01 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/4362/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) за допомогою системи ''Електронний суд'' звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.01.2025, поданої його представником ОСОБА_2 , в належному порядку шляхом проведення засідання лікарсько-експертною комісією Військової частини НОМЕР_1 та прийняття рішення лікарсько-експертної комісії Військової частини НОМЕР_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести засідання лікарсько-експертної комісії, на якому розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025, подану його представником ОСОБА_2 , та прийняти рішення, яким щодо тяжкості травм, визначених у довідках військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2024 № 2618, від 27.08.2024 №8361, від 30.09.2024 №9517, встановити, що згідно класифікації тяжкості отриманих травм травми згідно з встановленими у зазначених довідках ВЛК діагнозами відносяться до тяжких, відповідно до п. 3.1 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України № 370 від 04.07.2007.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що солдат ОСОБА_1 , згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 21.09.2024 №8323 з 26.08.2023 по 27.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи східніше н.п. Роботине, Токмацької територіальної громади, Пологівського р-ну, Запорізької обл. Зокрема, згідно з довідками військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2024 № 2618, від 27.08.2024 №8361, від 30.09.2024 №9517 позивач отримав травми, які віднесені до легкого ступеню тяжкості. Однак, вважаючи, що внесені до рішень ВЛК заключення щодо тяжкості травми підлягають перегляду компетентним органом у сфері лікарської експертизи (лікарсько-експертною комісією) позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з відповідною заявою, однак, листом від 16.01.2025 №151 Військова частина НОМЕР_1 фактично відмовила позивачу у задоволенні його заяви. Позивач вважає протиправною як бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення засідання компетентного органу (ЛЕК) та не оформлення рішення протоколом засідання ЛЕК, так і відмову у віднесенні травм ОСОБА_1 до тяжких.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем, подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується із рішеннями військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 у формі довідок: від 27 березня 2024 року № 2618; від 27 серпня 2024 року № 8361 та від 30 вересня 2024 року № 9517, щодо тяжкості отриманих травм за встановленими у зазначених довідках ВЛК діагнозами ОСОБА_1 та віднесення їх до категорії легких, посилається на Класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України № 370 від 04 липня 2007 року. Підпунктами 2.4.4, 2.4.5, 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402), визначені права та обов'язки, якими наділені ВЛК регіону. В той же час, вимоги чинного Положення не передбачають зміни (встановлення) ступеню тяжкості травм (поранень) штатними військово-лікарськими комісіями. При цьому відповідач звертає увагу суду, що у Військовій частині НОМЕР_1 можуть створюватися та функціонувати як структурні підрозділи лише гарнізонна та госпітальна військово-лікарські комісії, які, у свою чергу, є органами військово-лікарської експертизи нижчого рівня від ВЛК регіону, що є постійно діючими і окремими юридичними особами. Відповідно до пункту 6 Класифікатору розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 04 липня 2007 року № 370, медичний висновок про ступінь тяжкості травми дають лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала. Такої комісії Військова частина НОМЕР_1 не має і створювати не уповноважена. Таким чином, зміна (встановлення) ступеню тяжкості поранень (травм) не належить до компетенції жодної із військово-лікарських комісій Військової частини НОМЕР_1 після проведення військово-лікарської експертизи. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у Військовій частині НОМЕР_1 лікарсько-експерта комісія відсутня і не існувала, а її створення неможливе.
Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 21.09.2024 №8323 ОСОБА_1 дійсно з 26.08.2023 по 27.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи східніше н.п. Роботине, Токмацької територіальної громади, Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Відповідно до довідки про обставини травми № 313 від 08.01.2024 ОСОБА_1 отримав поранення: МВТ(27.08.2023). ВОСП медіальної ділянки с/з лівого передпліччя. АКБ легкого ступеня тяжкості, без порушення цілісності б/п. Tінiтyc. За обставин: 27 серпня 2023 року в районі н.п. Роботино Запорізької області, отримав поранення під час ворожого артилерійського обстрілу зі сторони противника, під час виконання бойового завдання у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Так, згідно довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 27 березня 2024 року № 2618 діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки МВТ (27 серпня 2023 року) акубаротравми, вогнепального осколкового сліпого поранення медіальної ділянки середньої третини лівого передпліччя, лівої нижньої кінцівки, лікованого оперативно (27 серпня 2023 року - ПХО ран) 02 вересня 2023 року - ВХО ран, ушивання рани), у вигляді зміцнілого рубця лівої барабанної перетинки при сприйнятті шепітної мови на відстані 6 м на обидва вуха, зміцнілих шкірних рубців без порушення функції.
Поранення, травма, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Згідно Наказу №370 від 04 липня 2007 року за ступенем тяжкості травми «легка». На підставі статі 78-г графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 27 серпня 2024 року № 8361 діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): S72.02 стан після операції (19 червня 2024 року - артроскопія лівого колінного суглобу, артроскопічна резекція, артроскопічний дебрімент лівого колінного суглобу), з приводу пошкодження медіального меніску лівого колінного суглобу з тимчасовим порушенням функції. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Згідно Наказу № 370 від 04 липня 2007 року за ступенем тяжкості травми «легка». На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки для лікування після травми 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2024 року № 9517: діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): S72.02 Зміцнілі рубці внаслідок оперативного лікування (19.06.2024 - артроскопія лівого колінного суглобу, артроскопічна резекція, артроскопічний дебридмент лівого колінного суглобу) з приводу пошкодження медіального меніску лівого колінного суглобу, у вигляді стійкої комбінованої контрактури в лівому колінному суглобі при помірному порушені функції. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Згідно Наказу № 370 від 04 липня 2007 року за ступенем тяжкості травми «легка»; Т70.0 Наслідки МВТ (27 серпня 2023 року) акубаротравми, вогнепального осколкового сліпого поранення медіальної ділянки середньої третини лівого передпліччя, лівої нижньої кінцівки, лікованого оперативно (27 серпня 2023 року - ПХО ран. 02 вересня 2023 року - ВХО ран, ушивання рани) у вигляді зміцнілого рубця лівої барабанної перетинки при сприйнятті шепітної мови на відстані 6 м на обидва вуха, зміцнілих шкірних рубців без порушення функції. Поранення, травма. ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Згідно Наказу № 370 від 04 липня 2007 року за ступенем тяжкості травми «легка»; 10.0 Гіпертонічна хвороба Іст, ступінь2 , ризик 1. СНОст. М42.1 Ізольований остеохондроз шийного відділу хребта, пролабування С2-С7 з незначним порушенням функцій. G54.2 Хронічний дискогенний шийно- грудний радикуліт з помірним больовим синдромом, з незначним порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статі 61-6, 39-в, 64-в, 23-в графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СПІ, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Вважаючи, що внесені до рішень ВЛК заключення щодо тяжкості травми підлягають перегляду компетентним органом у сфері лікарської експертизи (лікарсько-експертною комісією) позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 06.01.2025, в якій просив: переглянути медичні висновки про ступінь тяжкості травми, визначені військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2024, 27.08.2024, 30.09.2024, оформлені довідками ВЛК Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2024 № 2618, від 27.08.2024 №8361, від 30.09.2024 №9517, в частині визначення тяжкості травм солдата ОСОБА_1 , та визнати, що згідно класифікації тяжкості отриманих травм травми згідно з встановленими у зазначених довідках ВЛК діагнозами відносяться до тяжких, відповідно до п. 3.1 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України № 370 від 04.07.2007; про результати розгляду заяви повідомити ОСОБА_2 (адвоката позивача), зокрема, надіславши витяг з протоколу засідання ЛЕК або оновлену довідку ВЛК на адресу для листування: АДРЕСА_1 .
Листом від 16.01.2025 №151 Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, що відповідно до медичної документації військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_1 27.03.2024, 27.08.2024, 30.09.2024. Окрім цього, вказано, що отримані ОСОБА_1 травми, у відповідності до наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року, відносяться до категорії легких. Враховуючи зазначене, у разі незгоди з встановленим ступенем тяжкості отриманої травми військовослужбовцем ОСОБА_1 , рекомендовано письмово звернутися до командира військової частини НОМЕР_3 для отримання роз'яснення чи розгляду питання про зміну ступеня тяжкості травми.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до статті 70 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я», військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань.
Встановлення ступеню тяжкості травм не відноситься до повноважень ЦВЛК ЗС України.
Відповідно до пункту 6 Класифікатору розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 N 370, медичний висновок про ступінь тяжкості травми дають лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала.
Тобто саме до повноважень ЛЕК медичних закладів належить вирішення питання визначення ступеня тяжкості травми.
Суд зазначає, що згідно з вимогами чинного законодавства, з метою забезпечення соціальних гарантії законодавчо закріплено, що військовослужбовці, які отримали поранення, травму або контузію мають право на класифікацію таких поранень за ступенем тяжкості.
Підпунктами 2.4.4, 2.4.5, 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення) визначені права та обов'язки, якими наділені ВЛК регіону.
В той же час, вимоги чинного Положення не передбачають зміни (встановлення) ступеню тяжкості травм (поранень) штатними військово-лікарськими комісіями.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що встановлення ступеня тяжкості травми не належить до повноважень регіонального ВЛК, а відноситься до повноважень лікарсько-експертної комісії закладу охорони здоров'я, де проходило лікування.
Посилання відповідача щодо відсутності відповідної комісії і відсутності повноважень на її створення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи та спростовуються наступним.
Так, відповідно до Воєнно-медичної доктрини України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 р. № 91 у розділі «Інтеграція та управління медичним забезпеченням» зазначено, що медичні служби провадять свою діяльність в єдиному медичному просторі держави шляхом дотримання законодавства з питань охорони здоров'я, стандартів медичної допомоги (медичних стандартів) та клінічних протоколів.
Єдиний медичний простір - система організації надання медичної допомоги, яка об'єднує всі медичні ресурси держави спільним управлінням і визначеними механізмами фінансування та забезпечує доступність, якість і ефективність усіх видів медичної допомоги всім громадянам України, у тому числі і військовослужбовцям.
Інтеграція системи медичного забезпечення військ в єдиний медичний простір України передбачає функціональне поєднання сил і засобів медичних служб та системи охорони здоров'я цивільного населення з метою максимальної реалізації їх спроможностей щодо ефективного медичного забезпечення військ із збереженням організаційної самостійності.
Управління системою медичного забезпечення військ здійснюється в єдиній системі управління військами відповідно до законодавства.
Так, приймаючи медичні висновки про ступінь тяжкості травми Позивача від 27.03.2024, 27.08.2024, 30.09.2024, оформлені довідками ВЛК Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2024 № 2618, від 27.08.2024 №8361, від 30.09.2024 №9517, відповідач у спірних довідках ВЛК зазначив, що керувався при визначені ступеня тяжкості Наказом №370 від 04.07.2007, тобто тим нормативно-правовим документом, щодо якого не визначено порядку та способу застосування Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України. Так само, даним Положенням взагалі не передбачено, що ВЛК мають право визначати ступінь тяжкості отриманої травми.
В той же час, Наказом №370 від 04.07.2007 такі повноваження віднесені до ЛЕК медичних закладів, а саме у зв'язку з умовами воєнного стану медичні заклади, в тому числі і військово-медичні вимушені вдаватися до аналогії закону для дотримання і захисту прав військовослужбовців.
Так, в чинному законодавстві України відсутній окремий порядок, який визначає ступінь тяжкості поранення для військовослужбовців, тому застосування наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 № 370 за аналогією закону є допустимим. Більш того, наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 № 370 застосовується військово-лікарськими комісіями під час складення довідок для визначення ступеня тяжкості отриманого поранення. В свою чергу, військово-лікарські комісії медичних закладів, в тому числі відповідача, не є самостійними юридичними особами, не мають власного ЄДРПОУ, а з спірних довідок ВЛК вбачається, що ВЛК діє у складі відповідача і утворена ним без створення самостійної юридичної особи.
Разом з тим, ні Положенням про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, ні іншим законодавством не обмежені повноваження відповідача щодо створення ЛЕК.
Разом з тим, враховуючи Воєнно-медичну доктрину України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 р. № 91, медичні служби провадять свою діяльність в єдиному медичному просторі держави шляхом дотримання законодавства з питань охорони здоров'я, а інтеграція системи медичного забезпечення військ в єдиний медичний простір України передбачає функціональне поєднання сил і засобів медичних служб та системи охорони здоров'я цивільного населення.
Так, згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 № 370, яким, як вбачається з довідок ВЛК, послуговується у своїй діяльності відповідач, медичний висновок про ступінь тяжкості травми дають лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала.
Відповідно до абз. 5 п. 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337, медичний висновок - висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Так, військово-медичні заклади мають діяти у спосіб, визначений законодавством у сфері охорони здоров'я, та створювати ЛЕК, більше того, зобов'язані утворити орган, який є єдиним уповноваженим в силу наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 № 370 на прийняття рішення про тяжкість травми.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у структурі військово-медичних закладів діють ЛЕК, а тому посилання відповідача на відсутність повноважень для їх створення є безпідставним, а те, що ЛЕК у складі відповідача не створено, свідчить про порушення процедури прийняття рішення про тяжкість травми, неможливість реалізації права позивача на оскарження/перегляд рішення про тяжкість травми, безапеляційність викладених у довідках ВЛК висновків, що суперечить принципам верховенства права та законності.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.01.2025 в належному порядку шляхом проведення засідання лікарсько-експертною комісією Військової частини НОМЕР_1 та прийняття рішення лікарсько-експертної комісії Військової частини НОМЕР_1 ; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 у урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким щодо тяжкості травм, визначених у довідках військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2024 № 2618, від 27.08.2024 №8361, від 30.09.2024 №9517, встановити, що згідно класифікації тяжкості отриманих травм травми згідно з встановленими у зазначених довідках ВЛК діагнозами відносяться до тяжких, відповідно до п. 3.1 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України № 370 від 04.07.2007, то останні задоволенню не підлягають, оскільки розцінюються судом як передчасні. Рішення за заявою позивача від 06.01.2025 ще не прийнято, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Крім того в межах розгляду даної категорії справ суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття (повноважність, порядок та спосіб прийняття).
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частини третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.01.2025 в належному порядку шляхом проведення засідання лікарсько-експертною комісією Військової частини НОМЕР_1 та прийняття рішення лікарсько-експертної комісії Військової частини НОМЕР_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 у урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне судове рішення складено 01.09.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО