01 вересня 2025 року справа №200/1371/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 травня 2025 року у справі № 200/1371/25 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 16.12.2024 року № 111450003239 про відмову в частині незарахування до страхового стажу періодів роботи з 26.04.1985 по 31.12.1991 роки, з 17.04.1993 року по 11.02.2002 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі імені Мічуріна Мар'їнського району Донецької області з 26.04.1985 року по 31.12.1991 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 17.04.1993 року по 09.02.1999 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 травня 2025 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 16.12.2024 року № 111450003239 про відмову позивачу;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 10.12.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів з 26.04.1985 року по 31.12.1991 рік та з 17.04.1993 року по 09.02.1999 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що з огляду на те, що згідно із трудовою книжкою колгоспника від 14.03.1987 серії НОМЕР_1 в періоди роботи в колгоспі з 26.04.1985 по 31.12.1991 відсутня підстава внесення відомостей щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві, відсутні документи із зазначенням номеру та дати за кожен рік, з 17.04.1993 по 09.02.1999 відсутні відомості про реорганізацію колгоспу, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу, Головним управлінням правомірно не було зараховано позивачу до страхового стажу зазначені періоди роботи. Також, уточнюючі довідки за вищезазначені періоди роботи позивачем не надавались.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивачка 10.12.2024 звернулася засобами веб-порталу електронних послуг до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 позивач (в частині спірних періодів):
- з 26.04.1985 прийнята в члени колгоспу імені Мічуріна Мар'їнського району Донецької області та звільнена 31.12.1991.
- в розділі трудової книжки «трудова участь у спільному господарстві» містяться записи про встановлений річний мінімум трудової участі та виконання трудового мінімуму за вказані роки, зокрема, за 1985 рік: мінімум 200, виконано 214 відпрацьованих днів; за 1986 рік: мінімум 343, виконано 343 відпрацьованих днів; за 1987 рік: мінімум 384, виконано 384 відпрацьованих днів; за 1988 рік: мінімум 220, виконано 220 відпрацьованих днів; за 1989 рік: мінімум 220, виконано 220 відпрацьованих днів; за 1990 рік: мінімум 220, виконано 278 відпрацьованих днів; за 1991 рік: мінімум 220, виконано 297 відпрацьованих днів. З записів трудової книжки колгоспника вбачається, що записи про трудову участь в колективному господарстві внесені на підставі особового рахунку.
- з 17.04.1993 прийнята на ФАП медичною сестрою;
- з 20.02.2002 розпочата виплата по безробіттю (а.с. 15-18).
Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності за постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.12.2024 згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями відповідачем визначено страховий стаж - 10 років 07 місяців 23 дні, прийнято рішення про відмову від 16.12.2024 №111450003239 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік (а.с. 22).
В рішенні зазначено, що згідно із трудовою книжкою колгоспника від 14.03.1987 серії НОМЕР_1 до страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі:
з 26.04.1985 по 31.12.1991 так як відсутня підстава внесення відомостей щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві, відсутні документи із зазначенням номеру та дати за кожен рік,
з 17.04.1993 по 11.02.2002 так як відсутні відомості про реорганізацію колгоспу, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу.
З довідки ОК-5 вбачається відсутність даних щодо роботи позивача до березня 2003 року включно (а.с. 42).
За формою РС-право страховий стаж складає 10 років 7 місяців 23 дні (а.с. 23).
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За ч. 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності страхового стажу не менше 31 року (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року).
Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні положення).
За п.п. 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних положень).
Суд враховує, що трудова книжка позивача від 14.03.1987 серії НОМЕР_1 в розділі «трудова участь у спільному господарстві» містить записи про встановлений річний мінімум трудової участі та виконання трудового мінімуму за вказані роки, які внесені на підставі особового рахунку.
Отже, незарахування відповідачем періоду роботи позивача з 26.04.1985 року по 31.12.1991 до страхового стажу через відсутність підстав внесення відомостей щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві, відсутність документів із зазначенням номеру та дати за кожен рік, є протиправним та спростовується матеріалами справи.
Тобто, період роботи позивача з 26.04.1985 року по 31.12.1991 підтверджується як записом в трудовій книжці так і інформацією в розділі «трудова участь у спільному господарстві», що є достатнім для зарахування вказаного періоду до страхового стажу.
За п. 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Ці висновки стосуються і доводу відповідача щодо відсутності даних в трудовій книжці щодо реорганізації колгоспу «імені Мічуріна» в «колективне сільськогосподарське підприємство ім. Мічуріна».
Також, апеляційний суд враховує об'єктивну неможливість позивача надати довідку, яка підтверджує таку реорганізацію через відсутність доступу до Архівного відділу Покровської районної державної адміністрації Донецької області через активні бойові дії (а.с. 24).
Щодо відсутності в довідці ОК-5 інформації про роботу позивача з 17.04.1993 по 11.02.2002 року, як підстави для неврахування цього періоду до страхового стажу, суд враховує, що позивач просить врахувати до страхового стажу період з 17.04.1993 року по 09.02.1999 року.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 04 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №1854 та від 12 березня 2003 року №303.
При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-V, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.
Враховуючи, що у спірний період з 17.04.1993 року по 09.02.1999 року система персоніфікованого обліку в дію введена не була, то вказаний період, як такий, що підтверджується трудовою книжкою, також підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.
Отже, спірні періоди роботи позивача протиправно не були зараховані відповідачем до страхового стажу.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 16.12.2024 року № 111450003239 про відмову позивачу;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 10.12.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів з 26.04.1985 року по 31.12.1991 рік та з 17.04.1993 року по 09.02.1999 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 травня 2025 року у справі № 200/1371/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 1 вересня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук