Справа № 686/11624/25
Провадження № 2/686/4561/25
про повернення позовної заяви
29 серпня 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджа Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
28 квітня 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької від 19 травня 2025 року вказана позовна заява була залишена без руху, так як вона не відповідала вимогам ст. ст. 175 і 177 ЦПК України та роз'яснено позивачці що у випадку не усунення зазначених недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Судом було скеровано копію ухвали позивачці на її поштову адресу, однак відомості про отримання позивачкою ухвали до суду не надійшли, у зв'язку із цим, судом було повторно скеровано позивачці ухвалу, яку остання 25.07.2025 року.
Станом на 29 серпня 2025 року заява про усунення недоліків до суду не надходила.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року (Judgement of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року, Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998 року, та Kreuz v. Poland від 19.06.2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
З огляду на те, що ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху позивачкою не виконано, за таких обставин суд приходить до висновку, що вищезазначену позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачці.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 185, 247, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа