА_6 , на яку вказує позивач, ОСОБА_1 (відповідачу у справі № 367/7866/23) не належить, жодного відношення до цієї квартири вона не має. Власником цієї квартири є інша особа, яка має тіж самі прізвище, ім'я та по-батькові, що й відповідач.
Щодо заборгованості за проживання, повідомляє, що 10.03.2024 року відповідачем було сплачено 2103,32 грн. Загальна сума сплачена відповідачем за проживання за період з січня 2023 по березень 2024 року становить 14353,17 грн., що підтверджує відсутність заборгованості з оплати за проживання у спірній кімнаті. У зв'язку з наведеними обставинами, у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
15.03.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Ландишевої С.М. до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: витягів з ЄДР щодо позивача та архівного витягу з наказу Академії Державної податкової служби України від 15.02.2001 № 280.
28.03.2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії зави ОСОБА_1 від 20.02.2024, копія паспорту ОСОБА_1 з відміткою про перетин кордону, копія довідки від 26.03.2024 № 9/22-20.
09.04.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Ландишевої С.М. до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: відповіді виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 01-04/1692 від 08.04.2024 року та витягу з рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 26.02.2008 № 33/2.
Ухвалою суду від 29 травня 2024 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
18.06.2024 року від представника позивача до суду надійшли: клопотання про витребування доказів, а також клопотання про долучення доказів, в якому представник просив поновити строк для подання доказів та долучити: довідку від 18.06.2024 № 57/22-20, лист від 10.06.2024 року № 1712/01-23.
27.08.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Ландишевої С.М. до суду надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів від 18.06.2024 року.
У судовому засіданні 03.12.2024 року представник позивача позовні вимоги, а також подані клопотання про витребування доказів та долучення доказів від 18.06.2024 року підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Ландишева С.М. щодо позовних вимог заперечувала. В задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від прикордонної служби про перетин кордону відповідачкою просила відмовити, оскільки сторони і так не заперечують той факт, що відповідач ОСОБА_1 у 2022 році виїхала та наразі знаходиться за кордоном. Зауважила, що наразі відповідач ОСОБА_1 із своїм сином займають кімнату 405 у вказаному гуртожитку. Пояснила, що у цю кімнату родина ОСОБА_5 (чоловік, дружина та син) заселилися ще у 2001 році за погодженням з адміністрацією навчального закладу. У 2002 році помер чоловік відповідачки - ОСОБА_2 , проте вона разом з сином продовжували проживати у вказаній кімнаті, облаштовувати житло та оплачували його, оскільки відповідач ОСОБА_1 продовжувала працювати в Університеті.
Представник відповідача зауважила, що 31.12.2022 року ОСОБА_1 звільнилася з Університету у зв'язку із закінченням контракту. Пояснила, що на початку 2022 року відповідач виїхала разом з сином за кордон у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України та початком бойових дій. До закінчення контракту працювала дистанційно. Після припинення Університетом дистанційного навчання, з відповідачем не було продовжено контракт. Представник зазначила, що ОСОБА_1 продовжує сплачувати за користування кімнатою та має намір повернутися до України найближчим часом та має бажання продовжити викладацьку діяльність в Державному податковому Університеті.
Також представник відповідача звернула увагу, що поряд з відповідачкою, у вказаній кімнаті також зареєстрований її син - ОСОБА_4 . При цьому, позивачем вимоги про визнання сина відповідачки таким, що втратив право користування житловим приміщенням не заявлялося.
Представник позивача в свою чергу пояснив, що син відповідачки фактично не проживає в гуртожитку з 2018 року, але зазначив, що йому не відомо чи зберігає він у зазначений кімнаті свої особисті речі.
Заслухавши думку учасників, а також дослідивши матеріали справи, суд ухвалив задовольнити клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи; в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів від прикордонної служби про перетин відповідачем кордону - відмовити, оскільки дана обставина визнана представником відповідача, а томі відсутня необхідність її доводити.
У судовому засіданні 24.01.2025 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив ухвалити рішення про їх задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Ландишева С.М. щодо позовних вимог заперечувала. Додатково зауважила, що інша кімната, що була запропонована відповідачу ОСОБА_1 не відповідала вимогам Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, оскільки в ній відсутні власна кухня та вбиральня, що не враховує потреби родини ОСОБА_5 .
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 21.08.2003 № 870/2003 Академії державної податкової служби України надано статус національної і надалі її іменовано як Національна академія державної податкової служби України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 № 124-р утворено Університет державної податкової служби України на базі Національної академії державної податкової служби України (м. Ірпінь Київської області), що ліквідується. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2006 № 472-р перетворено Національну академію державної податкової служби в Національний університет державної податкової служби. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1184-р утворено Університет державної фіскальної служби України у порядку реорганізації шляхом злиття Національного університету державної податкової служби України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково-дослідного інституту фінансового права. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 № 1518-р утворено Державний податковий університет у порядку реорганізації шляхом злиття Університету державної фіскальної служби України та Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1202-р утворено Державний податковий університет та реорганізовано Університет державної фіскальної служби України шляхом приєднання до Державного податкового університету.
Таким чином, Національний університет державної податкової служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 02973089) є правонаступником Національної академії державної податкової служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 02973089) та Університету державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 40233365). В свою чергу, Університет державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 40233365) є правонаступником, зокрема, Національного університету державної податкової служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 02973089). Державний податковий університет (ідентифікаційний код юридичної особи: 44550814) є правонаступником Університету державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 40233365).
Згідно Відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України, відповідач ОСОБА_1 з 02 квітня 2001 року до 31 грудня 2022 року працювала в Державному податковому університеті, що є правонаступником Університету державної фіскальної служби України, який є правонаступником Національного університету державної податкової служби України, який є правонаступником Національної академії державної податкової служби України, тобто в загальному 21 рік. Зазначене підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.
На підставі наказу Академії державної податкової служби України від 15.02.2001 № 280 ОСОБА_3 , як викладачу академії, та членам його сім'ї: дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_4 було надано для проживання квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується архівним витягом з наказу № 280 від 15.02.2001 року.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.07.2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15389833 від 27.07.2007 року, гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належить позивачу (Університету) на праві власності.
Наказом в.о. ректора Державного податкового університету від 12.12.2022 року № 347-вс-к, з 31.12.2022 року відповідача ОСОБА_1 було звільнено з посади наукового співробітника науково-дослідного відділу дослідження міжнародної податкової конкуренції Науково-дослідного інституту фінансової політики з займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору, що підтверджується витягом з наказу.
У зв'язку зі звільненням з займаної посади, листом від 27.09.2023 № 2101/01-23 позивач, посилаючись на положення ст.ст. 125, 132 Житлового кодексу України, п. 3 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, запропонував ОСОБА_1 переселитися у приміщення площею 10,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується копією листа.
Листом від 02.10.2023 року ОСОБА_1 повідомила позивача, що переселення її родини в інше приміщення, що пропонується, значно погіршує житлові умови та є порушенням житлових прав, у зв'язку з чим, від запропонованого приміщення відмовляється.
Позивач зауважує, що фактичне проживання відповідача у кімнаті АДРЕСА_1 , перешкоджає Університету реалізувати своє право власності у вигляді безперешкодного розпорядження та користування ним, зокрема передачі кімнат гуртожитка іншим особам у для проживання, тощо, а також звертає увагу на наявність у відповідача заборгованості за проживання у вказаній кімнаті. Також зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_6 .
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до правових висновків Верховного суду України (постанова ВСУ від 16.11.2016 р. справа № 6-709цс16) власник житла усуває перешкоди, що чиняться зареєстрованою особою, в користуванні належним йому житлом, шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом.
П. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки (зареєстрованого місця проживання) самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1. ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, - до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей 25 і 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2. ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.
Згідно ст. 127 Житлового кодексу України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради.
Статтею 130 Житлового кодексу України встановлено, що порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 132 Житлового кодексу України, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 125 Житлового кодексу України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, серед іншого, осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Частиною 2 ст. 114 ЖК України передбачено, що надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 50 ЖК України, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.
Відповідно до п. 3 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути меншим ніж 6 кв.м. на одну особу.
Як вбачається з довідки, виданої директором студмістечка Державного податкового університету № 377/22-00 від 23.11.2023 року, ОСОБА_3 (чоловік відповідача) був поселений в гуртожитку АДРЕСА_7 , разом з членами своєї родини: відповідачем ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (син). У довідці директора студмістечка Державного податкового університету № 56/22-00 від 18.06.2024 року, зазначені аналогічні відомості.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 дійсно зареєстровані в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади щодо відповідача та копією паспорта ОСОБА_4 .
Згідно довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, виданої в.о. ректора Університету за підписом головного бухгалтера від 05.02.2021 року № 29/03-27, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 зареєстровані та правомірно користуються кімнатою 405, загальною площею розміром 33,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
В свою чергу, судом встановлено, що запропоноване Університетом відповідачу приміщення має житлову площу 10,6 кв.м., що не відповідає вимогам Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, оскільки позивачем не було взято до уваги той факт, що у кімнаті 405, поряд з відповідачем, також зареєстрований та проживає її син ОСОБА_4 .
В той же час, представник позивач зазначив, що питання про виселення сина відповідача з гуртожитку не порушувалося та він не визнаний таким, що втратив право користування даним приміщенням.
Судом також встановлено, що позовна заява не містить та представником не було доведено тієї обставини, що проживання відповідача у кімнаті АДРЕСА_1 , перешкоджає Університету реалізувати своє право власності у вигляді безперешкодного розпорядження та користування ним, зокрема передачі кімнат гуртожитку іншим особам для проживання. Відтак, позивач фактично не довів, що відповідач порушує його право власності.
Щодо наявності, як зазначає позивач, у власності відповідача ОСОБА_1 іншого житла, а саме - квартири за адресою: АДРЕСА_6 , судом встановлено, що в долученій позивачем інформаційній довідці № 345494853 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно пошук відомостей був виконаний за критерієм часткового співпадіння суб'єкта пошуку за прізвищем, іменем та по-батькові та РНОКПП. Співпадіння у вказаній довідці вбачається лише за прізвищем, ім'ям та по батькові, без зазначення РНОКПП.
В свою чергу, з долучених представником відповідача інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 368005150, № 369153388, № 369153408, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , будь-якого іншого житла у власності не має.
Відтак власником зазначеної позивачем квартири є інша особа, яка має тільки тіж самі прізвище, ім'я та по-батькові, що й відповідач, без співпадіння інших ідентифікуючих даних особи .
Також з доказів, досліджених судом, вбачається, що згідно відповіді виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 01-04/1692 від 08.04.2024 року, відповідач ОСОБА_1 разом із своїм сином ОСОБА_4 перебувають на квартирному обліку при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради з 06.11.2001 року згідно рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 06.11.2001 № 294/2.
Щодо заявленого позивачем розміру заборгованості відповідача з оплати проживання у гуртожитку, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умови договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Представником відповідача були долучені копії платіжних документів про оплату проживання, а саме: 12.01.2023 у розмірі 1000,00 грн.; 06.02.2023 у розмірі 1000,00 грн.; 23.03.2023 у розмірі 1000,00 грн.; 21.04.2023 у розмірі 1000,00 грн.; 22.05.2023 у розмірі 1000,00 грн.; 27.06.2023 у розмірі 800,00 грн.; 25.07.2023 у розмірі 600,00 грн.; 25.08.2023 у розмірі 2922,85 грн.; 21.01.2024 у розмірі 2927,00 грн.; 10.03.2024 у розмірі 2103,32 грн., що підтверджує відсутність у відповідача заявленої заборгованості за проживання перед Університетом.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з положень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 47 Конституції України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та недоведеністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, вимоги позивача про відшкодування відповідачем судових витрат не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову Державного податкового університету до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з гуртожитку та стягнення заборгованості за проживання.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Ю.В. Горбачова