29 серпня 2025 року справа № 580/8783/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
01.08.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (65107, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; код ЄДРПОУ 20987385) (далі - відповідач) про:
визнання протиправним і скасування рішення від 10.07.2025 №971040167376 щодо не застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022-2024роки при переведенні/призначенні в 2025 році пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язання відповідача застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за 2022-2024роки при призначенні в 2025 році пенсії за віком згідно зі вказаним Законом;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00грн та судового збору в сумі 1211,20грн.
Обґрунтовуючи позов зазначено, що відповідач безпідставно не врахував вказаний показник.
Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного письмового провадження відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
18.08.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що позивачка перебуває на обліку з 09.10.2017 як одержувачка пенсії за вислугу років та з 26.04.2025 переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звертає увагу на те, що у разі виникнення необхідності у зміні певних складових пенсії або зміни її виду в цілому, законодавством передбачено лише два механізми - переведення з одного виду пенсії на інший (частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») та перерахунок пенсії (частина четверта статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Тобто, в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття перепризначення, повторного призначення або будь-якого іншого призначення пенсії, окрім поняття «призначення пенсії», яким є первинне та єдине її призначення, а всі подальші зміни та доповнення відбуваються виключно шляхом перерахунку або переведення. З огляду на вищевказане, підстави здійснювати перерахунок пенсії позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024роки відсутні.
Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з протоколом від 09.11.2017 позивачці призначена пенсія за вислугу років.
03.07.2025 позивачка звернулася заявою до відповідача про переведення на пенсію за іншим Законом. Просила здійснити перерахунок її пенсії відповідно до ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показник середньої заробітної плати в розмірі 15057,09грн при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Відповідач розглянув вказану вище заяву позивачки за принципом екстериторіальності та прийняв рішення від 10.07.2025 №971040167376 про відмову у перерахунку пенсії позивачці, оскільки не можливо визначити вид перерахунку.
Тому позивачка звернулася в суд з позовом.
Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - ЗУ №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою ст. 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами ч.2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17, у постанові від 20 лютого 2025 року у справі № 380/4842/24.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд установив, що з 09.10.2017 позивачка отримувала пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ №1788-XII та з 26.04.2025 переведена на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Отже, в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV. Тому протилежні доводи відповідача у відзиві не враховані судом.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2022-2024 роки.
Щодо процедури звернення за перерахунком пенсії суд урахував.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.1 розділу І Порядку 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов'язаний прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру, чого у спірних правовідносинах не встановлено.
Встановлені обставини свідчать, що у заявлених правовідносинах безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивачки від 03.07.2025 та прийняття акту владно-розпорядчого характеру (результат) у формі рішення від 10.07.2025 №971040167376 здійснив відповідач.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/2743/21 після прийняття рішення за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову.
Зважаючи, що у заявлених спірних правовідносинах позивачка зверталася заявою до органів ПФУ, за результатами розгляду її заяви про перерахунок пенсії саме відповідач прийняв рішення від 10.07.2025 №971040167376 про відмову у перерахунку пенсії з підстав, що не узгоджуються зі вказаними вище нормами, таке рішення безпосередньо порушує заявлене право на пенсійне забезпечення. Тому суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивачки є визнання його протиправним і скасування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивачки, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача, що безпосередньо порушив заявлене право, у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву позивачки від 03.07.2025 та перерахувати їй з 26.04.2025 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону №1058-VI із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу, 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачкою судові витрати, підтверджені квитанцією від 31.07.2025 в сумі 1211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який безпосередньо порушив заявлене право позивачки, пропорційно задоволеній частині позову - половина суми.
З приводу професійної правничої допомоги суд установив, що 16.07.2025 позивачка уклала з Центром правової допомоги договір №16072510 про надання правової допомоги (далі - Договір). Вартість послуг згідно з переліком, зазначеним у п.1.2 Договору становить 10000 грн, щ сплачується позивачкою 16.07.2025.
Згідно з актом №16072510 приймання-передачі наданих послуг до вказаного Договору вартість послуг виконавця становить 10000грн.
На бланку Центру правової допомоги від 16.07.2025 зазначено про сплату юридичних послуг за вказаним вище Договором - 10000грн та проставлено печатку вказаного Центру.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.
Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував, що відповідач не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію: "Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд урахував, що адміністративна справа розглядалася правилами спрощеного письмового провадження. Тобто, ознак складної не мала. Позовна заява підписана та подана позивачкою. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права. Водночас позивачка не повідомляла суд про причини неможливості своєчасно подати належні докази сплати судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00грн. Доданий до позовної заяви лист Центру правової допомоги від 16.07.2025, в якому зазначено про сплату юридичних послуг за вказаним вище Договором - 10000грн та проставлено печатку вказаного Центру, не є належним доказом сплати позивачкою витрат на надання їй правової допомоги у цій справі, оскільки не відповідає вимогам до первинного фінансового документа (не є касовим, прибутковим чеком тощо). У цьому контексті суд також урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі - 06.08.2025. Враховуючи тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачкою належних, достовірних та допустимих доказів сплати нею таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг за надання правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (65107, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; код ЄДРПОУ 20987385) від 10.07.2025 №971040167376 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (65107, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; код ЄДРПОУ 20987385) у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.07.2025 та перерахувати їй з 26.04.2025 пенсію за віком з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (65107, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в розмірі 605,60грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000грн відмовити.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі та підписане 29.08.2025.